ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
05 листопада 2012 року № 2а-8951/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»
доКиївської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012 та стягнення надмірно сплачених коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю „Софіт-Люкс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012 та стягнення надмірно сплачених коштів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що митний орган неправомірно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Також позивач посилався на те, що митний орган, витребувавши додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, митна вартість товарів, визначена Київською регіональною митницею, є вищою за мінімальну вартість згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи системи Державної митнї служби України (далі -ЄАІС Держмитслужби), а надані позивачем документи були достатніми для пітвердження заявленої митної вартості товарів.
Представником відповідача 1 були надані письмові запиречення та усні пояснення про правомірність прийнятого Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012. Представник відповідача зазначив, що при порівнянні із ціновою базою ЄАІС було виявлено, що заявлена митна вартість товарів була за низькою, у зв'язку з цим у позивача були витребувані додаткові документи, повний перелік яких надано не було, тому митниця прийняла оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів.
Відповідач 2 у своїх письмових запереченях посилався на те, що контролюючим органом стосовно стягнення мита та податку на додану вартість є митні органи та просив відмовити у задоволенні позову.
Незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач 2 явку своїх представників у судове засідання 09.10.2012 не забезпечив, тому справа відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Між компанією „ZHEJIAANG INT-ELEC IMP & EXP CO., LTD" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт-Люкс" (покупець) було укладено контракт від 10.06.2009 № 15.
Підпунктом 1.1 пункту 1 контракту від 10.06.2009 № 15 встановлено, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом та вартістю узгодженими сторонами в інвойсах щодо кожної поставки.
Згідно із підпунктом 2.2 пункту 2 ціни на кожну конкретну партію товару встановлені в інвойсах в доларах США.
На виконання умов контракту від 10.06.2009 № 15 Позивач за вантажною митною декларацією (далі -ВМД) № 100200000/2012/484449, поданою до митного органу 12.03.2012, заявив до митного оформлення в режимі імпорт -40 наступні товари:
- № 1 „cвітильники, які підвішуються або закріплюються на стелі чи стіні, внутрішні, з комбінованих матеріалів (метал, скло), призначені для використання з лампами розжарювання (країна виробництва CN, торговельна марка MAGNUM, фірма-виробник „ELEX INDUSTRIAL LTD" на підприємстві „NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. & EXP. CO.")",
- № 2 „комплектуючі світильників з пластмаси (не для використання у вибухонебезпечному середовищі): розсіювач світильника WPF 1X18W, розсіювач світильника WPF 2X18W, розсіювач світильника WPF 1X36, розсіювач світильника WPF 2X36W (країна виробництва CN, торговельна марка MAGNUM, фірма-виробник „ELEX INDUSTRIAL LTD" на підприємстві „NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. & EXP. CO", Китай)",
- № 3 „комплектуючі світильників з комбінованих матеріалів (не для використання у вибухонебезпечному середовищі): база світильника WPF 1X18W, база світильника WPF 2X18W, база світильника WPF 1X36WЄ, база світильника WPF 2X36W, stopper (країна виробництва CN, торговельна марка MAGNUM, фірма-виробник „ELEX INDUSTRIAL LTD" на підприємстві „NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. & EXP. CO", Китай)".
Відповідно до пункту 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (чинна на момент виникнення правовідносин, втратила чинність 01.06.2012), статті 262 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (чинного на день виникнення правовідносин, втратив чинність 01.06.2012), для заявлення митної вартості товару, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) позивач подав декларацію митної вартості товарів ДМВ-1 № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012. Згідно із графою 23 зазначеної декларації митної вартості товарі митна вартість товару № 1 заявлена на рівні 222877,16 гривень (27903,24 доларів США), товару № 2 -196,21 гривень (24,56 доларів США), товару № 3 -388,17 гривень (48,6 доларів США), що в перерахунку на одиницю товару складає 19,17 гривень (2,4 долара США) для товару № 1; 9,49 гривень (1,17 долара США) для товару № 2; 5,25 гривень (0,66 долара США) для товару № 3.
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД № 100200000/2012/484449, а саме: контракт від 10.06.2009 № 15 з додатками до нього, інвойс RW11096A, пакувальний лист від 03.01.2012.
Для підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2011, довідки про транспортні витрати № б/н від 22.02.2012, № 08 від 12.03.2012, № б/н від 12.03.2012.
Відповідно до абзацу 1 статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 265 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом було здійснено порівняння заявленої позивачем митної вартості товарів із митниою вартість товарів, митне оформлення, яких вже здійснено, та дані про які містяться в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби.
Право на використання бази даних ЄАІС Держмитслужби надано Порядком роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, та Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74 (чинний на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74, під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності сумніву щодо правильності заявленої митної вартості.
Суд приходить до висновку, що в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товарів, оскільки митна вартість товарів за кодами 9405109890, 9405920090, 9405990090 згідно УКТЗЕД, митне офрмлення яких вже здійснено, є вищою за заявлену митну вартість Позивачем, даний висновок підтверджується належним та допустими доказом по справі -витягами із цінової бази ЄАІС (діапазон пошуку 16.12.2011-16.03.2012).
Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі „Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Так, посадова особа Київської регіональної митниці запропонувала декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: відповідну бухгалтерську документацію; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; калькуляцію; висновок експертної організації про вартісні характеристики товару. Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на ДМВ-1 № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012.
16.03.2012 декларант ТОВ „Софіт-Люкс" ОСОБА_1 на зазначеній вище декларації митної вартості вчинив запис про ознайомлення із переліком документів, які витребовує митний орган, зазначив, що консультації з митним органом проведені. Цього ж дян декларант ТОВ „Софіт-Люкс" надав митному органу додаткові документи, крім висновку експертної організації про вартісні характеристики товару, про що вчинив запис на декларації митної вартості № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012.
Право митного органу витребовувати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; висновки про якісні й вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження (зокрема Держзовнішінформу Міністерства економіки України), на підставі конкретного контракту, умов поставки, інших умов, що стосуються даної зовнішньоекономічної операції передбачено підпунктом 3.3 пункту 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Як встановлено з матеріалів справи, ніяких заяв щодо продовження строку для надання додаткових документів Позивачем не подавалось до Київської регіональної митниці.
Отже, митний орган надав Позивачу можливість підтвердити заявлену митну вартість товарів шляхом надання додаткових документів, однак на момент прийняття оскаржуваного рішення позивач усіх додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, які вимагав митний орган, не надав без обгрунтування неможливості їх подання.
Так, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України та на підставі пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, Київська регіональна митниця визначила митну вартість товарів на підставі наявних у неї відомостей та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів від 16.03.2012 № 100000003/2012/011789/1 за резервним методом.
Згідно із рішення про визначення митної вартості товарів від 16.03.2012 № 100000003/2012/011789/1 митний орган відкорегував митну вартість товару № 1 із 2,4 долара США до 7,22 долара США, товару № 2 -з 1,17 долара США до 5,87 долара США, товару № 3 -з 0,66 долара США до 5,87 долара США.
Згідно із частиною 1 статті 266 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Так, згідно із вимогами частини 2 статті 266 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV між митним органом та позивачем були проведені консультації., про що зазначено на декларації митної вартості № 100200000/2012/484449 від 12.03.2012.
Неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів підтверджується ненаданням усіх додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів та навною в митниці ціновою інформацією.
Згідно із абзацом першим та другим статті 268 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
У зв'язку з відсутністю у митного інформації щодо ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, застосування другого методу визначення митної вартості було неможливим.
Відповідно до статті 269 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.
У зв'язку з відсутністю в митного органу інформації щодо подібних товарів, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, застосувати третій метод визначення митної вартості було неможливо.
Виходячи із пояснень представника позивача та наявних доказів у справі позивач не надавав митному органу інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу 4 визначення митної вартості на основі віднімання вартості згідно зі статтею 271 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV Позивач не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Відповідно до пояснень представника митниці така інформація була відсутньою у митного органу, тому застосувати метод визначення митної вартості на основі віднімання не було можливим.
Метод 5 визначення митної вартості товарів на основі додавання згідно із статтею 272 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV не був використаний у зв'язку з тим, що Позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод, а саме документів, які містили б інформацію щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином за неможливості застосувати попередні методи визначення митної вартості митним органом було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно із частиною першою статті 273 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Пунктом 2 (а) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна грунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно із пунктом 2 (b) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під „дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна грунтуватись на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Отже, митний орган має впевнитись, що заявлена митна вартість грунтується на дійсній вартості товару.
Згідно із статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Отже, суд приходить до висновку, що митний орган виконав свій обов'язок щодо послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів, судом встановлено, що при коригуванні митної вартості товарів за основу брались цінові дані з прив'язкою до конкретного товару, та митний орган правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частини 3 статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі виникнення потреби в уточненні митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Аналогічна норма відображена в пункті 11 Розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, (зі змінами та доповненнями) та пункті 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766. В свою чергу Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затверджений наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230. Позивач скористався наданим йому правом та звернувся до Київської регіональної митниці із заявою від 16.03.2012 № 16/03-12/2 про випуск товарів під гарантійні зобов'язання. Листом від 19.03.2012 № 14/4-11/12960 Київською регіональною митницею було надано згоду на випуск товарів під гарантійні зобов'язання.
Після випуску митним органом товарів у вільний обіг до митного органу був наданий висновок ДП „Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків"від 02.04.2012 № 12/228.
Аналізуючи надані для підтвердження митної вратості товарів документи, суд звертає увагу на правову позицію Верховного суду України, відображену у його рішенні у справі № 21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства „Грета" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень. Так, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
В копії висновку ДП „Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків"від 02.04.2012 № 12/228 зазначена інформація щодо цінової пропозиції фірми-виробника X INDASTRIAL LTD»та прайс-листа фірми-постачальника „Ningbo Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD", що викликає сумніви щодо виробника товарів. Відсутнє документальне підтвердження взаємовідносин між виробником INDASTRIAL LTD»та постачальником Jiangbei Elex IMP.&EXP.CO.,LTD».
Згідно із підпунктом 1.10 пункту 1 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, (зі змінами та доповненнями), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом вивчення маршруту транспортування товарів. Так, митним органом було вивчено маршрут транспортування товарів. Поставки було здійснено на умовах FOB NINGBO та використано комбіноване перевезення: від Ningbo(CN) до Гдині(PL) контейнером, від Гдині до Хелма(PL) контейнер на автомобілі, від Хелма до кордону України автомобілем, що потребує додаткових витрат. У транспортних довідках відсутня інформація щодо складових митної вартості -вивантаження, навантаження, перевантаження і перевалку.
Отже, суд прийшов до виснову, що митний орган прийняв законне рішення про визначення митної вартості від 16.03.2012 № 100000003/2012/011789/1, сума мита та податку на додану вартість розраховані на основі митної вартості, визначеної митним органом, в свою чергу підстави для повернення надмірно сплачених податків позивачу відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Київською регіональною митнцею доведена правомірність прийнятого рішення про визначення митної вартості від 16.03.2012 № 100000003/2012/011789/1, тому позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.М. Клименчук