ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2012 року 16:00 № 2а-14236/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) від 16 серпня 2012 року №1409/17-20/2878317092, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на зальну суму 363 671,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 349 842,00 гривень та штрафними (фінансовим) санкціями у розмірі 13 829,00 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14236/12/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 20 листопада 2012 року представники сторін заявили клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
За таких обставин та у відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем зроблено помилкові висновки стосовно того, що правочини вчинені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Селена - С»та ТОВ «Граньстройінвест»є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму з податку на додану вартість в розмірі 349 842,00 грн. по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Селена-С»та ТОВ «Граньстройінвест»за травень та грудень 2011 року. Також, представник відповідача звернув увагу суду на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Селена-С»та ТОВ «Граньстройінвест», оскільки в останніх відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, а саме: трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Посадовими особами відповідача на підставі статті 77, пункту 82.1, статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 25 червня 2012 року № 1103/1720/2878317092 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період, а саме: за травень 2011 року та грудень 2011 року на загальну суму 349 841, 85 гривень.
На підставі складеного Акту перевірки та керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року № 1409/17-20/2878317092, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (14010100) за основним платежем - 349 842 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 13 829 грн., всього на суму 363 671 гривень.
За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій є заниження податку на додану вартість за травень та грудень 2011 року на суму 349 842 гривень.
Так, при проведенні перевірки відповідачем зроблений висновок, що угоди між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена-С»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»укладені без мети настання реальних наслідків, а тому угоди відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами позивача, виходячи з наступних доводів.
ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.08.2006 року Шевченківською районною у мсті Києві державною адміністрацією. Місце проживання позивача: 04060, АДРЕСА_1. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.08.2006 року. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 24 травня 2007 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_1. 08 грудня 2006 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видана позивачу ліцензія серії НОМЕР_2 на здійснення будівельної діяльності.
Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Селена - С»суд зазначає про наступне.
25 березня 2011 року між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена-С», як підрядником, укладено договір № 1/С/НВВ (далі по тексту -Договір №1/С/НВВ).
Відповідно до пункту 1 Договору № 1/С/НВВ, замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати комплекс робіт по проектуванню, погодженню, прокладці та монтажу зовнішніх ліній зв'язку і боксів оптичного кабелю, слабкострумним мережам зв'язку, а також виконання зварювальних й ремонтно-будівельних робіт на об'єктах та роботи з будівництва розподільчих внутрішньо будинкових мереж доступу. Згідно вимог підпункту 4.1. Договору, матеріально-технічне забезпечення монтажу покладається на підрядника. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену Договором із свого матеріалу та своїми засобами.
30 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Селена-С»підписані акти виконаних робіт № 147, № 148, № 149, № 150 та № 151 про те, що відповідно до Договору №1/С/НВВ та договірної ціни, підрядником у встановлений термін виконані, а замовником прийняті роботи, а саме:
- акт виконаних робіт № 147, згідно з яким, підрядником виконані роботи по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Хмельницький «Зона 7-Молодіжна»: Львівське Шосе, 14, 16, 16/1, 18, 18/1, 18/2, 18/2а, 35/2, 39, 39/1, 41, 43, 43/1, 47/2, 49, 51, 53/1, 53/2, 55/3, 55, вул. Тернопільська, 26, 26а, 26/2, 26/3, 26/4, 26/5, 28, 30, 32, 34, 30/1, 30/2, 34/2, 34/3, 34/4, 34/5, 34/1, 36, 38, 40, 42, 44. У вказаному акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до умов Договору №1/С/НВВ.
- акт виконання робіт №148, згідно з яким, підрядником виконані роботи по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Хмельницький «Зона 8-Хотовицького»: вул. Лікарняна, 1, 3/1, вул. Інститутська, 3, 4/2, 6/3, 6/2, 4, 8/2, 17/3, 6, 7, 14/2, 8, 8/1, 16/2, 17/2, 19/2, 10, 20/2, 12, 13/1, 13, 14, 14/1, 15, 15/1, 16, 16/1, 17/1, 17, 18, 19/1, 19, 20, 20/1, 21/1, 21, 22, вул. Каменецька, 90, 92, 99, 99/1, 101, 102, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 111, 112/2, Львівське Шосе, 27, 29, 31, 33, вул. Молодіжна, 2/3а, 2/3в, 3/2, 3, 3/1, 5, 7/1, 7, 17/2, 9/1, 17/1, 17, 19/1, вул. Сковороди, 9/1, 9/2, 9/3, 11, 12, 14, 46, 48, вул. Тернопільська, 14, 16/1, 16, 18/1, 18, 20/1, 20, 22, вул. Хотовицького, 5, 5/2, 5/1, 11/2, 7/1, 7, 8, 9, 11, 11/1, 12/1. У вказаному акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до умов Договору №1/С/НВВ.
- акт виконаних робіт №149, згідно з яким, підрядником виконані роботи по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Хмельницький «Зона 9-Гричани»: вул. Вишнева, 113, 137, 143, вул. Деповська, 1, 4, 6, вул. Курчатова, 1А, 1Б, 1В, 1Г, 1Ж, 1К, 1Д, 1З, 1Л, 4/2, 4/3, 2/1Б, 2, 3, 3/1, 4, 4/1, 5, 11, 13, 13/1, 14, 15, 15/1, 63/2, 92/2, 69, 71/1, 92/1, вул. Олімпійська, 5, 7/1, 7, вул. Північна, 113/1, вул. Проскурівського Підпілля, 203, 209, вул. Пяскорського, 3, 4, 6, 8/1, вул. Чкалова, 13, 13/1, 18, 18/1, 20, 20/1. У вказаному акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до умов Договору №1/С/НВВ.
- акт виконаних робіт №150, згідно з яким, підрядником виконані роботи по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Луцьк (добудова): вул. 8-го Березня, 30, 32, 33а, 33, 35, вул. Бринського, 2, 4, вул. Грабовського, 11, вул. Дубнівська, 12, вул. Євгена Коновальця, 10, вул. Загородня, 2, 4, 8, вул. Івана Огієнка, 20, площа Київська, 1, 3, 5, 6, 7, вул. Клима Савура, 28, вул. Кравчука, 11б, 11в, 15а, б, в, г, 16а, б, в, г, 17а, б, в, г, 18а, б, в, г, 42а, 44, 48, вул. Липинського, 1, 2, вул. Писаревського, 6, 7, 9, 11, проспект Соборності, 13б, 33, 36, вул. Сухомлинського, 2, проспект Відродження, 51, вул. Чорновола, 14, 16, 18, Школа № 7, № 20. у вказаному акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до вимог Договору №1/С/НВВ.
- акт виконаних робіт № 151, згідно з яким, підрядником виконані роботи по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Кам'янець-Подільський «Зона 5»: вул. Васильєва, 1, 3, 13б, 13а, 15, вул. Жукова, 1, 3, 5, 9, 11, вул. Миру, 4, 6, 8, 10, 12, вул. Молодіжна, 1, 3, 3а, 5, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 27, 31, Нігинське шосе, 1а, 14, 18, 20, 22, 25, вул. Панфілова, 23, вул. Проектна, 8, 10, вул. Розвадовського, 1, 2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 13, 17, вул. Смирнова, 65а, 67, 4а, 2/3, 6, 8, вул. Хмельницька, 30, Хмельницьке шосе, 4, 6, 8, 10а, 10, 12, 13, 14, 15, 17, 19, 30, вул. Черняхівського, 58, вул. Чехова, 43, 45, у вказаному акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до умов Договору №1/С/НВВ.
30 травня 2011 року ТОВ «Селена-С»виписані позивачу рахунки-фактури на оплату виконаних робіт по будівництву мережі доступу до мережі Інтернет рівня доступу у будинках, що знаходяться за адресами: м. Хмельницький «Зона 7», м. Хмельницький «Зона 8», м. Хмельницький «Зона 9», м. Луцьк, м. Кам'янець-Подільський «Зона 5», згідно актів виконаних робіт № 147, № 148, № 149, № 150, № 151, а саме: рахунок-фактура № 147 на суму 282 253,50 грн., в тому числі ПДВ -47 042,25 грн., рахунок-фактура № 148 на суму 570 362,23 грн., в тому числі ПДВ -95 060,37 грн., рахунок-фактура № 149 на суму 417 887,20 грн., в тому числі ПДВ -69 647,87 грн., рахунок-фактура № 150 на суму 95 871,30 грн., в тому числі ПДВ -15 978,55 грн., рахунок-фактура № 151 на суму 400 807,80 грн., в тому числі ПДВ -66 801,30 гривень.
Перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Селена-С»за виконані роботи підтверджується випискою по рахунку, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 30 травня 2011 року позивачем сплачені кошти в розмірі 95 871,30 грн. та 282 253,50 гривень; 31 травня 2011 року -кошти в розмірі 400 807,80 грн., 417 887,20 грн. та 570 362,23 гривень.
На виконання умов Договору №1/С/НВВ ТОВ «Селена-С»на користь позивача виписало наступні податкові накладні: №147 від 30 травня 2011 року на загальну суму 282 253,50 гривень, в т.ч. ПДВ 47 042,25 гривень; №148 від 30 травня 2011 року на загальну суму 570 362,23 гривень, в т.ч. ПДВ 95 060,37 гривень; №149 від 30 травня 2011 року на загальну суму 417 887,20 гривень, в т. ч. ПДВ 69 647,87 гривень; №150 від 30 травня 2011 року на загальну суму 95 871,30 гривень, в т.ч. ПДВ 15 978,55 гривень; №151 від 30 травня 2011 року на загальну суму 400 807,80 гривень, в т.ч. ПДВ 66 801,30 гривень.
Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест»суд зазначає про наступне.
01 вересня 2011 року між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», як підрядником укладено Договір №1/ГСІ/НВВ (далі по тексту -Договір №1/ГСІ/НВВ).
Відповідно до умов пункту 1 Договору №1/ГСІ/НВВ замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати комплекс робіт по прокладці КЛЗ, зварці ОВ, встановленні ТКД та програмуванні й встановленню комутаторів.
Згідно вимог підпункту 4.1. Договору № 1/ГСІ/НВВ матеріально-технічне забезпечення монтажу покладається на підрядника. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену Договором із свого матеріалу та своїми засобами.
30 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» підписані акти виконаних робіт № 1 та № 2 про те, що відповідно до Договору Граньстройінвест підрядником у встановлений термін виконані, а замовником прийняті роботи, а саме:
- акт виконаних робіт №1 згідно з яким, підрядником виконані роботи по прокладанню КЛЗ в м. Києві по вул. Донецькій, 30 (MDU 000144 KIE 769). В акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до вимог Договору.
- акт виконаних робіт №2, згідно з яким, підрядником виконані роботи по прокладанню КЛЗ в м. Києві по вул. Глибочицькій, 53 (MDU 0001167 KIE 785). В акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, якісно, вчасно та відповідно до Договору.
30 листопада 2011 року ТОВ «Граньстройінвест»виписані позивачу рахунки-фактури на оплату виконаних робіт по прокладенню КЛЗ в м. Києві по вул. Донецькій, 30 та по вул. Глибочицькій, 53, а саме: рахунок-фактура №1 на суму 324 520,38 грн., в тому числі ПДВ -54 086,73 грн. та рахунок фактура № 2 на суму 7 350,72 грн., в тому числі ПДВ -1 225,12 гривень.
Перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Граньстройінвест»підтверджується випискою по рахунку, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 16 грудня 2011 року позивач сплати кошти в розмірі 7 350,72 грн. та 200 520,38 гривень; 21 грудня 2011 року -кошти в розмірі 124 000 гривень.
На виконання умов Договору №1/ГСІ/НВВ, ТОВ «Граньстройінвест»на користь позивача виписані податкові накладні, а саме: № 264 від 30 листопада 2011 року на загальну суму 324 520,38 гривень, в т.ч. ПДВ 54 086,73 гривень та № 265 від 30 листопада 2011 року на загальну суму 7350,72 гривень, в т.ч. ПДВ 1 225,12 гривень.
Відносно висновків відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ОСОБА_1 та його контрагентами та неправомірності формування податкового кредиту, суд зазначає про наступне.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому, суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.
Як встановлено судом, зобов'язання за договорами між ОСОБА_1 та ТОВ «Селена-С»і ТОВ «Граньстройінвест»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками, актами та податковими накладними.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами підряду № 05281 від 19 серпня 2009 року та № 06493 від 13 червня 2010 року, угодою № 4 від 01 жовтня 2010 року про пролонгацію договору підряду № 05281 від 19 серпня 2009 року, замовленнями по договору підряду, актами приймання-передачі виконаних робіт, звітами про виконану роботу та використані матеріали з яких вбачається, що роботи, виконані ТОВ «Селена-С»і ТОВ «Граньстройінвест», замовлялись позивачем з метою належного виконання своїх зобов'язань перед замовниками -ЗАТ «Українські радіосистеми»та ТОВ «МКМ Сервіс ЛТД»з будівництва мережі доступу до мережі інтернет та прокладення КЛЗ на об'єктах ПрАТ «Київстар».
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки також встановлено, що ОСОБА_1 придбані роботи/послуги з будівництва мережі доступу до мережі інтернет у ТОВ «Селена-С»в подальшому, ті ж самі роботи з будівництва мережі доступу до мережі інтернет, були майже у повному обсязі реалізовані ПрАТ «Українські радіосистеми».
Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ «Граньстройінвест»є: будівництво будівель, інші роботи з завершення будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші види оптової торгівлі, видами діяльності ТОВ «Селена-С» є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, неспеціалізована оптова торгівля, надання інших допоміжних комерційних послуг, рекламні агентства, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, будівництво житлових і нежитлових будівель.
Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.
Судом встановлено, що проведені операції мали в подальшому оподатковуваний характер.
При цьому, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи.
При цьому, суд зазначає, що Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією встановлено, що ТОВ «Селена-С»та його посадові особи відсутні за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в липні 2011 року, тобто вже після здійснення господарських операцій та складання ТОВ «Селена-С»на користь позивача податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання відповідних договорів, податкових накладних, юридичні особи - ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що договори між ОСОБА_1 з ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ОСОБА_1 умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.
Так, відповідно до підпункту абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Визначення терміну «первинний документ»наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проаналізувавши надані сторонами первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд також дійшов висновку, що податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим підпунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством.
За даними реєстру платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Граньстройінвест» було анульоване 21 грудня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у листопаді 2011 року. А свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Селена-С»було анульоване 26 вересня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у травні 2011 року.
Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).
На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем при проведенні перевірки ОСОБА_1 щодо правомірності формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Граньстройінвест»взагалі не були дослідженні первинні документи.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Граньстройінвест»та ТОВ «Селена-С»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо порушення ОСОБА_1 пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визнаються судом необґрунтованими.
Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення до суду не надано, а тому податкове повідомлення-рішення 16 серпня 2012 року № 1409/17-20/2878317092 підлягає скасуванню.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 серпня 2012 року № 1409/17-20/2878317092.
3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський