"22" листопада 2012 р. м. Київ К-22130/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської ради, треті особи -об'єднаний колектив з будівництва експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу індивідуальних забудовників «Гераклея», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, -
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив скасувати рішення Севастопольської міської ради від 18 травня 2005 року № 3383 Про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 червня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України)підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частино 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6, батькові позивача, як члену об'єднання колективу з будівництва експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу індивідуальних забудовників «Гераклея»рішенням Севастопольської міської ради № 4/334 від 20 березня 1990 року надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,05 га для будівництва індивідуального жилого АДРЕСА_1
10 жовтня 1990 року між ОСОБА_6 та Севастопольською міською радою, на підставі вище вказаного рішення, було укладено договір № 195 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 загальною площею 502 кв.м.
Пунктом 4 вище вказаного Договору передбачено, що забудовник зобов'язаний закінчити будівництво у строк до 10 жовтня 1993 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, що міститься в матеріалах справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер (а. с. 70).
Оскільки, спірні правовідносини виникли на момент дії ЦК УРСР в редакції закону 1963 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо можливості застосування вказаного нормативно-правового акту.
Згідно ст. 223 ЦК УРСР зобов'язання припиняється смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 з моменту підписання Договору і по момент настання смерті будівництво житлового будинку розпочато не було.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_6 не було розпочато виконання зобов'язання за Договором № 195 від 10 жовтня 1990 року, то правовідносини між сторонами було припинено після його смерті.
Рішенням Севастопольської міської ради від 18 травня 2005 року № 3385 було надано ОСОБА_5 у власність земельна ділянка, площею 0,0484 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд і розробки проекту відводу земельної ділянки на підставі наданих ним документів.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передають сільські, селищні, міські ради.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення Севастопольської міської ради від 18 травня 2005 року 3383 Про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 було прийнято нею в межах та спосіб визначений законом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник