29 листопада 2012 року м. Київ В/9991/3910/12
Вищий адміністративний суду України в складі колегії:
судді-доповідача Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Лосєва А.М.
Нечитайла О.М.
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012
(№ К-5201/09)
у справі № 3/40
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права: ст. 250 Господарського кодексу України, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: даної ухвали та ухвали цього ж суду від 12.05.2009 у справі № 3/158/06-АП за позовом приватного підприємця до ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз судового рішення суду касаційної інстанції, щодо якого подано заяву, та судового рішення цього ж суду, на яке посилається заявник, не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.
З ухвали суду касаційної інстанції, про перегляд якої ставиться питання, та ухвали цього ж суду, на яке посилається заявник, вбачається, що суди, постановляючи дані судові рішення із застосуванням, в тому числі ст. 250 Господарського кодексу України, виходили з різних відмінних між собою обставин у справі.
В ухвалі від 01.10.2012 суд касаційної інстанції, погодившись із судами попередніх інстанцій, виходив, зокрема, з того, що застосовані до суб'єкта господарювання штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджуються строки, передбачені у ст. 250 Господарського кодексу України.
В ухвалі від 12.05.2009 спірним питанням було правомірність визначення податковим органом платникові податків податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, яке не є адміністративно-господарською санкцією, а відтак, щодо якого не можуть бути застосовані положення ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н.Г. Пилипчук
Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
А.М. Лосєв
О.М. Нечитайло