вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 листопада 2012 р. Справа №2а-10534/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., позивача- ОСОБА_3 паспорт: НОМЕР_1, представника відповідача- Філіппова О. І. довіреність № 03-50/15052 від 04.10.12,адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим
про визнання відмови неправомірною,
Обставини справи: ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим про визнання неправомірною відмови про звільнення з-під арешту 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати звільнити із-під арешту 1/6 частки вказаної квартири, на яку помилково накладено арешт постановою державного виконавця Ломакова С.І. 15.07.2004 року.
Під час судового засідання позивач наполягав на задоволені позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
ОСОБА_3 за заповітом від 30.07.2008 №1872 є спадкоємцем ОСОБА_4 В спадщину передано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2.
З метою отримання нерухомого майна у спадщину ним спрямована заява до приватного нотаріуса. Під час відкриття та оформлення спадщини ОСОБА_3 встановлено, що постановою Київського районного відділу виконавчої служби від 15.07.2011 накладений арешт на 1/6 частину квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 -спадкодавцю.
Наявність арешту та заборони відчуження позбавляє його можливості оформити право власності на спадкове майно.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних відділів державної виконавчої служби.
Стаття 17 Закону визначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.
13.08.2003 Київський районний суд м. Сімферополя спрямував до Київського ВДВС 2 виконавчих листа №1-782/2003 та копію вироку відносно осудженого ОСОБА_4 для виконання вироку в частині конфіскації 1/2 частини майна.
15.07.2004 постановою Київського ВДВС був накладений арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4
На підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27.02.2012 з-під арешту було звільнено 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4
На виконання судового рішення постанова про арешт від 15.07.2004 була скасована та накладений арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя ОСОБА_4 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого статтею 307 частиною 2 КК України. Йому призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 всього належного йому майна.
Згідно частини 2 статті 48 КПК України виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 64 Закону України "Про виконавче провадження" майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою районних (міських) управлінь юстиції за місцем перебування майна з такими особливостями:
-в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду;
-засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.
Державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи:
1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна;
2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.
На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідний акт.
Оцінка нерухомого майна проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
В матеріалах кримінальної справи №1-782/2003 відсутні докази виконання вироку від 21.07.2003.
З пояснень Київського ВДВС вбачається, що в нього відсутні матеріали виконавчого провадження.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі наданих доказів суд вважає, що вирок суду від 21.07.2003 Київським ВДВС не виконаний.
Згідно статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Оскільки матеріалами, дослідженими судом не підтверджено закінчення виконавчого провадження суд не вбачає підстав для зняття арешту з майна боржника.
Разом з тим за статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Відповідачем не надано доказів здійснення будь-яких дій у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 з метою виконання судового рішення.
За частиною 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Відповідачем не надано письмового висновку експерта про недоцільність реалізації арештованого майна.
Зазначені обставини унеможливлюють зняття арешту з майна, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 та задоволення позовних вимог.
Під час судового засідання, яке відбулось 29.11.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 06.12.2012.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.