79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.12.12 Справа № 5015/3443/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
Суддів Данко Л.С.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без номера від 15.10.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1975 від 23.10.2012р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2012 р.
у справі № 5015/3443/12 (суддя -Долінська О.З.)
за позовом Приватного підприємства "Виробничо -комерційна фірма "Суворов", м. Кременчук
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів
про стягнення 68 905, 71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2012 р. у справі № 5015/3443/12 (суддя -О.Долінська) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі -відповідач) на користь Приватного підприємства «Виробничо -комерційна фірма «Суворов»- 67455,60 грн. заборгованості, 369,58 грн. інфляційних збитків, 1080,53 грн. -три проценти річних, 1609,50 грн. -витрат понесених на сплату судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між сторонами укладено договір № 33 від 12.01.2010 р., згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його вартість. Згідно наявних в матеріалах справи накладних (№Сув-000151, №Сув-000251) встановлено, що позивач передав у власність, а відповідач прийняв товар, за який в порушення договірного зобов'язання не здійснив оплати, заборгувавши суму 67455,60 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання по оплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував 369,58 грн. інфляційних втрат та 1080,53 грн. - 3% річних.
Відповідач, -Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, не погодившись з таким рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт заперечує отримання товару по видаткових накладних №Сув-000151 та № Сув-000251, наявних в матеріалах справи, оскільки такі не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та ставить під сумнів підпис ФОП ОСОБА_2 на таких. В даному випадку належним доказом, що підтверджує господарські операції про передачу товару є податкові накладні та реєстри виданих, отриманих податкових накладних за такий період в електронному варіанті, які не подані позивачем в підтвердження своїх вимог.
Крім того, відповідач був позбавлений можливості щодо надання доказів у справі та відзиву на позовну заяву, оскільки така надіслана йому не була.
Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Приватне підприємство «Виробничо -комерційна фірма «Суворов»у відзиві на апеляційну скаргу за вих. «05/11 від 05.11.2012 р. вказує, що заперечення Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 по суті позовних вимог є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5015/3443/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 12.11.2012 р. (а.с. 66). Ухвалою суду від 12.11.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено в судове засідання на 03.12.2012 р. (а.с.94) та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
В судове засідання 03.12.2012 р. (понеділок) представники сторін не з'явились.
Від відповідача 29 листопада 2012 р. (четвер) в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному та зайнятістю уповноваженого представника у іншому процесі.
30 листопада 2012 р. від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 надійшли клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 2299) та про витребування з ОДПІ м. Кременчук відомості та копії документів про надання ПП «ВКФ «Суворов»реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період з січня 2012 р. -серпень 2012 р. В разі здійснення коригування реєстру за серпень 2011 р. повідомити, якою датою здійснено коригування та на яку суму.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відхилити заявлені клопотання з огляду на те, що клопотання про відкладення розгляду справи документально не обґрунтоване, а ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. попереджено сторони про розгляд справи за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки представників сторін. Крім того, дана справа неодноразово відкладалась як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів, а тому скаржник мав достатньо часу для подачі доказів у справі та документального спростування позовних вимог.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису ФОП ОСОБА_2 по спірних видаткових накладних №Сув-000151 та № Сув -000251, судова колегія зазначає, що така призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а докази у справі є взаємно суперечливими.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В даному випадку відсутні правові підстави для призначення у даній справі експертизи, оскільки, судовою колегією в судовому засіданні 12.11.2012 р. оглянуто оригінали спірних видаткових накладних та належним чином копії яких позивачем долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в місцевому господарському суді такого клопотання не заявляв та не забезпечував участі уповноваженого представника в судові засідання.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
12 січня 2010 р. Приватним підприємством «Виробничо -комерційна фірма «Суворов»(постачальник, позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач у справі) укладено договір (надалі -Договір) з додатковою угодою №1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язувався прийняти й своєчасно оплатити вартість такого товару (кондитерські вироби).
Згідно п. 2.1. Договору товар вважається поставленим з моменту надходження його на склад покупця та прийняття покупцем за накладними чи іншими товарно -транспортними документами.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар в асортименті на загальну суму 67455,60 грн. , що підтверджується видатковими накладними, а саме: №Сув-000151 від 07.01.2012 р. всього на загальну суму 24065,40 грн. в т.ч. ПДВ та № Сув-000251 від 11.01.2012 р. всього на загальну суму 43390,20 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 96,97).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно пункту 1.8. Договору термін оплати за товар: 14 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару, але у будь -якому разі не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки постачальником товару покупцю (п.2.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар по видаткових накладних №Сув-000151 та № Сув-000251 на підставі Договору №33 та які підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.
Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, виконання господарського договору підтверджується первинними документами, до яких відносяться також видаткові накладні. Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної, остання, зокрема має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судова колегія в судовому засіданні 12.11.2012 р. оглянула оригінали видаткових накладних №Сув-000151 від 07.01.2012 р. та № Сув -00251 від 11.01.2012 р., наданих позивачем, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи та з'ясувала, що такі відповідають ст.9 вищевказаного Закону, оскільки містять інформацію про дату складання, назву сторін, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, підписи представників сторін та скріплені відтисками їх печаток, а тому покликання апелянта про невідповідність спірних накладних вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є безпідставними.
Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судова колегія зазначає що правильність сплати податків державі як позивачем так і відповідачем не впливають на виконання боргових зобов'язань контрагентів. Відповідно до вимог ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку прийом - передача товару підтверджується видатковими накладними.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 67455,60 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору №33 від 12.01.2010 р.
Оскільки, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості товару за договором № 33, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 67455,60 грн. Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь 369,58 грн. інфляційні втрати та 1080,53 грн. 3% річних (а.с. 5).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, інфляційні втрати та річні за своєю правовою природою відносяться до суми боргу.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в листі від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Пунктом 1.8 Договору сторони погодили, що оплата господарської операції повинна бути проведена не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки постачальником товару покупцю.
Позивачем нараховано інфляційні втрати по кожній видаткові накладній з врахуванняп п. 1.8. Договору, зокрема: №Сув-000151 від 07.01.2012 р. на суму 24065,40 грн. за період з 22.01.2012 р. по 06.08.2012 р., що складає 135,84 грн. та №Сув-000251 від 11.01.2012 р. на суму 43390,20 грн. за період з 26.01.2012 р. по 06.08.2012 р., що складає 233,74 грн.
Судова колегія, здійснивши перерахунок інфляційних втрат зазначає, що слід рахувати інфляційні з лютого 2012 р., оскільки сторонами погоджено термін оплати товару (не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки) та враховуючи рекомендації Верховного Суду України, якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Окрім цього, за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р., індекс інфляції складав 99,7, 99,7, 99,8, тобто менше 100%, внаслідок чого суму інфляції завищено.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції при перевірці розрахунків позову вказані порушення усунула, а розмір інфляційних втрат склав «-404,73 грн.», а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується присудження до стягнення трьох проценів річних за розрахунком позивача, перевірених судовою колегією, такі є правомірними, а тому підлягають стягненню в розмірі 1080,53 грн. (по видатковій накладній №Сув - 000151 від 07.01.2012 р. на суму 24065,40 грн. за період з 22.01.2012 р. по 06.08.2012 р., яка складає 390,56 грн. та по видатковій накладній №Сув -000251 від 11.01.2012 р. на суму 43390,20 грн. за період з 26.01.2012 р. по 06.08.2012 р., яка складає 689,97 грн.).
Судова колегія вважає доводи апелянта про не надіслання йому копії позовної заяви безпідставними, оскільки у матеріалах справи наявна квитанція «Укрпошти»від 08.08.2012 р. із зазначенням адресата ОСОБА_2 (а.с.23) та опис вкладення у цінний лист, згідно якого позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2 скеровано: позовну заяву про стягнення заборгованості за договором, процентів та інфляційних нарахувань без номера від 06.08.2012 р.; розрахунок ціни позову; копія договору №33 від 12.01.2010 р.; копія додаткової угоди №1 та ін. (а.с.24).
Крім того, судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У відповідності до вимог ст.ст. 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дані вимоги ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач проігнорував, жодного разу не забезпечивши участі свого представника в судові засідання як в місцевому господарському суді так і у Львівському апеляційному господарському суді.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без номера від 15.10.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1975 від 23.10.2012р.) задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2012 р. у справі № 5015/3443/12 змінити. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 369,58 грн.
3. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2012 р. у справі № 5015/3443/12 залишити без змін.
Місцевому господарському суду видати відповідний наказ
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
6. Справу № 5015/3443/12 повернути господарському суду Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2012 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Юрченко Я.О.