"04" грудня 2012 р.Справа № 5017/2643/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Головея В.М., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання: Головань О.М.
за участю представників сторін:
від ДК "Газ України": Овчарук О.О. -за дорученням
від ПАТ "Одесагаз": Эльчібекян І.М. -за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Одеської області
від 22 жовтня 2012 року
у справі № 5017/2643/2012
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
про стягнення 111.029.341 грн. 03 коп.
та за зустрічним позовом:
Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання договору недійсним
Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. № 909.
10.09.2012 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі Компанія) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі ПАТ) про стягнення грошових коштів в сумі 111.029.341 грн. 03 коп.
Позов мотивований тим, що ПАТ не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 06/10-1992 від 20.12.2010 р. (далі договір) щодо своєчасної та повної оплати отриманого протягом січня-вересня 2011 р. за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 95.738.031 грн. 31 коп., а тому повинно сплатити Компанії не лише зазначену суму боргу, а ще й 7.249.283 грн. 73 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.03.2012 р. по 03.09.2012 р., 3.731.380 грн. 04 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., 4.310.645 грн. 95 коп. -3% річних за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 64.380 грн.
ПАТ позовні вимоги вважав частково обґрунтованими та не заперечував той факт, що він має борг перед Компанією по оплаті отриманого за названим договором газу в сумі 32.163.892 грн. 93 коп., тому саме з цієї суми боргу повинні бути нараховані, річні, індекс інфляції та пеня.
Провадження у справі в частині стягнення з нього решти боргу в сумі 63 574 138 грн. 38 коп. підлягає припиненню, оскільки ця сума заборгованості за природний газ, яка обліковувалась ПАТ станом на 01.01.2010 р., останнім списана відповідно до Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894.
Одночасно, ПАТ заявив клопотання щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з нього на користь Компаній до 100.000 грн., а також щодо надання йому відстрочки виконання судового рішення на 120 місяців з щомісячним погашенням заборгованості рівними частинами.
21.09.2012 р. ПАТ пред'явив до Компанії зустрічний позов, в якому просив визнати договір № 06/10-1992 від 20.12.2010 р. недійсним, посилаючись на те, що зазначений договір суперечить вимогам чинного на час його укладання законодавства.
Компанія зустрічний позов ПАТ вважала необґрунтованим та безпідставним та просила суд відмовити у його задоволенні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. (суддя Желєзна С.П.) первісний позов задоволений частково та з ПАТ на користь Компанії стягнуто: 32.163.892 грн. 93 коп. -боргу, 1.938.473 грн. 77 коп. -3% річних, 3.731.380 грн. 04 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 700.000 грн. -пені та 24.929 грн. 81 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині цього позову -відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ названим судовим рішенням залишений без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 06/10-1992 від 20.12.2010 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого протягом січня-вересня 2011 р. за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 32.163.892 грн. 93 коп., а тому повинно сплатити Компанії не лише зазначену суму боргу, а ще й 1.938.473 грн. 77 коп. -3% річних та 3.731.380 грн. 04 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції).
Також, місцевий суд дійшов до висновку, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання ПАТ повинний сплатити Компанії 5.160.041 грн. 31 коп. пені, але на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню на користь Компанії до 700.000 грн.
Відмовляючи в решті частині первісного позову місцевий суд виходив з того, що ПАТ відповідно до Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894 правомірно списав заборгованість в сумі 63.574.138 грн. 38 коп., а тому підстави для задоволення позовних вимог Компанії в цій частині -відсутні.
Відмовляючи у задоволені клопотання ПАТ про надання розстрочки виконання судового рішення місцевий суд виходив з того, що обставини, на які посилається заявник не є, в розумінні вимог ст. 121 ГПК України, винятковими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому з урахуванням інтересів обох сторін та їх фінансового стану дійшов до висновку, що ця заява ПАТ задоволена бути не може.
Залишаючи зустрічний позов ПАТ без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що Національною комісією регулювання електроенергетики було видано Компанії ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ № 331913 із строком дії до 17.05.2012 р., а тому Компанія була вправі здійснювати господарську діяльність із постачання природного газу, в тому числі і на тих умовах, що були передбачені положеннями оспорюваного договору, оскільки Компанія, у визначеному законом порядку, набула право власності на природний газ, поставка якого і є предметом договору № 06/10-1992 від 20.12.2010 р., у зв'язку з чим підстави для визнання цього договору недійсним -відсутні, так як він не суперечить чинному законодавству України.
Судові витрати по справі, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України покладені за первісним позовом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати зі сплати судового збору, понесені при пред'явленні зустрічного позову ПАТ повністю покладені на останнього.
В апеляційній скарзі Компанія просить рішення місцевого суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин сторін дію Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894, так як ПАТ не мало правових підстав для списання заборгованості за спожитий газ в 2007-2009 роках, оскільки зазначена заборгованість останнім створена штучно шляхом зміни призначення платежів за поставлений природний газ у 2007 р., 2008 р., 2009 р. в односторонньому порядку, тоді як грошові кошти, які перераховуються в оплату спожитого природного газу розподіляються відповідно до алгоритму розподілу коштів, а не зараховуються за ініціативою платника, тобто ПАТ.
Також, оскільки, виняткові обставини у даній справі відсутні, то місцевий суд не мав право зменшувати розмір пені, що підлягає стягненню з ПАТ на користь Компанії.
В судовому засіданні представник Компанії доводи апеляційної скарги підтримав.
В судовому засіданні представник ПАТ апеляційну скаргу Компанії вважав необґрунтованою та безпідставною та просив суд залишити її без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 20.12.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1992 (далі -договір), за умовами якого Компанія зобов'язалась передати у власність ПАТ в 2011 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити Компанії його вартість в обсязі, зазначеному в п. 3.1.цього договору.
Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками, але не раніше ніж 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника та діє до 31.12.2011 р.
Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 р. назву договору змінено на „Договір поставки природного газу".
Додатковою угодою № 2 п. 3.1 основного договору змінено щодо визначення вартості 1000 кубічних метрів газу у фіксованій грошовій сумі залежно від обсягу річного споживання населенням природного газу.
12.04.2011 р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду № 3 до договору, на підставі якої основний договір викладено в новій редакції.
Досліджуючи доводи ПАТ щодо визнання спірного договору поставки природного газу недійсним, оскільки зміст угоди суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", так як в порушення приписів вищезазначеного закону, Компанія не мала права на продаж природного газу за оспорюваним правочином, оскільки не мала відповідної на це ліцензії та не є власником природного газу суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо безпідставності цих доводів, у зв'язку з тим що, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.
Аналогічні положення щодо отримання відповідної ліцензії на здійснення господарської діяльності як постачання природного газу містяться у приписах ст. 6 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу".
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" та Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 (з наступними змінами та доповненнями), Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ) визначена органом ліцензування, зокрема господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
При викладених обставинах, місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що господарська діяльність із постачання природного газу в будь-якому разі може здійснюватись суб'єктами господарювання виключно після отримання ними відповідної ліцензії. В свою чергу, при здійсненні даного виду господарської діяльності обов'язковим є дотримання ліцензійних умов - нормативно-правового акту, яким встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для здійснення даного виду господарської діяльності.
Згідно п. п. 1.2, 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 р. № 10 дія цих ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (далі -газ) за нерегульованим тарифом. У цих ліцензійних умовах терміни вживаються в таких значеннях: постачання газу за нерегульованим тарифом -вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції; договір на постачання газу -письмова домовленість двох сторін (ліцензіата та споживача), згідно з якою ліцензіат зобов'язується забезпечити споживача газом, а споживач зобов'язується сплатити за нього плату, встановлену відповідно до законодавства України; споживач газу -юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує газ відповідно до договору про постачання газу та використовує його на власне споживання як паливо, сировину та/або виробничо - технологічні потреби.
В свою чергу, у відповідності до п. п. 1.2, 1.3 названих Ліцензійних умов дія цих ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (далі -газ) за регульованим тарифом. У цих ліцензійних умовах терміни вживаються в таких значеннях: постачання газу за регульованим тарифом -вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до ліцензійних умов, за встановленими правилами ціноутворення; договір на постачання газу -письмова домовленість двох сторін (ліцензіата та споживача), згідно з якою ліцензіат зобов'язується забезпечити споживача газом, а споживач зобов'язується сплатити за нього плату, встановлену відповідно до законодавства України; споживач газу -юридична особа, фізична особа - підприємець або фізична особа (населення), яка отримує газ відповідно до договору про постачання газу та використовує його на власне споживання як паливо, сировину.
Таким чином, вирішальним критерієм, за яким здійснюється розподіл господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом, є суб'єктний склад споживачів, визначений ліцензійними умовами: продаж природного газу юридичним та фізичним особам, які є кінцевими споживачами природного газу та споживають його у власних побутових цілях (населення), може здійснюватись виключно за регульованим тарифом; у випадку, якщо юридична особа або фізична особа - підприємець має намір використовувати природний газ у власній господарській діяльності, вона здійснює придбання природного газу за нерегульованим тарифом.
Як вбачається з матеріалів справи, Компанією здійснювався продаж природного газу на користь ПАТ, але не з метою забезпечення особистих споживчих потреб останнього, а тому ПАТ не є кінцевим споживачем придбаного на підставі договору газу, що, в свою чергу, свідчить про поставку газу за даним договором за нерегульованим тарифом відповідно до вимог ліцензійних умов з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
Подальша реалізація газу ПАТ населенню, відповідно до отриманої останнім ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом серії АВ № 597357 від 04.11.2011 р. НКРЕ, не перебуває у прямої залежності від необхідності придбання цього газу саме за регульованим тарифом.
З матеріалів справи видно, що 17.05.2007 р. НКРЕ було видано Компанії ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ № 331913 із строком дії до 17.05.2012 р., тобто остання була вправі здійснювати господарську діяльність із постачання природного газу, в тому числі і на тих умовах, що були передбачені положеннями оспорюваного договору.
Оскільки, НКРЕ при затвердженні ліцензійних умов на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу була встановлена заборона одночасного здійснення одним і тим самим суб'єктом господарювання постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом на одній і тій самій території, то доводи ПАТ щодо необхідності отримання Компанією ліцензії на право здійснення господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим тарифом з метою здійснення поставки природного газу на умовах, передбачених оспорюваним договором є необґрунтованими та голослівними, а тому підставне місцевим судом не прийняті до уваги.
Посилання ПАТ, як на підставу недійсності спірного договору на відсутність у Компанії права на продаж природного газу за оспорюваним правочином, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки ст. 1 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" власником природного газу є особа незалежно від форми власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів про спільну діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи 28.01.2011 р. відповідно до положень п. 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 р. № 1729 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) між Компанією (покупець) та Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (постачальник) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/11-181, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати Покупцеві у 2011 р. природний газ в обсязі 16 796 млн. куб .м., а останній зобов'язався прийняти та оплатити його відповідно до умов договору.
Строк поставки газу -з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що протягом періоду з 01.01. по 31.12.2011 р. Компанія на підставі договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/11-181 від 28.01.2011 р. набувала право власності на природний газ у визначеному законом порядку у відповідності до вимог ст. ст. 316, 328 ЦК України, а тому протилежні доводи ПАТ є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи та не відповідають дійсності.
При викладених обставинах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір поставки природного газу № 06/10-1992 від 20.12.2010 р. відповідає положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для його визнання недійсним - відсутні, внаслідок чого місцевий суд правомірно залишив зустрічні позовні вимоги ПАТ щодо визнання зазначеного договору недійсним -без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом 20.12.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1992 (далі -договір), за умовами якого Компанія зобов'язався передати у власність ПАТ в 2011 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити Компанії його вартість в обсязі, зазначеному в п. 3.1.цього договору.
У п. п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу на дату його укладення без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 4%, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу визначається у фіксованій грошовій сумі залежно від обсягу річного споживання населенням природного газу. Сторони домовились, що ціна на газ, яка вказана в цьому договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів. У разі зміни уповноваженим державним органом ціни на газ, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна.
Згідно п. п. 4.3, 5.1, 5.2, 6.1 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки. Поставка газу здійснюється протягом періоду з 01.01.2011р. по 31.12.2011 р. включно. Сторони погодили, що право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі, визначених у договорі в залежності від походження природного газу.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
З актів прийому-передачі від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р., підписаних сторонами у справі та скріплених їх печатками вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору Компанія передала, а ПАТ прийняв протягом з січня 2011 р. по вересень 2011 р. природний газ загальною вартістю 228.122.413 грн. 78 коп.
Отриманий газ оплачений ПАТ в сумі 132.384.382 грн. 47 коп.
Заперечуючи щодо наявності заборгованості перед Компанією в сумі 95 738 034 грн. 31 коп. ПАТ посилається на той факт, що ним в порядку вимог Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 р. № 894 було списано 63.574.138 грн. 38 коп. заборгованості за період 2007-2009 років.
Згідно ст. 1 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок". На умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 4, 6, 8 названого Порядку, обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується зокрема учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників. Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи наказом № 185 від 02.09.2011 р. ПАТ створена робоча комісія у складі п'яти осіб з метою реалізації положень Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894 „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію". Цією робочою комісією вирішено списати у червні 2012 р. заборгованість зі сплати обсягів природного газу, яка виникла внаслідок не включення до собівартості тарифу на транспортування газу розподільними газовими мережами вартості нормативно -технологічних втрат та витрат у повному обсязі, а саме: у 2007 році -в розмірі 9 179 986 грн. 57 коп.; у 2008 році -в розмірі 15 072 772 грн. 31 коп.; у 2009 році -в розмірі 38 568 350 грн. 50 коп.
Крім того, було вирішено списати у червні 2012 р. заборгованість зі сплати обсягів природного газу, яка виникла внаслідок не включення до собівартості тарифу на транспортування газу розподільними газовими мережами вартості природного газу, який був використаний на технологічні потреби у 2008-2009 роках на суму 753029 грн., а всього на загальну суму 63.574.138 грн. 38 коп.
В обґрунтування проведеного списання вказаних грошових коштів робочою комісією ПАТ покладені висновки фахівців Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5240/12-44/5241/12-43 від 13.06.2012 р., які повністю підтверджують вищезазначені факти.
Результати засідання комісії відображені у протоколі № 2, який 15.06.2012 р. затверджений головою відповідної комісії.
Таким чином, загальна сума заборгованості за природний газ, яка з 15.06.2012 р. була списана ПАТ в порядку Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" складає 63 574 138 грн. 38 коп.
Вказаний правочин з одностороннього списання суми боргу, вчинений протягом строку дії відповідного законодавчого акту.
Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2012 р. ПАТ відповідно до вимог п. 8 вказаного Порядку направив Компанії лист № 21/17-439, яким повідомив останню про списання даної суми боргу ПАТ, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією про направлення цінного листа Компанії (т.1 а. с. 102).
Згідно виписки платежів в рахунок погашення заборгованості за спірним договором (т. 1, а. с. 19-26) протягом 2011 р. ПАТ вносились платежі в рахунок погашення заборгованості за придбаний природний газ за попередні періоди поставки, що передували 2011 р., зокрема за період 2007-2009 років на загальну суму 63574 138 грн. 38 коп.
Заперечуючи щодо списання боргу ПАТ в порядку Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" Компанія посилається на той факт, що ПАТ неправильно використав алгоритм розподілу коштів, а тому не правомірно застосував положення даного Закону.
Але, з матеріалів справи видно, що ПАТ є підприємством, яке відповідно до ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності на постачання газу за регульованим тарифом постачає природний газ виключно по цині, що встановлена державою - населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики.
Кошти, які сплачуються цими споживачами розподіляються відповідно до затвердженого алгоритму між підприємствами ДК „Газ України" - вартість газу; ДК „Укртрансгаз" - вартість послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами; ВАТ „Одесагаз" - вартість послуг з транспортування газу розподільчими газопроводами.
Крім цього, такий порядок розрахунків встановлено законодавчо.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 26.03.2008 року № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ»визначені уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників та їх структурних підрозділів, а також підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
Встановлено, що газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення.
Наведене свідчить про законодавче встановлення послідовності дій підприємств та банків, що їх обслуговують. При надходженні коштів на розподільчі рахунки за поставлений природний газ і оплата поставленого для потреб населення природного газу здійснюється шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку і строки, встановлені Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ. Порядок проведення розрахунків за природний газ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008р. № 247 та постановою НКРЕУ від 25.12.2008р. № 1529 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.»
Зокрема, встановлено порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ.
Тому, згідно умов договору та Алгоритму ПАТ здійснює лише збір коштів від безпосередніх споживачів природного газу за надані послуги і не є розпорядником коштів, які знаходяться на рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки після перерахування коштів позивачу відповідно до встановленого нормативу, решта коштів перераховується на поточні рахунки газотраспортного підприємства - ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та газорозподільного підприємства - ПАТ.
За таких обставин та з урахуванням наведених нормативних приписів ПАТ не може впливати на перерахування коштів та їх обсяг та на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, внаслідок чого протилежні доводи Компанії є помилковими та не можуть бути прийнятими до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи 25.06.2012 р. у зв'язку із списанням заборгованості за придбаний природний газ в загальній сумі 63 574 138 грн. 38 коп. ПАТ направив Компанії лист про необхідність проведення заліку раніше здійснених платежів, які вносились відповідачем протягом 2011 року в рахунок погашення заборгованості за отриманий протягом 2007-2009 років природний газ, що в подальшому була списана, в рахунок погашення суми боргу за спірним договором, що підтверджується накладною кур'єрської служби доставки (т.1, а. с. 107).
Будь-яких заперечень щодо можливості такого зарахування за наслідком розгляду даної пропозиції ПАТ з боку Компанії висловлено не було.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ПАТ правомірно було здійснено списання суми заборгованості за придбаний природний газ в сумі 63 574 138,38 грн. протягом строку дії Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки таки дії ПАТ не суперечать вищезазначеним нормативним актам та є повністю доведеними матеріалами справи, а тому підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, задовольнив первісний позов частково та стягнув з ПАТ на користь Компанії 32 163 892 грн. 93 коп. боргу за отриманий природний газ за спірним договором.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з ПАТ на користь Компанії 3 731 380 грн. 04 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції) та 1 938 473 грн. 77 коп. -3% річних за період з 11.02.2011 р. по 03.09.2012 р., виходячи з суми боргу 32 163 892 грн. 93 коп.
Пунктом п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ПАТ повинний сплатити Компанії 5 160 041 грн. 31 коп. пені за період з 03.03. по 03.09.2012 р., виходячи з суми боргу 32 163 892 грн. 93 коп.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічно це питання врегульовано і ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У п. 2.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Ретельно дослідивши матеріали справи та правовідносини сторін суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що порушення зобов'язання ПАТ не потягло за собою збитків для Компанії та не заподіяло їй негативних наслідків, не вплинуло на ступінь виконання зобов'язань сторонами договору та на їх правовідносини з іншими контрагентами та враховуючи майновий стан сторін та їх інтереси, що заслуговують на увагу, виходячи з принципів розумності та справедливості, відповідності розміру пені наслідкам порушення зобов'язання, підставне відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з ПАТ на користь Компанії до 700.000 грн., внаслідок чого протилежні доводи останньої до уваги прийнятими бути не можуть.
В силу ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, є помилковим посилання ПАТ, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення, на заборгованість населення з оплати природного газу, тяжкий фінансовий стан ПАТ, недопустимість порушення законодавчо визначеного алгоритму розподілу коштів, що надходять в якості плати за спожитий природний газ; не можливість анулювання ліцензії ПАТ на здійснення поставки природного газу за регульованим тарифом у випадку порушення законодавчо визначеного алгоритму розподілу коштів, що надходять в якості плати за спожитий природний газ.
Крім того, ПАТ помилково, всупереч вимогам ст. 121 ГПК України, посилається на негативні наслідки виконання такого рішення для останнього, так як наявна заборгованості перед ПАТ інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом названої норми права, не є винятковим випадком та підставою для розстрочення виконання рішення, а ПАТ взагалі не зазначено, які саме обставини справи він вважає винятковими та конкретно в чому полягає неможливість виконання судового рішення чи його ускладнення, а також не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку правовідносинам сторін у даній ситуації та підставне залишив заяву ПАТ про надання розстрочки виконання судового рішення без задоволення, у зв'язку з чим протилежні доводи ПАТ до уваги прийнятими бути не можуть.
Судові витрати по справі, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, правомірно місцевим судом покладені за первісним позовом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати зі сплати судового збору, понесені при пред'явленні зустрічного позову -на ПАТ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012 року у справі № 5017/2643/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.12.2012 р.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Головей В.М.
Пироговський В.Т.