"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/83150/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008-2009 роки, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10 листопада 2008 року по 01 жовтня 2009 року у розмірі 1095 гривень 60 коп. та зобов'язано виплачувати ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим та відноситься до соціальної групи дітей війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2008 році -з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2008 -з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно, у 2008 році -з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення закону про Державний бюджет на цей рік було чинним та підлягало виконанню.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2009 року жодних нормативно-правових актів, обмежуючих права осіб щодо нарахування соціальної допомоги як дітям війни не прийнято.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску ним річного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з 10.11.2008 року.
Так само, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Так, положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: