04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-72/11384-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Скрипка І.М.
за участю секретаря: Петров Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Гоголь Д.О. ( за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р.
у справі № 5011-72/11384-2012 (суддя: Бондарчук В.В.)
за позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
до Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»
про стягнення 97 197,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року у справі № 5011-72/11384-2012 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ДП «Управління баштових кранів» ВАТ «Будмеханізація» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року у справі № 5011-72/11384-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що договором передбачено, що відповідач повинен нести витрати за ліжко-місця, які фактично зайняті його працівниками та членами їх сімей, але ні яким чином відповідач не повинен нести витрати за звільнених працівників та членів їх сімей. Договором таких обов'язків на відповідача не покладено, і тому позивач безпідставно вимагає у відповідача сплатити йому компенсацію за ліжко-місця, які відповідач не займав.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-72/11384-2012 та призначено до розгляду на 22.11.2012 р.
15.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній підтримує доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
22.11.2012р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2012 р. між Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" укладено договір №26 про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду дочірнього підприємства "ЕКОС""Холдингова компанія "Київміськбуд" на 2012 р., умовами якого передбачено, що позивач надає житлові приміщення, що знаходяться на його балансі та утриманні, для тимчасового проживання працівників відповідача, а відповідач використовує житлові приміщення за прямим призначенням та частково компенсує позивачеві витрати на його утримання.
За умовами п. 2.3. договору позивач щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, на підставі письмових повідомлень відповідача робить перерахунки компенсаційних витрат на утримання житлового фонду на звільнених працівників, про що письмово інформує відповідача.
Згідно п. 3.1. договору, відповідач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця сплачує позивачу часткову компенсацію витрат на утримання за ліжко-місця у гуртожитках, та кв. метри в будинках для малосімейних фактично зайнятих працівниками та членами їх сімей.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що при звільненні з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим договором, відповідач зобов'язаний в тижневий термін повідомити про це позивача в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним договором.
Відповідно до п. 4.1.1. , п. 4.1.2.договору доплата відповідачем за одне ліжко-місце, яке займає його працівник становить 179,00 грн. Кількість ліжко-місць відповідача 82.
Згідно п. 6.1. договору термін дії договору встановлений з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2012р. між сторонами укладено протокол узгодження розбіжностей до договору №26 від 03.01.2012р., який скріплений підписами керівників та печаткою відповідача.
Відповідно до п. 1. протоколу, сторони узгодили, що кількість ліжко-місць відповідача -78, та підлягає оплаті на місяць 13 962,00 грн.
Пунктом 6 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що протоколом узгодження розбіжностей від 08.02.2012 р. сторони погодили всі істотні умови договору та прийняли його до виконання. За період з 01.01.2012 р. по 31.07.2012 р. позивачем надавалися послуги відповідачу згідно договору №26 від 03.01.2012 р.
Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором №26 від 03.01.2012 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 97 197,00 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги в повному обсязі.
Договір № 26 від 03.01.2012р. за своєю правовою природою, є договором про надання послуг.
Відповідно до частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до актів звірки працівників відповідача, які проживають в гуртожитках та будинках, позивач, на виконання умов договору надав послуг на загальну суму 97 197,00 грн. за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2012 р.
Відповідачем не було сплачено заборгованість у розмірі 97 197,00 грн. за надані послуги, на час розгляду справи в суді першої інстанції, розрахунків не проведено.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стосовно посилання апелянта на те, що позивачем не вірно визначено кількість займаних працівниками відповідача ліжко-місць, колегія суддів зазначає, що з урахуванням п. 2.3. та 3.3. договору, відповідач зобов'язаний надіслати позивачу повідомлення про звільнення працівника з метою його виселення та виключення з розрахунків.
Однак, як видно з матеріалів справи відповідач своєчасно не повідомляв позивача про звільнення працівників та кількість звільнених місць в гуртожитку тим самим позбавивши його можливості щодо проведення перерахунку.
Враховуючи вищевикладені, обставини справи колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено умови договору №26 про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду дочірнього підприємства "ЕКОС" "Холдингова компанія "Київміськбуд" на 2012 р. від 03.01.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а отже, судом першої інстанції правомірно були задоволенні в повному обсязі позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 97 197,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року у справі № 5011-72/11384-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року у справі № 5011-72/11384-2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року у справі № 5011-72/11384-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-72/11384-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Скрипка І.М.