28 листопада 2012 року м. Київ К/9991/5350/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації (далі -Управління)
на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 16.03.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009
у справі № 2-а-369/2009
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплати.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Тростянецького районного суду Сумської області з позовом про визнання неправомірними дій Управління, які полягали у невиплаті їй у 2007-2008 роках допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», та про стягнення з відповідача 6378,39 грн.
Постановою названого суду від 16.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати позивачеві з 09.07.2007 по 31.12.2007 названої допомоги у встановленому розмірі, та зобов'язано відповідача провести відповідні виплати за вказаний період; в решті позову відмовлено за безпідставністю.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить частково скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного судів та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у спірний період ним виплачувалася позивачеві допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Крім того, скаржник наголошує на пропуску позивачем річного строку звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 призначено допомогу по догляду за дитиною (сином ОСОБА_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення дитиною трирічного віку.
При нарахуванні та виплаті позивачеві цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Так, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць: з 1 січня -434,00 гривен, з 1 квітня -463,00 гривен, з 1 жовтня -470,00 гривен.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік.
Втім Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій відповідача щодо нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому за розмір встановленого законом прожиткового мінімуму з 09.07.2007 по 31.12.2007 відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Право позивача на отримання вказаної допомоги в оспорюваному розмірі за вказаний період часу підлягає судовому захисту з огляду на наявність у неї малолітньої дитини, її звернення із заявою до Управління за поновленням порушеного права. Ці обставини розцінюються судовою колегією як поважні при вирішенні питання про поновлення строку на звернення позивача з позовною заявою, на підставі якої було порушено провадження у даній адміністративній справі.
Водночас суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік.
Так, пунктом 23 частини Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені зміни, які вступили в силу з 01.01.2008, і у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 частини Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»були визнані неконституційними.
Таким чином, у період з 01.01.2008 по 22.05.2008 розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положеннями пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють певну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 01.01.2008, а зміни до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22.05.2008 не вносились, то пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
З урахуванням викладеного процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації відхилити.
1. Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 16.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 у справі № 2-а-369/2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько