Справа № 1570/5456/2012
30 листопада 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Іванова Е.А. секретар Чиженко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2012 року № 0004471703 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем плата за землю у сумі 1049,70 грн.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, а фізичні особи -підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, не є платниками земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які надані їм в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. На підставі вищевикладеного, позивач просить її позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представник позивача -ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача -Гасюченко С.М., Кічук Н.М. та Рибаков М.В. позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні та надали заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що земельна ділянка під нежитловим приміщенням, яке знаходиться у власності фізичної особи, не надавалась у встановленому чинним законодавством порядку для здійснення підприємницької діяльності, а отже така фізична особа повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Заслухавши думки представника позивача та представника відповідача, вивчивши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації №999 від 01.07.2008р. був затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту квартири №17 розташованої в житловому будинку за адресою: вул. Єврейська 10 під перукарню (а.с.64).
Розпорядженням №1075 від 10.07.2008р. були внесені зміни у розпорядження №999 яким вважати прийнятим в експлуатацію нежитлове приміщення - перукарня загальною площею 42,7 кв.м.
На підставі Розпоряджень Приморської районної адміністрації ОМР №999 від 01.07.2008р. та №1075 від 10.07.2008р. замість договору купівлі-продажу від 03.09.1999р. 22.07.2008р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення перукарні розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,2 кв.м. (а.с.32), яке було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.31).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Одеської міської ради 31.08.1999р. (а.с.13) та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Київському районі м. Одеси (а.с.14).
21 квітня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 та Одеською міською радою укладений договір №5782 на дольову участь у землекористуванні (а.с.8-10).
Відповідно до п.1.1 договору сторони домовились, що ФОП ОСОБА_1 визначена доля у землекористуванні 12/1000 частки земельної ділянки площею 1491,2 кв.м. що складає 17,89кв.м. за адресою: м. Одеса Приморський район вул. Єврейська 10 відповідно до плану земельної ділянки який додається.
У п.2.1 договору зазначено, що плата за долю у землекористуванні у вигляді орендної плати вноситься ФОП з розрахунку 3002,79грн. на рік.
Згідно п.2.3. Договору умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, крім наступних випадків: - зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства; коригування «Грошові оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішенням Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється міською радою.
Пунктом 1.2 Договору доля у користуванні визначається відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі»затвердженого рішенням Одеської міської ради №702 -XXIII від 29.02.2000р. терміном на 5 років для експлуатації та обслуговування приміщень перукарні.
Додатком до договору був план земельної ділянки (а.с.10) на якому були визначені межі земельної ділянки прилеглої до будинку Єврейська 10 та його площа-1491,2 кв.м.
Вказаний договір був зареєстрований у книзі записів договорів на дольову участь в землекористуванні 21.04.2009р.під №5782.
Після укладення договору та його реєстрації позивач сплачувала суму орендної плати в бюджет до кінця 2011р., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.55-63).
ФОП ОСОБА_1 знаходиться з 2012 р. на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку II групи (а.с.12) за видом господарської діяльності «надання послуг перукарнями та салонами краси»та місцем провадження цієї господарської діяльності є: м. Одеса вул. Єврейська б. 10 кв. 17, тобто приміщення перукарні.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси 20 квітня 2012р. прийняло податкове повідомлення - рішення форми «Ф»№004471703 яким на підставі п.274.1 ПК України визначило позивачу податкове зобов'язання за платежем - плата за землю на суму 1049,70грн. за 2012р.
Земельна ділянка яка знаходиться у користуванні позивача відноситься до земель комунальної власності.
Позивач сплатив вказану у податковому повідомленні - рішенні суму 07.06.2012р. до бюджету (а.с.54), що визнається сторонами та в наступному оскаржив дане повідомлення-рішення до суду.
Суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято без врахування вимог законодавства та підлягає скасуванню за наступних підстав.
Відповідно до п. 54.3.3 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Як пояснили у судовому засідання представники ДПІ у Приморському районі м. Одеси Кічук Н.М., Рибаков М.В., Гасюченко С.М., нарахована сума у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є земельним податком, а не орендною платою, та розмір прилеглої території до будинку був отриманий з довідки №96 від 27.01.2012р. (а.с.44) виданої Комунальним підприємством Житлово-комунальний сервіс «Порто-франківський», а розмір нормативно-грошової оцінки отриманий з довідки наданої позивачу управлінням держкомзему №9654 від 06.12.2011р.
Земельні правовідносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а порядок справляння плати за землю - Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 269.2 ст. 269 ПК України особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно до п.п.297.1.4 п.297.1. ст..297ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Згідно п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Як вбачається зі змісту даної норми відсутні посилання на обов'язкову наявність прав власності на земельну ділянку у платника податку, як умову для його сплати.
В такому разі позивач як платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку, так як використовує надану земельну ділянку за призначенням -діяльністю зазначеною у його свідоцтві про сплату єдиного податку перукарські послуги.
Представники відповідача вважають, що позивач не підпадає, під п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК так як вказана земельна ділянка не передавалась позивачу у власність, а відповідно право власності виникає, тільки після оформлення державного акту, який відсутній у позивача, при цьому вони не заперечують, що позивач використовує зазначену земельну ділянку за призначенням зазначеним у свідоцтві платника єдиного податку - під перукарню.
Проте суд вважає, що вказана аргументація є помилковою, з наступних підстав.
Згідно п.п. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпункт 14.1.72 ст. 14 ПК України визначає дефініцію земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Стаття 92 Земельного кодексу визначає виключний перелік осіб яким можуть надаватися земельні ділянки у постійне користування, та до яких ФОП не віднесені, так само як й позивач не є власником наданої земельної ділянки.
Виходячи з аналізу вказаних норм позивач не підпадає під категорію осіб які є платником земельного податку.
Підпункт 14.1.73. ст. 14 ПК України визначає дефініцію землекористувачів - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
За ст. 270.1 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до ст..93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно п.п.14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);
Згідно з п.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі»розмір, форма та строки внесення орендної плати за ділянки державної та комунальної власності встановлюється відповідно до ПК України.
Таким чином у разі оренди земель державної та комунальної власності орендатор платить тільки орендну плату, податок він не сплачує.
Представник відповідача пояснив, що позивач не є платником орендної плати, декларація з плати за орендовану земельну ділянки позивачем не подавалась, та він не повинен її подавати, та в обліковій картці позивача зі сплати земельного податку заборгованості не значиться.
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до ст..42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме додатку до договору №5782 про дольову участь у землекористуванні від 21.04.2009р. площа прилеглої до будинку території визначена у розмірі 1491,2кв.м.(а.с. 10), а в довідці №96 від 27.01.2012р. виданої КП ЖКС «Порто-франківський»площа прилеглої території з урахуванням площі забудови становить: 1478кв.м.+450кв.м.= 1928кв.м.
Представники відповідача не змогли пояснити суду чому існують такі розбіжності між різними документами, та на чому ґрунтуються дані довідки №96 та чому за отриманням інформації звернулись до КП ЖКС «Порто-франківький».
Відповідно до п.286.1. ст..286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України постановою № 1386 від 21 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, який набрав чинності 12 січня 2012 року. Абзацом 2 пункту 1 цього Порядку визначено суб'єктів інформаційних відносин, на яких поширюється дія Порядку. Такими суб'єктами є юридичні особи, фізичні особи -підприємці, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування, в яких виникає обов'язок щодо подання зазначеної інформації.
У пункті 4 Порядку зазначено що, територіальні органи Держземагентства подають щомісяця до 10 числа органові державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, а також за запитом зазначеного органу або ДПС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.
Пунктом 3 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, визначено, що суб'єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія цього Порядку, є: фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, у тому числі самозайняті особи); юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи; об'єднання громадян; релігійні організації; суб'єкти владних повноважень; Національний банк, банки та інші фінансові установи; міжнародні організації.
У пункті 9 цього ж Порядку вказано, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення №0004471703 прийняті Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС 20.04.2012р., тобто після набрання чинності норм податкового законодавства щодо надання центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, якою податковий орган повинен був керуватися при визначенні суми податкового зобов'язання із земельного податку.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «Порто-франківський», володіє інформацією необхідною для обчислення і справляння плати за землю позивачем, тобто з яких джерел отримана вказаним підприємством інформація при направленні відповідей податковому органу, та, суд враховує, що відповідач не звертався із запитами про надання інформації до органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та відповідно не надав суду належної інформації.
Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципах серед яких:
загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
При цьому як вбачається з рішення ДПС України від 18.10.2012р. №1646/0/141-12/10-2215 (а.с.33) в аналогічній справі ДПС дійшла до висновку, що ФОП у такому випадку не повинен сплачувати земельний податок, що свідчить про порушення принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
Суд зазначає, що відповідачем у ході судового розгляду не було доведено та підтверджено належними доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року №0004471703 .
Суд не приймає до уваги Узагальнюючу податкову консультацію затверджену наказом ДПС України №1051 від 23.11.12р., так як вона не може змінювати норми закону, чи зменшувати їх зміст, а саме що платник єдиного податку тільки тоді звільняється від сплати земельного податку, коли ця земельна ділянка знаходиться у нього у власності та це підтверджено державним актом, так як раніше суд вже зазначав, що законодавець у ст. п.287.8. ПК України не зазначає як умову для віднесення особи до категорії платників земельного податку набуття права власності на земельну ділянку, а тільки досить набуття права власності на нежиле приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Також суд вважає, що на час прийняття оскаржуваного рішення продовжує діяти договір № №5782 про дольову участь у землекористуванні від 21.04.2009р. укладений між позивачем та Одеською міською радою, так як він не був розірваний або достроково припинений ані за згодою сторін, ані у судовому порядку, а тому його умови повинні виконуватися, це й стосується сплати орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 651 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2.3 договору оренди від 21.04.2009 р. розмір орендної плати переглядається у разі коригування грошової оцінки землі.
Таким чином, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати, але як встановлено судом позивачу був нарахований земельний податок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивач є платником єдиного податку та користується земельною ділянкою для провадження підприємницької діяльності, зазначеної в свідоцтві платника єдиного податку, а також те, що площа земельної ділянки для нарахування земельного податку взята податковим органом не з даних державного земельного кадастру, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року №0004471703 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яким позивачу нарахована земельна плата є неправомірним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.04.2012 року №0004471703.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2012 року.
Суддя Е.А.Іванов
04 грудня 2012 року
.