"14" листопада 2012 р. м. Київ К-20911/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року по справі №2а-24738/09/1270 за позовом Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр»до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр»до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2008 №0001172301/0 та від 08.01.2009 №000001230/0, від 24.03.2009 №0001172301/1 та №000001230/1, від 23.04.2009 №0001172301/2 та №000001230/2.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2009 року №0001172301/2 та №000001230/2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Рішення судів мотивовано тим, що сума кредиторської заборгованості за простими векселями не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України № 334/94-ВР), у зв'язку з чим податковим органом безпідставно було включено цю суму до складу валового доходу позивача та донараховано податок на прибуток. В частині відмови у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є відкликаними відповідно до приписів п.п.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.05.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.06.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуально права, зокрема, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 3 ст.205 Господарського кодексу України, п. 1 ч.1 ст. 263 Цивільного кодексу України та ст.ст. 49, 50,51 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №48/23-05383566 від 16.12.2008 року, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Кондрашівський піщаний кар'єр»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.01.2005 року по 30.06.2007 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2008 року №0001172301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 115634,00грн., у тому числі 82596,00грн. основного платежу та 33038,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій та від 08.01.2009 року №000001230/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 130170,00 грн., у тому числі 86780,00 грн. основного платежу та 43390,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
За результатом адміністративного оскарження, вищезазначені податкові повідомлення-рішення частково скасовані та прийнято нові податкові повідомлення-рішення 24.03.2009 №0001172301/1 та №000001230/1 та від 23.04.2009 №0001172301/2 , №000001230/2.
Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження у II кварталі 2006 року валового доходу на 347118,00грн., та у IV кварталі 2007 року на 330385,40грн. у зв'язку з невключенням суми заборгованості за векселями, які було видано постачальникам товарів, визнаним в подальшому банкрутами та ліквідованими без визнання правонаступництва. Зазначене порушення обґрунтовано з посиланням на частину 3 статті 205 Господарського кодексу України, статтю 256 та пункт 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України.
За змістом вищезазначеного акту, перевіркою встановлено, що ЗАТ «Кондрашівський піщаний кар'єр»в рахунок розрахунків за отриманий товар від ТОВ «Сервісдонторг»видано прості векселі №643045794549 від 23.05.2005 року на суму 250002,00грн. та №643045794552 від 21.06.2005 року на суму 97116,00грн. та КВКП «Трансагентство»№643045794548 від 24.02.2005 року на суму 330385,40грн. зі строками сплати - за пред'явленням. Станом на 01.07.2007 року векселя не погашені. В той же час, постановою Господарського суду Донецької області від 19.01.2006 року боржника ТОВ Сервісдонторг»та постановою Господарського суду Луганської області від 23.04.2007 року боржника КВКП «Трансагентство»визнано банкрутами. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.04.2006 року у справі про банкрутство ТОВ «Сервісдонторг»та ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.06.2007 року у справі про банкрутство КВКП «Трансагентство»векселеотримувачів банкрутів ліквідовано.
Згідно зі статтею 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ратифікованого Верховною Радою України 06.07.1999 Законом України №826-ХІV будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Відповідно до статті 14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.
Статтею 16 Уніфікованого закону передбачено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів і, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності (статті 70, 71).
Відповідно до абз. 3 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР).
Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді (абзац 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР).
Відтак, Закон України №334/94-ВР (а саме підпункт 4.1.6 пункт 4.1 ст. 4) передбачає також, що до валового доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Разом з тим, статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України передбачено обставини у разі виникнення яких відбувається зупинення та переривання перебігу позовної давності.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, за результатом розгляду справи податковим органом не доведено, що КВКП «Трансагенство» та ТОВ «Сервісдонторг» були останніми векселедержателями на час визнання їх банкрутом та виключення з Єдиного Державного реєстру.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що сума кредиторської заборгованості за простим векселем №643045794548 від 24.02.2005 на суму 330385,40грн., простими векселями №643045794549 від 23.05.2005 на суму 250002,00грн. та №643045794552 від 21.06.2005 року на суму 97116,00грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому податковим органом безпідставно було включено цю суму до складу валового доходу позивача та донараховано податок на прибуток.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв