"22" листопада 2012 р. м. Київ К-23913/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Луцької міської ради про скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 09 жовтня 2008 року № 704-2 «Про розгляд протесту прокурора на рішення виконавчого комітету № 411-42 від 19 червня 2008 року «Про дозвіл на будівництво».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2005 року було розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_4
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 та його колишня дружина продовжували спільно проживати в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1
В червні 2008 року позивач звернувся до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області з проханням надати дозвіл на перепланування квартири, що знаходиться за вище вказаною адресою. Вказане прохання було аргументоване необхідністю забезпечити його окреме проживання разом з колишньою дружиною.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 19 червня 2008 року № 411-42 «Про дозвіл на будівництво», позивачу було дозволено перепланування квартири АДРЕСА_1
18 вересня 2009 року Першим заступником прокурора м. Луцька було винесено протест № 298-08 на вище вказане рішення виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, у якому пропонувалося скасувати вказане рішення, як незаконне.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 09 жовтня 2008 року було задоволено протест Першого заступника прокурора м. Луцька від 18 вересня 2008 року № 298-08 та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 19 червня 2008 року № 411-42 «Про дозвіл на будівництво».
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Частиною 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Частиною 10 вище вказаної статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 дано офіційне тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". В мотивувальній частині рішення Конституційний суд України вказав, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Оскільки позивачем було фактично виконано попереднє рішення виконавчого комітету щодо складання проекту перепланування квартири АДРЕСА_1 тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не мав правових підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник