"29" листопада 2012 р.Справа № 5017/1897/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача -Черняков А.В. -за довіреністю,
від відповідача-1 -не з'явився,
від відповідача-2 - не з'явився,
від відповідача-3 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк"
на рішення господарського суду Одеської області від 06 серпня 2012 року
у справі № 5017/1897/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк"
до відповідачів:
1. Відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ";
3. Приватного підприємства „Термінал Т-К"
про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
У червні 2012 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) „УкрСиббанк" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Авдіївського міського управління юстиції (далі-відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (далі-відповідач-2) та приватного підприємства (ПП) „Термінал Т-К" (далі-відповідач-3) про:
- звільнення з-під арешту майна, а саме: лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та на яке ВДВС Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт відповідно до постанови №30377316 від 15.12.2011р.,
- зобов'язання ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за №11967096.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладенням арешту на спірне майно були порушені права позивача стосовно задоволення власних вимог за рахунок цього майна, оскільки останнє було передано в заставу ПАТ „УкрСиббанк" на підставі договору застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ", що виникли за кредитним договором №11216318000 від 17.09.2007р., заборгованість по якому в сумі 1572818,71 грн. була присуджена до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. по справі №30/170-09-4255.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06 серпня 2012 року (суддя Желєзна С.П.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" до ПП „Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії.
В іншій частині в позові відмовлено.
Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що у ПАТ „УкрСиббанк" не виникло право власності або інше речове право на майно, яке є предметом договору застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р., до вимог про захист якого застосовуються правові засоби захисту права власності. Наявність саме таких прав на спірне майно згідно до ст.60 Закону України „Про виконавче провадження" є єдиною правовою підставою для задоволення вимог про звільнення майна з під арешту. Відсутність у позивача вказаних прав на спірне майно унеможливлювало задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про звільнення з під арешту вказаного майна.
Як зазначив суд в оскарженому рішенні, обтяження спірного майна на користь ПАТ „УкрСиббанк" було зареєстровано значно раніше, ніж накладений ВДВС Авдіївського міського управління юстиції арешт на все рухоме майно ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ", таким чином позивач наділений вищим пріоритетом на задоволення власних вимог до вказаного відповідача за рахунок майна, яке є предметом договору застави №35-2/462 від 03.10.2007р., по відношенню до ВДВС Авдіївського міського управління юстиції. Тобто реєстрація спірного обтяження з боку названого органу державної виконавчої служби не порушує переважного права позивача на звернення стягнення на заставлене майно, належне ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ".
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про звільнення з-під арешту майна, що належить на праві власності ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та на яке відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт згідно із постановою №30377316 від 15.12.2011р.
Рішенням суду також відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за №11967096, оскільки вимоги в цій частині обґрунтовані лише фактом безпідставного накладення арешту на майно, яке є предметом договору застави від 03.10.2007р., та є похідними від позовних вимог про звільнення з-під арешту спірного майна.
Оскільки із матеріалів справи не вбачається, що між ПАТ „УкрСиббанк" та ПП „Термінал Т-К" існують будь-які правовідношення чи неврегульовані питання, провадження в частині позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" до ПП „Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний господарський суд оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ПАТ „УкрСиббанк" задовольнити, а саме:
- звільнити з-під арешту майно, що належить на праві власності ТОВ ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та знаходиться в заставі ПАТ „УкрСиббанк", а саме: лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та на яке ВДВС Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт відповідно до постанови №30377316 від 15.12.2011р.;
- зобов'язати ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за №11967096;
- судові витрати по розгляду справи в апеляційному порядку покласти на ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ".
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність наведеного ПАТ „УкрСиббанк" у позовній заяві обґрунтування своїх вимог приписами діючого законодавства, встановленими для захисту права власності суб'єктів цивільного обігу.
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Таким чином, право заставодержателя не ґрунтується на праві власності або праві володіння переданим у заставу майном, у зв'язку з чим посилання суду на п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.08.1976р. „Про судову практику в справах про виключення майна з опису" є безпідставним.
Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є заставодержателем майна з вищим пріоритетом, на яке в порушення вимог ст.54 Закону України „Про виконавче провадження" накладено арешт, то розгляд даної справи згідно п.5 Роз'яснень Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до яких заперечення проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів Державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно припинив провадження відносно ПП „Термінал Т-К", який є стягувачем в межах виконавчого провадження і в межах якого був накладений арешт на передане позивачем в заставу майно.
Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаючи рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим.
Представники відповідачів не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу та не забезпечили явку своїх представників у засідання суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 17.09.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" (найменування якого було змінено на ПАТ „УкрСиббанк" згідно з п.1.1. нової редакції статуту ПАТ „УкрСиббанк") та ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (Позичальник) було укладено кредитний договір №11216318000, у відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 373000 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором.
В забезпечення виконання грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором №11216318000 від 17.09.2007р. між ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (Заставодавець) та ПАТ „УкрСиббанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р., відповідно до умов якого Заставодавець заставляє обладнання, а саме лінію по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавом вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'яттю лінії, що є власністю Заставодавця.
Заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у володінні та користування Заставодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, було зареєстровано право застави згідно договору застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14742387 від 04.10.2007р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. у справі №30/170-09-4255 за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" до ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" про стягнення 1572818,71 грн. позов Банку задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" на користь позивача заборгованість в сумі 1572818,71 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 15728,19 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.
В свою чергу, 15.12.2011р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис за №11967096 про реєстрацію публічного обтяження у вигляді арешту всього рухомого майна на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30377316 від 15.12.2011р., що підтверджується витягом із названого реєстру №36534896 від 18.06.2012р.
Позивач вважає, що наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про арешт рухомого майна ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ", до якого, в тому числі, входить майно, обтяжене заставою на користь ПАТ „УкрСиббанк", порушує його права як заставодержателя щодо першочергового задоволення власних вимог до ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" за рахунок заставленого майна, що і зумовило його звернення з позовом .
Судова колегія не погоджується з доводами позивача та зазначає наступне.
Відповідно до ст.572 ЦК України та ст.1 Закону України „Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Право застави є приватноправовим обтяженням належного заставодавцеві рухомого майна та не має наслідком наділення вказаної особи правами та обов'язками власника обтяженого майна.
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до договору застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р. Заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п.1.3 цього договору, яке виникає у Заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Заставодавцем своїх зобов'язань перед Заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу.
Задоволення вимог Заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета застави у власність Заставодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. по справі №30/170-09-4255 з ТОВ ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" на користь ПАТ „УкрСиббанк" було стягнуто заборгованість за кредитним договором №11216318000 від 17.09.2007р. в сумі 1572818,71 грн. у зв'язку із порушенням вказаним відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною угодою.
Відповідно, у ПАТ „УкрСиббанк" виникло право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави в один із способів, передбачених положеннями закону та умовами вищезазначеної угоди.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно.
Право ПАТ „УкрСиббанк" на звернення стягнення на заставлене майно, як заставодержателя, не може бути ототожнено з правом власності або іншим речовим правом, у випадку порушення якого застосовуються положення закону, якими врегульовані питання захисту права власності.
В свою чергу, наявність саме такого роду прав на спірне майно відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" є єдиною правовою підставою для задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту. Відсутність у позивача вказаних прав на майно, яке є предметом застави згідно із договором застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р., унеможливлює задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про звільнення з- під арешту вказаного майна.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки обтяження спірного майна на користь ПАТ „УкрСиббанк" було зареєстровано значно раніше, ніж накладений відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції арешт на все рухоме майно ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ", позивач наділений вищим пріоритетом на задоволення власних вимог до вказаного відповідача за рахунок майна, яке є предметом договору застави № 35-2/462 від 03.10.2007р., по відношенню до відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції.
Відповідно, реєстрація спірного обтяження державною виконавчою службою не порушує переважного права позивача на звернення стягнення на заставлене майно, належне ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ".
Правильним, на думку судової колегії, є також висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо арешту майна, зареєстрованого 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за №11967096, як таких, що є похідними від позовних вимог про звільнення спірного майна з-під арешту, та про припинення провадженні у справі в частині позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" до ПП „Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією не приймаються до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 06 серпня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.