Головуючий у 1 інстанції - Саржевська І. В.
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
27 листопада 2012 року справа №2а-4970/11/0530 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року у справі № 2а-4970/11/0530 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про визнання дій посадових осіб неправомірними, зобов'язання здійснити доплату суми на оздоровлення,-
Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 травня 2012 року у справі № 2а-4970/11/0530 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради, про визнання дій посадових осіб неправомірними, зобов'язання здійснити доплату суми на оздоровлення задоволені, внаслідок чого визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради по не нарахуванню ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат неправомірними; зобов'зано Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_2 за 2010 рік допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням вже сплачених грошових коштів.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі..
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.04.2002., та є інвалідом 2 групи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.06.2003 року.
З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2010р., позивачу не була виплачена.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 2 групи допомоги у розміри п'яти мінімальних заробітних плат. Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року, є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 р. №4.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при виплаті позивачу одноразової компенсації, діяв в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатив суму меншу, ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про Державний бюджет України», що призвело до порушення прав позивача.
Посилання відповідача на положення ст. 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», за приписами якої Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Кабінет Міністрів не скористався наданим правом і не прийняв постанов, які стосувалися визначення розміру соціальних виплат, пов'язаних з мінімальною заробітною платою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 травня 2012 року у справі № 2а-4970/11/0530 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про визнання дій посадових осіб неправомірними, зобов'язання здійснити доплату суми на оздоровлення - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів С.П. Дяченко
І.В. Сіваченко
О.О. Шишов