"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/90148/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, -
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року було скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за період з 01 січня 2009 року по 24 вересня 2010 року та залишено позов в цій частині без розгляду. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, а тому згідно статті 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «дитина війни».
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В 2010 році не приймались закони, якими зупинялась або іншим чином обмежувалась дія статті 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни»тому законодавчі перешкоди для нарахування позивачу в період 2010 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленню відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відсутні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і рівень мінімальної пенсії.
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року.
За приписами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 24 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції частково скасована судом апеляційної інстанції, а в скасованій частині ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у не скасованій частині та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 квітня 2011 року у не скасованій частині та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник