"22" листопада 2012 р. м. Київ К-20891/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Ленінської районної у м. Луганську ради, третя особа -ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ленінської районної у м. Луганську ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року, -
У серпні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом до Ленінської районної у м. Луганську ради, третя особа -ОСОБА_5, у якому просили визнати протиправним і скасувати рішення Ленінської районної у м. Луганську ради від 01 листопада 2007 року №173/186 «Про скасування рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 12 березня 1991 року № 60/129 «Про надання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 15 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Ленінська районна у м. Луганську рада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Луганську від 12 березня 1991 року №60/129 ОСОБА_3 була виділена під будівництво індивідуального житлового будинку земельна ділянка площею 600 кв.м. розташована по АДРЕСА_1
22 березня 1991 року Луганською міською радою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності.
Позивачами на вище вказаній земельній ділянці було закладено фундамент, завезені будівельні матеріали, висаджені багаторічні насадження. Земельна ділянка щорічно оброблялася позивачами.
Рішенням Ленінської районної у м. Луганську ради від 01 листопада 2007 року № 173/186 рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 12 березня 1991 року №60/129 «Про надання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1» було визнано таким, що втратило чинність.
Рішенням Ленінської районної у м. Луганську ради від 19 серпня 2008 року № 294/4 третій особі ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передають сільські, селищні, міські ради.
Згідно статті 141 вище вказаного Кодексу, підставами для припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Судами попередніх інстанцій було вставлено, що підстави, передбачені вище зазначеною статтею, для припинення позивачами права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відсутні.
Крім того, частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 дано офіційне тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". В мотивувальній частині рішення Конституційний суд України вказав, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Оскільки позивачами вже було вчинено дії пов'язані з виконанням рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 12 березня 1991 року №60/129 «Про надання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач не мав правових підстав для визнання його нечинним.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позов, оскільки дії суб'єкта оскарження не відповідають чинному законодавству та порушили права, свободи і законні інтереси заявників.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Ленінської районної у м. Луганську ради залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник