"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/60017/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі -СДПІ)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012
у справі № 2а/1570/3111/2011
за позовом приватного акціонерного товариства "Одесавинпром" (далі -Товариство)
до СДПІ,
за участю прокуратури Приморського району м. Одеси,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Панової С.І.,
відповідача - Шевченка Т.М.,
Генеральної прокуратури України -Турлової Ю.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000311620 та від 17.03.2011 № 0000321620.
Постановою названого суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів та невідповідність висновків судів дійсним нормам матеріального права. За твердженням скаржника, фіктивність реєстрації постачальника позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-транс груп»(далі -ТОВ «Карго-транс груп»), а також участь цього контрагента у схемах мінімізації податків є свідченням фіктивності спірних операцій з поставки продукції позивачеві.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено судами під час розгляду даної справи, СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Карго-транс груп»за період з 01.07.2009 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 25.02.2011 № 59/16-2/00412027/10 та винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000311620 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11 145 805,72 грн. (у тому числі 8 916 644,58 грн. за основним платежем та 2 229 161,14 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000321620, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 916 644,58 грн. (у тому числі 7 133 315,67 грн. за основним платежем та 1 783 328,91 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для донарахування вказаних сум податків із застосуванням штрафних санкцій став висновок податкового органу щодо отримання Товариством необґрунтованої податкової вигоди, позаяк подані позивачем документи на підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту з ПДВ містять недостовірні відомості.
Задовольняючи позовні вимоги, суди обох попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з такого.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Для цілей оподаткування у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування на суму понесених витрат) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.
Як випливає з установлених судами обставин справи, для здійснення своєї основної діяльності з виробництва вин та оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями у перевіреному періоді Товариство (покупець) уклало договори з ТОВ «Карго-транс груп»(постачальник) на постачання сільськогосподарської сировини.
На підтвердження виконання поставок в адресу Товариства за цими договорами позивачем подано для залучення до матеріалів справи: копії названих договорів, акти приймання-передачі товару, накладні, податкові накладні, акти виконання робіт з перевезення продукції, шляхові листи, виписки з банківського рахунку Товариства.
Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товару, його ціну та кількість.
Як з'ясовано судами, позивачем також було доведено і фактичне використання придбаної продукції у виробництві (зокрема, за актами переробки винограду), а також здійснення подальшого продажу придбаної продукції за зовнішньоекономічними контрактами.
На підставі цього суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що подані Товариством за спірними господарськими операціями первинні облікові документи відповідають вимогам чинного податкового законодавства та є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та врахування витрат у складі валових витрат, що зменшують базу оподаткування податком на прибуток.
Такий факт, як невиконання ТОВ «Карго-транс груп»своїх обов'язків з декларування та сплати податків, сам по собі, без зв'язку з іншими обставинами, не може слугувати об'єктивною ознакою недобросовісності платника (позивача у справі). Адже чинне податкове законодавство не обумовлює виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат повнотою відображення постачальником у своїй звітності відповідних господарських операцій та фактичною сплатою таким постачальником необхідних сум податків до бюджету.
Заперечення керівниками ТОВ «Карго-транс груп»причетності до господарської діяльності цього товариства та установлений висновком експерта науково-дослідницького експертно-кримналістичного центру ГУ МВС України в Одеській області факт підписання первинних документів від імені ТОВ «Карго-транс груп»невстановленими особами відносяться не до позивача безпосередньо, а до його контрагента, тобто третьої особи. А відтак за відсутності доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор цього постачальника був його номінальним керівником, вказані обставини не можуть розцінюватися як порушення позивача та як підстава його відповідальності.
А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки спірної продукції та реальність понесених витрат у зв'язку з її придбанням, у тому числі і по сплаті ПДВ, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо незаконності здійснених СДПІ донарахувань податкових зобов'язань за оспорюваними рішеннями.
Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 у справі № 2а/1570/3111/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько