"05" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/85800/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Ємельянової В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Калуш Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 18 квітня 2010 року з урахуванням ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуш Івано-Франківської області задоволено частково. Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Калуш Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 18 квітня 2010 року з урахуванням ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Калуш Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити перерахунок допомоги до пенсії в період з 01 січня 2007 року по 17 травня 2010 року залишено без розгляду.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами зроблено правильний висновок про те, що вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
У 2010 році були відсутні встановлені в законодавчому порядку обмеження щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії дітям війни, отже відповідач не виплачуючи позивачу щомісячне підвищення до пенсії у повному обсязі в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком діяв всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду.
Оскільки, позивачка звернулася до суду у жовтні 2010 року, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги у частині здійснення виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по 17 травня 2010 року.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
В.І. Ємельянова