"21" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/52388/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, -
Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити нарахування та виплату позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ч.4 ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ч.1 ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009-2010рр.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про бюджет на 2009 рік, з урахуванням проведених виплат.
У скасованій частині позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині здійснення виплати та перерахунку соціальної виплати за 2009 рік та постановляючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду за 2009 рік, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
З таким висновком Харківського апеляційного адміністративного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач має право на отримання компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену статтею 48 Закону. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.
Статтею 22 Конституції України, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, відповідно до п.1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Також ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Таким чином, виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням їх дії у часі, а не зазначену постанову Кабінету Міністрів країни, яка суперечить вказаним законам.
Отже, невиплата позивачу у повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, порушує його права, що встановлені ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 в частині здійснення перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосувавши наслідки пропуску шестимісячного строку звернення до суду, встановлені ст. 100 КАС України, так як позовні вимоги позивача заявлені за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду та судом не знайдено підстав для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосовані наслідки визначені ч. 1 ст. 100 КАС України та не встановлені поважні причини пропуску цього строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України, не може бути скасовано судове рішення мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у вигляді постанови при залишенні адміністративного позову ОСОБА_4 без розгляду в частині здійснення перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути підставою для його скасування.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін