"22" листопада 2012 р. м. Київ К-19667/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенко В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до виконкому Сєвєродонецької міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання рішення протиправним та його скасування, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, -
У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконкому Сєвєродонецької міської ради, третя особа - ОСОБА_4, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 24 січня 2006 року № 137, яким ОСОБА_4 було дозволено переобладнання у не житлове приміщення квартири АДРЕСА_1
Постановою Сєвєродонецького міського суду від 24 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції виконком Сєвєродонецької міської ради подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Скасовуючи постанову Сєвєродонецького міського суду від 24 червня 2009 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення відповідача, яке оспорював позивач, не суперечать завданням, принципам та нормам Закону України «Про місцеве самоврядування». Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи не повно встановлені обставини справи, зроблені помилкові висновки про протиправність рішення виконкому , які не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на житло, а також договору дарування від 28 липня 2003 року, є власником квартири АДРЕСА_2
Рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради № 137 від 24 січня 2006 року було дозволено ОСОБА_4 реконструювати квартиру АДРЕСА_1 під перукарню. Вказана квартира знаходиться у власності третьої особи.
22 серпня 2005 року ОСОБА_3 подав заяву до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради з повідомленням, що він заперечує проти реконструкції та виведення із житлового фонду квартири № 4, яка розташована під його квартирою.
13 вересня 2005 року ОСОБА_3 було надано відповідь, з якої вбачається, що реконструкція квартири узгоджена з житлово-експлуатаційною організацією та з більшістю мешканців під'їзду.
Згідно ст. 383 Цивільного Кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім,ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій для використання як єдиного цілого, за умови , що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовані як норми Житлового кодексу України так і нормативних актів, які стосуються порядку обслуговування державного та громадського житлового фонду.
Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи місцевих рад наділені повноваженнями щодо питань житлово-комунального господарства, взагалі щодо здійснення контролю за технічним станом, використанням та експлуатацією об'єктів нерухомого майна усіх форм власності.
Отже, орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень мав право на розгляд заяви власника квартири щодо питання реконструкції квартири.
Постановою Ради Міністрів Української СР від 26 квітня1994 року, яка діяла і на час виникнення спірних правовідносин, встановлено право виконавчого комітету місцевої ради створювати комісії для обстеження технічного стану будинків (жилих приміщень) та приймати рішення щодо надання дозволу на реконструкцію квартири непридатної для проживання. Відповідачем не було перевищено повноваження у вирішенні даного питання, що було встановлено судом апеляційної інстанції.
Таким чином, вказаним рішенням суб'єкту органу самоврядування ніяким чином не порушувались права позивача, який проживає у вказаному будинку. Для прийняття спірного рішення виконкомом районної ради не потрібно було отримувати згоду мешканців будинку, в якому розташована спірна квартира, і тому вимоги позивача в цій частині також є необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник