"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/47895/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії відповідача та стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки згідно статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 29 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування вказаних судових рішень з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом II групи внаслідок захворювання, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений статтею 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.
Згідно ч. 2 та 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права позивача та коли розпочався перебіг встановленого статтею 99 КАС строку звернення до суду. Проте суд першої інстанції цих обставин не врахував та не з'ясував, з якого часу починається перебіг встановленого законом строку щодо вимог про зобов'язання відповідача виплатити допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки, тобто коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Між тим, від правильного вирішення цього питання залежить підхід у застосуванні строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, суд належним чином не перевірив доводи позивача, що допомогу на оздоровлення позивач отримує шляхом зарахування коштів на платіжну картку Ощадбанку, при надходженні коштів на яку їх призначення не зазначається, а позивач отримуючи кошти вважає, що відповідач добросовісно виконує свій обов'язок. Про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача від 21 січня 2011 року, тому шестимісячний строк звернення до суду, на його думку, повинен обчислюватися саме з цієї дати.
До того ж, суд першої інстанції зазначив, що позивач не просив поновити строк звернення до суду. Однак, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки із тексту позовної заяви вбачається, що позивач просив поновити строк звернення до суду. Проте причини пропуску позивачем встановленого ст.99 КАС України строку суд не з'ясував. Суд апеляційної інстанції вказаних помилок суду першої інстанції не виправив.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом першої інстанції), якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, позовна заява залишається без розгляду, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, коли і судом першої, і апеляційної інстанцій порушено вищезазначені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу ст. 220 КАС України не може досліджувати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк