"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/69051/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни 01.03.2010, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року, позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська протиправними та зобов'язано провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 березня 2010 року до внесення відповідних змін в діючому законодавстві, з урахуванням виплаченої з 02 березня 2010 року надбавки; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року скасовано; позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська протиправними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 13 червня 2010 року, з урахуванням виплачених сум; позовні вимоги за період з 02.03.2010 року по 12.06.2010 року -залишено без розгляду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги за період з 02.03.2010.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та відноситься до соціальної групи дітей війни.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 02.03.2010.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 02.03.2010 року по 12.06.2010 року, виходив з того, що позивачем не доведено поважності пропуску ним строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на обгрунтованість зазначених висновків суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлює: шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до 01.03.2010.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції в частині обізнаності позивача про кінцеву дату перерахунку пенсії, у зв'язку з чим вказує на обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції щодо недоведеності з боку позивача поважності причин не звернення до суду за захистом прав та інтересів в межах строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
За вказаних обставин, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог за період з 02.03.2010 року по 12.06.2010 року на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: