"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/21844/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, далі -ДПІ)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2012
у справі № 2а-12134/10/1370
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західно - Українська енергетична компанія" (далі -Товариство)
до ДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2010 № 0001742302/0/29492 та від 29.10.2010 № 0001752302/0/29490.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2012, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати судові акти зі спору та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам. На думку скаржника, операції з купівлі позивачем та подальшого продажу нафтопродуктів мали фіктивний характер, не були опосередковані дійсним рухом активів та здійснювалися з метою отримання доходу за рахунок податкової вигоди без наміру здійснювати реальну економічну діяльність.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено судами, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 06.10.2010 № 2539/23-2/36461945 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 № 0001742302/0/29492 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 392 460 грн. (у тому числі 2 913 791 грн. за основним платежем та 2 478 669 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 № 0001752302/0/29490, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 204 473 грн. (у тому числі 2 136 315 грн. за основним платежем та 1 068 158 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для донарахування Товариству податку на прибуток та податку на додану вартість в оспорюваних сумах із застосуванням штрафних санкцій стало невизнання податковим органом права позивача на формування валового доходу, валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів та їх зберігання в рамках господарських правовідносин з відкритим акціонерним товариством «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», а також з подальшого продажу позивачем цього товару товариству з обмеженою відповідальністю «Бав-Л»та товариству з обмеженою відповідальністю «Юком», у зв'язку з тим, вказані операції не мали реального характеру.
Задовольняючи позовні вимоги, суди обох попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з такого.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення об'єкта оподаткування на суму понесених витрат) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.
Як випливає з установлених судами обставин справи, у перевіреному періоді Товариство здійснювало діяльність з торгівлі нафтопродуктами.
З цієї метою позивачем (покупець) було укладено з відкритим акціонерним товариством «Закапартнафтопродукт-Мукачево»(постачальник) договори поставки від 01.09.2009 № 47 та від 25.12.2009 № 63, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти у кількості по номенклатурі та ціні, визначених у додатках до цих договорів.
На підтвердження виконання фінансово-господарських операцій з відкритим акціонерним товариством «Закапартнафтопродукт-Мукачево»позивачем подано для залучення до матеріалів справи: копії названих договорів з додатками, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання на поставлений товар.
Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товару, його ціну та кількість.
Придбаний товар зберігався на складі постачальника на підставі договору про надання послуг від 01.09.2009; в подальшому придбані нафтопродукти було реалізовано позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Юком»та товариству з обмеженою відповідальністю «Бав-Л».
З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що подані Товариством за спірними господарськими операціями первинні облікові документи відповідають вимогам чинного податкового законодавства та є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та врахування витрат у складі валових витрат, що зменшують базу оподаткування податком на прибуток.
Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат.
Адже, як було встановлено судами за наслідками дослідження змісту спірних договорів, позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, позаяк придбані нафтопродукти поставлялися позивачеві в ємностях (резервуарах) нафтобази відкритого акціонерного товариства «Закапартнафтопродукт-Мукачево», де фактично і зберігалися до часу їх вивезення покупцями позивача за власний рахунок. Наведене обумовлює відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.
Доводи ДПІ щодо відсутності у Товариства технічного персоналу, основних та транспортних засобів, виробничих фондів, необхідних для виконання спірних операцій з поставки нафтопродуктів також об'єктивно були відхилені судами. Адже зміст спірних операцій свідчить про те, що позивач виконував транзитні поставки товару, які не вимагали залучення значних трудових ресурсів та наявність власної матеріально-технічної бази; для зберігання придбаного товару з часу його купівлі до моменту подальшого продажу позивачем було укладено договір про надання відповідних послуг з відкритим акціонерним товариством «Закапартнафтопродукт-Мукачево», перевезення товару (як вже було зазначено) здійснювалося контрагентами позивача.
За названих обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що податковим органом не спростовано здійснення Товариством реальних господарських операцій, а витрати позивача за цими операціями є документально підтвердженими, мають виробничий характер та спрямовані на одержання доходу від реальної підприємницької діяльності, та правомірно скасували оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Доводам ДПІ, викладеним у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка. Підстави для переоцінки касаційним судом прийнятих судами доказів та установлених ними обставин справи відсутні з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2012 у справі № 2а-12134/10/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько