04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" грудня 2012 р. Справа№ 5011-1/9538-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі Коваленко В.С.
за участю представників:
позивача - Мохонько О.А.;
відповідача - Дзусенко Т.М., Сахошко М.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Пласт»
на рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012
у справі № 5011-1/9538-2012 (суддя - Мельник В.І.)
за позовом Комунального підприємства «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Пласт»
про стягнення 17384,96 грн.
У липні 2012 Комунальне підприємство «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Пласт» (далі - відповідач) про стягнення 17384,96 грн., з яких: 13789,84 грн. основної заборгованості, 1006,32 грн. - 3% річних від простроченої суми, 1693,56 грн. інфляційних втрат та 895,24 грн. пені., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 4-111 е-к від 01.01.2009 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-1/9538-2012.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2012 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2012 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду в частині стягнення 5020,31 грн. основної заборгованості, 723,43 грн. інфляційних втрат, 276,43 грн. 3% річних та 191,94 грн. пені скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-1/9538-2012.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012 у справі № 5011-1/9538-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
01.01.2009 між сторонами по справі було укладено договір № 4-111 е-к на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) надає комунальні послуги та здійснює експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: вул. А. Ахматової, 5, загальною площею 104,1 кв. м., в свою чергу споживач (відповідач) зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати визначену Договором плату за комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування.
Відповідно до п. 2.2 Договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість отриманих послуг згідно з умовами Договору.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 5.1 Договору строк дії договору на надання комунальних послуг було встановлено терміном на 1 рік.
Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що дія договору підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його припинення.
Оскільки сторонами в передбачений Договором строк не було заявлено про намір розірвати Договір № 4-111 е-к від 01.01.2009, колегія вважає, що зазначений договір є чинним до 01.01.2013.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.01.2009 по 31.05.2012 внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 4-111 е-к від 01.01.2009 щодо вчасної сплати отриманих послуг у відповідача виникла заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 13789,84 грн.
Згідно з претензією № 45/246-ю від 23.04.2012 позивач просив відповідача сплатити в добровільному порядку основну заборгованість та штрафні санкції за Договором № 4-111 е-к від 01.01.2009.
Проте, зазначена претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Судом встановлено, що основна заборгованість в сумі 13789,84 грн. розрахована на підставі чинних на той період тарифів житлово-комунальних послуг.
Отже, позивачем належними доказами доведено виконання прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг відповідно до умов договору. В свою чергу, відповідачем зазначене не спростовано, доказів оплати отриманих від позивача послуг, на суму 13789,84 грн. не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені строки розрахунку за надані послуги, що передбачені умовами Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно з п. 5.3 договору за несвоєчасну сплату вартості отриманих послуг, споживач зобов'язується сплатити пеню у розмірі визначеному чинним законодавством України.
З урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня повинна бути розрахована у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 895,24 грн. пені, 1693,56 грн. інфляційних втрат та 1006,32 грн. - 3 % річних, розрахунок яких перевірений судом, є правильним та не суперечить чинному законодавству.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у останнього припинилося право власності на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 5, згідно договору міни і договору купівлі - продажу від 28.09.2011, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів звільнення відповідачем зазначеного приміщення, та відсутні дані про припинення фактичного користування вказаним приміщенням з боку відповідача.
Наявний в матеріалах справи акт приймання - передачі від 28.12.2011 не містить даних про таке звільнення відповідачем цього приміщення, а тільки підтверджує прийняття у власність новим власником зазначеного приміщення.
Крім цього, строк дії укладеного договору № 4/111 е-к від 01.01.2009 не закінчився та сторонами не розірваний.
Стосовно посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не було враховано закінчення перебігу строку позовної давності, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог (Лист Вищого господарського суду від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).
Оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна заява про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на закінчення строку позовної давності відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, а тому судом було правомірно не застосовано строк позовної давності.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, поважних причин своєї відсутності суду першої інстанції надано не було.
Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Пласт» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012 у справі № 5011-1/9538-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-1/9538-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Шапран В.В.