"21" листопада 2012 р. м. Київ К-32005/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суму міста Києва від 17.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року та по справі №6/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Експо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Експо»(далі-ТОВ «Абсолют Експо», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі-ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, відповідач) про визнання нечинним рішення №0002112305 від 27.03.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 14390,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суму міста Києва від 17.02.2009 року, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним рішення №0002112305 від 27.03.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10407,00грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, суди виходили з правомірності визначення позивачеві штрафних санкцій за перевищення ліміту готівки в касі підприємства та безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за не оприбуткування готівки.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 08.10.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суму міста Києва від 17.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі за текстом -Положення), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведення перевірки з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці позивача, податковим органом було складено акт від 17.03.2008 №26500217/2305. Ні підставі акту відповідачем було прийнято рішення №0002112305 від 27.03.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 14390,00грн.
Підставою для застосування зазначених санкцій стало, зокрема, порушення підприємством п.2.6 Положення, а саме, не оприбуткування готівки в касі на суму 2020,00грн. 14.03.2008 та 61,40грн. 12.06.2007, не роздрукування фіскальних звітних чеків.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у (відповідних касових (розрахункових) документах.
Судами встановлено, що позивачем були внесені кошти відповідними касовими ордерами, роздрукований фіскальний звітний чек РРО, внесено до КОРО та здійснено облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10407,00грн.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суму міста Києва від 17.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв