Справа № 2а/2570/3584/2012
04 грудня 2012 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Клопот С.Л.,
при секретарі Шевченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинської районної державної адміністрації про визнання відповіді незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської районної державної адміністрації, в якому просив суд визнати незаконною відповідь Ніжинської районної державної адміністрації на інформаційний запит від 31.10.2012 року та зобов'язати Ніжинську районну державну адміністрацію надати позивачу запитувану публічну інформацію. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2012 року ним був поданий інформаційний запит до Ніжинської районної державної адміністрації щодо надання копій розпоряджень, якими надано дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до схеми планового матеріалу. 08.11.2012 року позивач отримав відмову у задоволенні вказаного інформаційного запиту, яку позивач вважає незаконною та такою, що порушує його право на отримання публічної інформації.
У судове засідання позивач не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та справу просив розглянути без своєї участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, надала суду письмові заперечення проти позову та зазначила, що позивачу було відмовлено в наданні копій розпоряджень, оскільки дані документи містять в собі персональні дані щодо осіб, зазначених позивачем у інформаційному запиті, а також щодо інших осіб. При цьому, Ніжинська районна державна адміністрація не отримувала дозволу на обробку їх персональних даних, а тому, у відповідності до чинного законодавства, відмову у наданні позивачу запитуваних копій розпоряджень вважає правомірною.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до голови Ніжинської районної державної адміністрації з інформаційним запитом від 31.10.2012 року, в якому просив надати копії розпоряджень, якими надано дозвіл на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства на землях запасу Вертіївської сільської ради відповідно до схеми планового матеріалу громадянам, зазначеним у інформаційному запиті.
Листом від 05.11.2012 року № 03-31/4 за підписом голови Ніжинської районної державної адміністрації позивачу було надано відповідь на вищевказаний інформаційний запит та зазначено, що розпорядженнями голови райдержадміністрації затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаним у запиті громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Вертіївської сільської ради, а також прийняті розпорядження про передачу цих земель у власність. При цьому, вищевказані розпорядження містять конфіденційну інформацію про осіб, а тому їх копії будуть надані позивачу за умови пред'явлення письмової згоди вказаних у інформаційному запиті осіб.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною другою статті 20 Закону № 2657-XII визначено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з частиною першою та другою статті 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вказаним вимогам Конституції України кореспондують також положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI, частиною другою статті 7 якого встановлено, що розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI).
Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Частиною першою та другою статті 5 Закону № 2297-VI визначено, що об'єктами захисту є персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 2297-VI поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У Рішенні Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 зазначено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конституційний суд України в абзаці 1 пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
У судовому засіданні встановлено, що запитувані позивачем копії розпоряджень містять, зокрема, інформацію про адреси осіб, вказаних у запиті позивача, а також інших осіб, та інформацію про їх майновий стан, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено в наданні позивачу копій вказаних документів, оскільки вони містять, у тому числі, конфіденційну інформацію про осіб, зазначених позивачем у інформаційному запиті, а збирання, зберігання та використання конфіденційної інформації про особу не допускається без згоди такої особи, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ніжинської районної державної адміністрації про визнання відповіді незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: С.Л.Клопот