27 листопада 2012 року м. Київ П/9991/1127/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючий - суддя Кочан В.М., судді Веденяпін О.А. , Заяць В.С. , Кравцов О.В. , Цвіркун Ю.І. ,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про скасування рішення № 844/дп-12 від 09.02.2012р. в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно судді ОСОБА_9.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом, у якому просила скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія) № 844/дп-12 від 09.02.2012р. в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно судді ОСОБА_9.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що суддею Татарбунарського районного суду Одеської області ОСОБА_9. допущені порушення норм процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення, порушено вимоги щодо неупередженого розгляду справи.
Позивачкою було подано до Комісії звернення щодо порушення суддею ОСОБА_9. норм процесуального права та вимог щодо неупередженого розгляду справи. Незважаючи на очевидність вчинених суддею порушень, Комісія неналежним чином провела перевірку скарги та прийняла незаконне рішення, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
В письмових запереченнях представник відповідача позовних вимог не визнав і зазначив, що скарга позивачки належним чином перевірена, що слідує зі змісту висновку члена Комісії та змісту оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули та просили розглядати справу у їх відсутності.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №2453-VI) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав істотних порушень ним норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до норм ст. 84 Закону №2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку з здійсненням ним правосуддя. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлено статтею 86 Закону №2453-VI.
За правилами вказаної статті дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону №2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.
Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених в ході перевірки, та пропозицію про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Судом встановлено, що постановою судді Татарбунарського районного суду Одеської області ОСОБА_9. залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.08.2010р. апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 28.07.2010р. без змін.
09.12.2010 на розгляд судді ОСОБА_9. надійшов адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, яка перебуваючи в залі судового засідання під час проголошення вироку відносно її сина, порушила порядок в судовому засіданні та вчинила злісну непокору законним вимогам працівників міліції. Постановою судді ОСОБА_9. від 09.12.2010р. ОСОБА_1 визнано винною за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і накладено на неї стягнення у вигляді штрафу.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 22.08.2011р. постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.12.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасовано і провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення. Зі змісту постанови суду від 22.08.2011 р. не слідує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції було допущено такі порушення норм процесуального права, які є істотними відповідно до змісту ст. 83 Закону №2453-VI.
ОСОБА_1 звернулася до Комісії зі скаргою про порушення суддями Татарбунарського районного суду Одеської області, зокрема, суддею ОСОБА_9. норм процесуального права та вимог щодо неупередженого розгляду справи.
Членом Комісії складено висновок про те, що підстави для відкриття дисциплінарної справи відсутні, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень, у тому числі неправильне застосування або наявність порушень судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, перевіряються лише судами апеляційної та касаційної інстанції.
За результатами розгляду скарги позивача та висновку члена Комісії не було встановлено ознак дисциплінарного проступку в діях суддів Татарбунарського районного суду Одеської області ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11 у зв'язку з чим 09.02.2012р. Комісією прийнято рішення № 844/дп-12 про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно зазначених суддів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126, ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України від 07.07.2010р. №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
При офіційному тлумаченні положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.12.2004р. №19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р.
Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму №8 від 13.06.2007р. "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Аналогічна позиція викладена і у Рішенні Конституційного Суду України №2-рп/2011 від 11.03.2011р., відповідно до якого давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанція при перегляді судових рішень.
Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного Рішення відповідачем в повній мірі дотримано положення згаданих норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.
Сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів свідчить, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, розсудливо, протягом розумного строку, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись статтями 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді
Веденяпін О.А.
Заяць В.С.
Кравцов О.В.
Цвіркун Ю.І.