"03" грудня 2012 р.Справа № 3/49/5022-642/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом Enaspol A.S. (податковий код CZ 25006339) вул. Вельвети, 79, м. Ртинє над Білі ноу, Чеська Республіка, поштова адреса: Адвокатська компанія "А.З. Партнери", м. Львів, вул. Технічна, 4
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" (код ЄДРПОУ 37138309) вул. Гайова, 44, м. Тернопіль
про визнання недійсним підпункту 8.1 пункту 8 Контракту від 28 березня 2011 року, укладеного в м. Тернопіль між Enaspol А.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт" та стягнення з ТзОВ "Нечипорук Транспорт" заборгованості в сумі 43 820 Євро.
За участю представників сторін від:
Позивача: не з"явився
Відповідача: не з"явився
Суть справи:
Enaspol A.S. звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" про визнання недійсним підпункту 8.1. пункту 8. Контракту від 28 березня 2011 року, укладеного в м. Тернопіль між Enaspol А.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт" та стягнення заборгованості в сумі 43 820 Євро.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не належним чином виконав умови контракту №21/2011 від 28 березня 2011 року та не здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 43 820 Євро.
Представник позивача -Шнир Я.Б. ( довіреність б/н від 14.06.2012р. ) у судове засідання - 22.11.2012р. та 03.12.2012р. не з"явився , однак надав суду клопотання б/н від 13.11.2012р. (вх.. №17225 від 22.11.2012р. ), в якому просить суд розгляд справи №3/49/5022-642/2012 здійснювати без його участі, за наявними матеріалами у справі.
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, проти позову заперечує, з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 21.08.2012р. (вх. № 14868 (н) від 30.08.2012р.).
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012 року , у відповідності до статті 17 ГПК України, передано матеріали справи № 3/49/5022-642/2011 до господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-б, м. Київ) для розгляду спору по суті, за встановленою підсудністю.
04 вересня 2012 року господарським судом Тернопільської області із супровідним листом за вихідним №1566/2012 матеріали справи №3/49/5022-642/2012 було направлено за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-б, м. Київ).
06 вересня 2012 року за вх.№6325 до господарського суду Тернопільської області поступила апеляційна скарга Enaspol A.S. на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012р. у справі №3/49/5022-642/2012.
А тому , 11 вересня 2012 року господарським судом Тернопільської області запитом за №1604/2012 витребувано матеріали справи №3/49/5022-642/2012 до господарського суду Тернопільської області для подальшого скерування справи до апеляційної інстанції.
25 вересня 2012 року матеріали справи №3/49/5022-642/2012 повернулися до господарського суду Тернопільської області.
У зв'язку із надходженням апеляційної скарги, в порядку статті 79 ГПК України , судом зупинено провадження у справі №3/49/5022-642/2012 та матеріали даної справи із супровідним листом № 1684/2012 від 26.09.2012р. направлено до Львівського апеляційного господарського суду для апеляційного провадження.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р. , апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012р. у справі №3/49/5022-642/2012 скасовано та справу №3/49/5022-642/2012 передано на розгляд господарському суду Тернопільської області .
07 листопада 2012 року матеріали справи №3/49/5022-642/2012 повернулися до господарського суду Тернопільської області після закінчення апеляційного провадження.
Беручи до уваги строк вирішення спору, передбачений статтею 69 ГПК України, судом призначалося судове засідання на 22.11.2012р. на 11:20 год. , для вирішення питання про поновлення провадження у справі №3/49/5022-642/2012, про що свідчить ухвала суду від 12.11.2012р.
Після усунення обставин , що зумовили зупинення провадження у даній справі , ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2012 року , у відповідності до статті 79 ГПК України, поновлено провадження у справі №3/49/5022-642/2012 та розгляд справи призначено на 03 грудня 2012 року о 10 год. 40 хв.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснюється з-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, суд встановив наступне:
Позовну заяву подано відповідно до Договору між Україною та Чеською республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікованого 10.01.2002 року , відповідно до умов якого Україна та Чеська Республіка (надалі, Договірні Сторони) прагнучи удосконалити співробітництво в галузі правової допомоги , домовились укласти цей Договір про правову допомогу в цивільних справах .
Згідно статті 1 Договору, цивільними справами вважаються такі справи, які виникають із цивільних, трудових, сімейних та комерційних правовідносин.
Відповідно до статті 48 Договору, передбачено , що правовідносини, що виникають в результаті укладення договорів, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників. Якщо учасники не змогли домовитися, ці відносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої було укладено договір, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї статті. При вирішенні спору стосовно нерухомого майна, що виникає з договірних відносин, про які йдеться у пункті 2 цієї статті, орган юстиції застосовує законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов'язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.
Статтею 52 Договору передбачено, що кожна з Договірних Сторін за умов, установлених цим Договором , визнає і виконує на своїй території рішення , які набрали законної сили , прийняті відповідними органами юстиції другої Договірної Сторони, зокрема , рішення у цивільних справах , визначених у статті 1 цього Договору, майнового та немайнового характеру , які були постановлені компетентними органами юстиції, у тому числі рішення судів у частині судових витрат у таких справах.
Відповідно до Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 pоку, учасниками якої є Україна та Чеська Республіка, а саме статті II кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами. Суд Договірної Держави, якщо до нього поступає позов з питання, по якому сторони заключили угоду, яка передбачена даною статтею, повинен, за проханням однієї із сторін, направити сторони в арбітраж, якщо не знайде, що вказана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Стаття 9 Конституції України, передбачає чинні міжнародні договори , згода на обов"язковість яких надана Верховною радою України , є частиною національного законодавства України .
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно статті 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках , якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
У відповідності до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" , спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Роз'ясненням Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002р. зазначено , що місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової прерогаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).
У відповідності до підпункту 8.1. пункту 8. контракту №21/2011 від 28.03.2011 року, обумовлено наступне: "усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути за цим контрактом або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі не врегулювання спірних питань за допомогою переговорів, спір передається на вирішення суду в м. Київ. Справа буде розглядатися відповідно до регламенту цього суду".
На підставі вказаного арбітражного застереження господарським судом Тернопільської області ухвалою від 30.08.2012 року , у відповідності до статті 17 ГПК України, передано матеріали справи № 3/49/5022-642/2011 до господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-б, м. Київ) для розгляду спору по суті, за встановленою підсудністю.
Однак, іноземне підприємство -Enaspol A.S. не погодилося із даною ухвалою та подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012р. у справі №3/49/5022-642/2012.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р. , апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012р. у справі №3/49/5022-642/2012 скасовано та справу №3/49/5022-642/2012 передано на розгляд господарському суду Тернопільської області .
Судом встановлено, що 28 березня 2011 року іноземне підприємство - Enaspol A.S., як Продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт", як Покупець уклали між собою контракт №21/2011, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує товари виробництва Enaspol A.S. (далі, Товар), вартість, асортимент і кількість яких узгоджується сторонами і вказується в замовленнях по даному контракту. ( п.1.1. Контракту).
Відповідно до п.2.1., п.2.3. Контракту , ціни на товари в Євро вказані в рахунках до кожного замовлення . Умови оплати : передоплата на підставі виставленого рахунку.
Пунктами 3.1., 3.2. , 3.5. Контракту , сторони домовились , що товар поставляється автотранспортом Покупця на умовах FCA (Інкотермс 2010) Teplice et , Чеська Республіка . Кожна поставка здійснюється окремими партіями на підставі Додатків до даного контракту. Термін поставки: протягом 2-х робочих днів з моменту передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Постачання супроводжується усіма необхідними для поставки документами . (Коносамент або СМR , Оригінальний інвойс , Лист пакування , Сертифікат походження , Сертифікат якості, Експортна декларація , тощо).
Згідно п.6.1. Контракту , Продавець несе відповідальність за постачання товару , в обумовленні терміни за цим контрактом , а Покупець зобов"язується вчасно оплатити товар.
Пунктом 11.2. Контракту , визначено , що термін дії цього контракту встановлений до 31 грудня 2013 року. До закінчення зазначеного терміну, не пізніше 15 січня 2014 року повинні бути зроблені остаточні розрахунки.
13 січня 2012 року та 22 грудня 2011 року між Enaspol A.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт" узгоджені специфікації до контракту №21/2011 від 28.03.2011р. відповідно №11 та №9 згідно до яких сторони визначили умови оплати : оплата рахунків - 7 днів з дати відправки, підписані повноважними представниками сторін та скріпленні відтисками печаток юридичних осіб .
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, здійснив відпуск вантажу , що підтверджується рахунками -фактурами №22110057 від 22.12.2011р. на суму 26101,60 Євро ( термін платежу -01.01.2012р. ) та № 22120003 від 13.01.2012р. на суму 24960,00 Євро (термін платежу -20.01.2012р.); рахунками про доставку № DLP/05111074 від 22.12.2011р. та № DLP/05120041 від 13.01.2012р. , а також ваговими листами №1106750 та № 2107002.
Однак, відповідач, в порушення умов контракту , грошові зобов'язання повністю не виконав, здійснивши часткове погашення заборгованості у розмірі 6500,00 Євро , про що свідчать виписки руху коштів від 08.03.2012р. на суму 3850,00 Євро та від 13.04.2012р. на суму 2650,00 Євро , внаслідок чого у ТзОВ "Нечипорук Транспорт" виникла заборгованість перед Enaspol A.S. на момент подання позову у розмірі 43 820 Євро , яка станом на день розгляду справи позивачу не сплачена.
Крім того , позивачем направлялася відповідачу платіжна вимога про погашення заборгованості , факт отримання якої відповідачем, підтверджується повідомленням про отримання від 14.03.2012р.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 908 ЦК України, визначено , що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Вимогами статті 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).
Оцінивши наявні документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача в частині щодо стягнення боргу з відповідача 43 820 Євро , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог позивача, щодо визнання недійсним підпункту 8.1. пункту 8. Контракту №21/2011 від 28 березня 2011 року, укладеного в м. Тернопіль між Іноземним підприємством - Enaspol А.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт", суд встановив наступне:
28 березня 2011 року іноземне підприємство - Enaspol A.S., як Продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт", як Покупець уклали між собою контракт №21/2011, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує товари виробництва Enaspol A.S. (далі, Товар), вартість, асортимент і кількість яких узгоджується сторонами і вказується в замовленнях по даному контракту. (п.1.1. Контракту) .
Підпунктом 8.1. пунктом 8 контракту №21/2011 від 28.03.2011 року, сторони домовились . що "Усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути за цим контрактом або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі не врегулювання спірних питань за допомогою переговорів, спір передається на вирішення суду в м. Київ. Справа буде розглядатися відповідно до регламенту цього суду".
Підставою для звернення з позовною вимогою щодо визнання недійсним підпункту 8.1. пункту 8. Контракту №21/2011 від 28 березня 2011 року, укладеного в м. Тернопіль між Enaspol А.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт" на думку позивача є не визначення сторонами по контракту №21/2011 назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якого зі сторін залежно від предмета та характеру спору, чим порушено пункт 1.12. (Урегулювання спорів у судовому порядку) Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201.
Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 ГК України , встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За змістом статті 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. визначено , що вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судом досліджено, що сторони укладаючи контракт №21/2011 від 28 березня 2011 року узгодили між собою арбітражне застереження "Усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути за цим контрактом або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі не врегулювання спірних питань за допомогою переговорів, спір передається на вирішення суду в м. Київ. Справа буде розглядатися відповідно до регламенту цього суду".
Із цього випливає, що в залежності від суб"єктного складу , які вважають, що даний контракт порушує їх права чи законні інтереси, за захистом яких вказаний суб"єкт має право звернутися до суду м. Києва.
Зокрема, відповідно до спору між юридичними особами -до господарського суду м. Києва, до спору між фізичною особою та юридичною особою - до суду загальної юрисдикції м. Києва, де розташована юридична особа або фізична особа.
При таких обставинах, сторони згідно контракту №21/2011 від 28 березня 2011 узгоджуючи підпункт 8.1. пункт 8 не мали можливості знати причини виникнення спору і по якому предмету буде заявлено спір, а тому і не могли чітко передбачити назву конкретного суду м. Києва, який би розглянув даний спір.
Враховуючи, що позивач і відповідач уклали вказаний контракт в добровільному порядку, підпункт 8.1. пункту 8. контракту відповідає волевиявленню сторін та чинному законодавству України та законодавству Чеської Республіки, даний пункт не порушує чиїх-небудь прав та законних інтересів договірних сторін та їх держав, а тому суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині щодо визнання недійсним підпункту 8.1 пункту 8 Контракту №21/2011 від 28 березня 2011 року, укладеного в м. Тернопіль між Enaspol А.S. та ТзОВ "Нечипорук Транспорт", а тому відмовляє у цій частині позову.
Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.
Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 , 85, 123, 124 ГПК України, статтями 11, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 638, 908, 909 Цивільного кодексу України, статтями 180 193, 207, 306 Господарського кодексу України , Законом України "Про міжнародне приватне право", Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" , Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201, Конвенцією про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 pоку , Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, Роз'ясненням Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002р. , Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. , господарський суд
1.. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" (код ЄДРПОУ 37138309) вул. Гайова, 44, м. Тернопіль в користь Enaspol A.S. (податковий код CZ 25006339) вул. Вельвети, 79, м. Ртинє над Білі ноу, Чеська Республіка - 43 820 Євро та 9671 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову, відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "05" грудня 2012 року , через місцевий господарський суд.
6. Рішення направити сторонам у справі .
Суддя І.М. Турецький