"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/47901/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Станичо-Луганського районного суду Луганської області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Станичо-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У березні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Станичо-Луганському районі Луганської області. Посилався на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим законодавством, проте відповідач відмовляється привести їх у відповідність до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив визнати дії управління неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, встановивши її в розмірі 8 мінімальних розмірів пенсій за віком та додатково щомісячно 75% мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 4 січня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає прожитковому мінімуму на певний період, збільшивши розмір основної пенсії у 2,5 рази
Постановою Станичо-Луганського районного суду Луганської області від 4 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 цього ж Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, захворювання якої пов'язано з наслідками Чорнобильської катастрофи, віднесеною до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому призначено пенсію на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону. Згідно судових рішень, які набрали законної сили, а саме постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року, позивачу з 1 червня 2008 року було перераховано розмір основної пенсії відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який до тепер не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивач просить перерахувати йому розмір основної пенсії, збільшивши її у 2,5 рази, посилаючись на положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210), які підлягали застосуванню для перерахунку лише пенсій, призначених з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (втратила чинність з 1 січня 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654), тобто виходячи з величини 19,91 грн., то суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Станичо-Луганського районного суду Луганської області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк