04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-22/11296-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипка І.М.
Коршун Н.М.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шурда О.В. - довіреність № 336 від 16.12.2011 року,
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року
у справі № 5011-22/11296-2012 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-
зернова корпорація України",
до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова
компанія „Райп",
про стягнення суми страхового відшкодування, -
У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 38 806,21 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року (повний текст рішення підписано 15.10.2012 року) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України", звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року для розгляду справи № 5011-22/11296-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 22.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити з підстав викладених вище.
У судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
13.04.2012 року на 20 км. Житомирського шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю автомобіля „ГАЗ 3302", д/н АН 2034 СР під керуванням Чубариця І.В. та автомобіля „Toyota Camry", д/н АА 7474 КВ під керуванням Воробйова Р.В.
В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю „Toyota Camry", д/н АА 7474 КВ були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з - ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Згідно із п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року у справі № 2608/6772/12, водія автомобіля „ГАЗ 3302", д/н АН 2034 СР - Чубариця І.В. визнано винним у вчиненні ДТП 13.04.2012 року внаслідок порушення п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.
Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", в редакції яка є чинною з 19.09.2011 року, виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ГАЗ 3302", д/н АН 2034 СР - ТОВ „Маріупольська автобаза" застрахована ТДВ „СК „Райп", за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1183260 (Поліс), термін дії з 15.01.2012 року по 14.01.2013 року.
Згідно п. 4 зазначеного Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну ( на одного потерпілого) становить 50 000,00 грн., франшиза 500,00 грн.
Таким чином, відповідач є особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Toyota Camry", д/н АА 7474 КВ в результаті ДТП збитки, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту, передбаченого договором обов'язкового страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу „Toyota Camry", д/н АА 7474 КВ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 2218 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 19.04.2012 року на замовлення ТДВ СК „Райп", суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Шопулко І.А., складає 38 806,21 грн.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній з 19.09.2011 року, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування від 17.05.2012 року, яка зареєстрована вказаною датою за № 298 та повторно листом № 2-1-10/120 від 18.07.2012 року просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування за страховим випадком, що стався в результаті ДТП 13.04.2012 року.
Однак, відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду у даній справі виплати страхового відшкодування на користь позивача не здійснив.
Згідно п. 36.7 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
За таких обставин, посилаючись на вищенаведені норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач просив суд стягнути з відповідача, як особи відповідальної за завдані власнику автомобіля „Toyota Camry", д/н АА 7474 КВ в результаті ДТП збитки, в межах ліміту, передбаченого Полісом, суму страхового відшкодування в розмірі 38 806,21 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що підставою вважати порушеними права позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Існуюче право підлягає судовому захисту в разі, якщо воно порушене або ж не визнається відповідачем вже на час звернення до суду. Подання заяви на виплату страхового відшкодування і є обставиною з якою пов'язується обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування в строк та на умовах передбачених законом „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Як підтверджується матеріалами справи, заяву про виплату страхового відшкодування позивачем подано страховій компанії 17.05.2012 року, отже, строк, у який відповідачем має бути прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні такої виплати є 15.08.2012 року.
З огляду на те, що на час звернення позивачем з даним позовом до суду - 06.08.2012 року, такий строк на настав, то відповідач, як страховик винної особи, прав позивача щодо виплати страхового відшкодування не порушував.
За таких обставин, вірним є висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку, на час звернення позивача з позовом до суду, спір між сторонами не виникав, а положення ГПК України не передбачають захисту в судовому порядку права яке не було порушене відповідачем, а буде ним порушене в майбутньому.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з огляду на відсутність факту порушення вимог закону з боку відповідача у спірних правовідносинах та непідтвердження порушення прав позивача відповідачем на час звернення до суду, то в задоволені позову слід відмовити.
Позивач, в даному випадку, не позбавлений права на звернення до суду з іншим позовом до відповідача, який підлягає розгляду судом з урахуванням інших підстав (підтвердження порушеного права на захист якого подано позов), при встановленні усіх обставин справи, які не встановлюються при розгляді даного спору у зв'язку з не підтвердженням порушення права, що підлягає судовому захисту.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року у справі № 5011-22/11296-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 року у справі № 5011-22/11296-2012 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 5011-22/11296-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 27.11.2012 року.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Коршун Н.М.