Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 листопада 2012 р. № 2-а- 11112/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Вишневського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 до Управління у справах Громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління МВС України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах Громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління МВС України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати Висновок Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 від 06 червня 2012р. противоправним та скасувати; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області проінформувати адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування Висновоку про скасування посвідки на простійне проживання гр. СРВ ОСОБА_3 від 06.06.2012 року. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача - Управління у справах Громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління МВС України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про розгляд даної справи без його участі суду не надав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
10 вересня 2012р. позивач отримав в Головному управлінні Державної міграційної служби України в Харківській області ксерокопію Висновку про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_3 від 06.06.2012 р. прийнятого Управлінням ГІРФО ГУ МВС України в Харківській області.
Висновок про скасування Посвідки на простійне проживання Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія ХР НОМЕР_2 виданий ВГІРФО УМВС України в Харківській області 20.12.2004р., безстроково, ґрунтуються на подачі позивачем заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні 25.06.2003р., тобто, після шести місяців з дня набрання чинності Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-ІІІ (далі-Закон №2491-111) та ст. 3, 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» про тимчасове перебування в Україні позивача по причині скасування посвідки на постійне проживання.
Виходячи з аналізу норм Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-І/, якими Відповідач керувався при прийнятті рішення слідує, що дані норми Закону не регулюють відносини щодо отриманим та скасування посвідок на постійне проживання в Україні, а тому неправомірно та незаконно були застосовані для прийняття рішення.
Нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини щодо видачі посвідки на постійне проживання та скасування дозволу на імміграцію є Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III та Постанова Кабінету міністрів України «Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання» від 26.12.2002р. № 1983 р.
Закон України «Про імміграцію» не передбачає підстав скасування посвідки на постійне проживання, а регулює відносини, пов'язані з наданням та скасуванням дозволу на Імміграцію.
Відповідно до ст. ст. 12 та 13 Закону №2491-ІІІ органи СГІРФО не мають права приймати рішення про скасування посвідки на постійне проживання, а тільки рішення щодо скасування дозволу на імміграцію при наявності підстав зазначених в ст. 12 Закону, а потім на підставі даного рішення про скасування дозволу на імміграцію вилучається вже посвідка на постійне проживання (ст. 13).
Згідно з ст. 13 Закону №2491-ІІІ та п. 24 Постанови КМУ №1983 орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживанням особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Отже, прийняття Висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідок на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_3 від 06.06.2012р. є незаконним, оскільки суперечить вищезазначеним нормам закону.
Висновок ВПРФО УМВС України в Харківській області від 04.07.2004 року про документування громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 посвідкою на постійне проживання в Україні не анульований відповідачем, не оскаржувався ним до суду та не скасовувався.
Дозвіл на імміграцію позивач має на підставі п. 4 Прикінцевих положень Закону України Про імміграцію» від 07.06,2001р. № 2491-ІІІ відповідно до якого вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україні іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну № 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР про направлення Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організації СРСР» від 02.04.1981 року.
Згідно з п. 3 ст. 5 та п. 2 Розділу 5 «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» Кабінет Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний був прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.
З метою забезпечення виконання Закону України «Про імміграцію» Президент України видав Указ №596 від 07.08.2001р., яким покладає на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язує Кабінету міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».
Таким підзаконним актом стала Постанова КМУ «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання» від 26.12.2002р. №1983р, відповідно до вступної частини постанова видана на виконання статті 5 Закону України «Про імміграцію», яка була видана з прострочкою встановленого терміну понад 1 рік 2 місяці. З цих підстав строки зазначені в Прикінцевих положеннях Закону України «Про імміграцію» для подання заяв про документування були продовжені до 26.06.2003 року (протягом шести місяців з дня прийняття Постанови), згідно роз'яснень ДДГІРФО МВС України.
ОСОБА_3 прибув в Україну в 1986 р. та з 29.07.1986 р. по 19.08.1990 р. працював на Ворошиловградській трикотажній фабриці, що підтверджується самим висновком якому зазначено про факт його роботи та Довідкою ЗАТ «Лутрі» від 18.06.2003р. №1538 , яке -: правонаступником Ворошиловградської трикотажної фабрики. Як зазначено у довідці позивач був звільнений у зв'язку з закінченням строку Міжурядової Угоди.
У встановлений законодавством строк, до 26.06.2003р., позивач подав заяву про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, що є підтвердженням своєчасності та законності подання заяви.
У паспорті позивача проставлена відмітка «Дозволено постійне проживання в Україні» 20.12.2004р.
З 1990 до 1995 р. займався підприємницькою діяльністю у м. Луганську. У 2001р. переїхав до м. Харкова де проживає по теперішній час.
25.08.1998р. позивач одержав податковий ідентифікаційний номер, як платник податків.
З 08.08.2003 р. позивач зареєстрований та працює приватним підприємцем, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_3
30.12.2009р. позивач купив квартиру в АДРЕСА_1 в якій проживає з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Висновок про скасування посвідки позбавляє позивача права на постійне проживання з Україні та порушує його права і законні інтереси, як іноземця, оскільки змушує виїхати з України.
Протягом всього часу проживання на території України позивач не порушував чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців, не вчиняв злочини, шо підтверджується довідкою Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області.
Вказаний висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання по відношенню до ОСОБА_3 прийнятий з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України з 1986 року, працює приватним підприємцем; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийняття рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії. та інтереси позивача; без урахування права особи на участь і процесі прийняття рішення, чим порушено п. 23 Постанови КМУ «Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень» від 2б.12.2002р №1983.
Відповідно до п. 23 Постанови КМУ № 1983 департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний терміни подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
В порушення вищезазначених орм закону відповідач не викликав до себе позивача надання особистих пояснень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 26, 55 Конституції України та ст.ст. 2, 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. № 3773-УІ іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів влади для захисту їх особистих, майнових та інших прав.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України (ч. 6 ст. 6 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. б КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод га інтересів незалежним та неупередженим судом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб Із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні є правовим актом індивідуальної дії, які стосуються інтересів конкретної особи вирішуються адміністративними судами з а місцем проживання (перебування., знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Суд дійшов висновку, що Висновок Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 від 06 червня 2012р., прийнятий з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено «Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2002 року №1983.
Крім того, судом враховано при розгляді зазначеної справи, що відповідачами у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів, що за зазначений проміжок часу, який сплинув з моменту надання позивачу посвідки на постійне проживання, з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування посвідки на постійне проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки відповідачами, які за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктами владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що спірний акти індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позовних вимог щодо скасування висновку Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 від 06 червня 2012р. та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області проінформувати адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування Висновоку про скасування посвідки на простійне проживання гр. СРВ ОСОБА_3 від 06.06.2012 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині, оскільки у суду немає підстав вважати, що права позивача в майбутньому в цій частині будуть порушені відповідачем, тому вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 до Управління у справах Громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління МВС України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати Висновок Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 від 06 червив 2012 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (61153, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 16.10 грн. (шістнадцять гривень 10 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 27.11.2012 року.
Суддя Кухар М.Д.