"04" грудня 2012 р. Справа № 5019/1594/12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" Рівненська
обласна дирекція м.Рівне
до відповідача Фермерського господарства ім.Шевченка
с.Копиткове, Здолбунівський район Рівненська область
про стягнення в сумі 106 430 грн. 27 коп.
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники:
від позивача- Огороднік О.В., представник (довіреність №156 від 04.11.2009р.);
від відповідача- не з'явився.
В судове засідання 04.12.2012р. відповідач не з'явився, хоч про час та місце слухання справи сторони був повідомлений у встановленому порядку.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з відповідача 100 779 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом, 3 612 грн. 62 коп. відсотків за користування кредитними коштами та 2 038 грн. 60 коп. пені згідно укладеного кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р.
В судовому засіданні 04 грудня 2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до поданої 22 листопада 2012р. заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 50 203 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 038 грн. 60 коп. пені.
Відповідач в судове засідання 04 грудня 2012р. не з'явився, однак на виконання вимог ухвал суду від 12.10.2012р., від 06.11.2012р. та від 22.11.2012р. подав відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги заперечив, при цьому зазначив, що відповідно до умов договору та додаткової угоди до договору від 24 листопада 2010 року кінцевий строк повернення кредиту - 24 травня 2013 року, відтак вважає, що обов'язок щодо повернення кредитних коштів у відповідача не настав. В частині стягнення пені відповідач позов не визнає, оскільки вважає, що позивачем пропущено позовну давність. Зазначає, що згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлена спеціальна скорочена позовна давність - один рік. Прострочення сплати відповідачем платежів по кредитному договору розпочалося з 29 червня 2011 року. Саме з цього моменту, на думку відповідача, в позивача виникло право на пред'явлення позову в розумінні вимог ст. 261 ЦК України. Вимога про стягнення пені в сумі 2 038,60 грн. позивачем пред'явлена 02 жовтня 2012 року, за період з 29 червня 2012 року по 01 жовтня 2012 року, за спливом скороченої позовної давності. Враховуючи зазначене, просить суд при вирішенні спору застосувати строк позовної давності. Водночас, відповідач просить, в порядку статті 233 ГК України, зменшити розмір нарахованої пені.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
03 червня 2008 року ВАТ "Райфайзен банк Аваль" (за рішенням загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14.10.2009р. у зв'язку із приведенням діяльності банку у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" банк змінив назву на Публічне Акціонерне Товариство "Райфайзен банк Аваль") - кредитор та Фермерське господарство ім. Шевченка - позичальник уклали кредитний договір №010/89-07/587 та додаткові угоди №010/89-07/587/1 від 30.06.2010р., №010/89-07/587/980 від 24.11.2010р. (надалі в тексті Договір) (а.с.8-16), згідно з яким кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну Лінію у сумі 31612 дол. США (тридцять одна псяча шістсот дванадцять дол. США 00 центів) (ліміт кредитування), що складає еквівалент у гривні на суму 153381,42 грн. (сто п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят одна гривня 42 копійки) по курсу НБУ станом на 03.06.2008 року строком до "24" травня 2013 року із сплатою 14,5% (чотириадцнть цілих п'ять десятих) процентів річних при отримані кредиту в дол.США; із сплатою 21% (двадцять один) процент річних при отриманні кредиту в еквіваленті до гривні.
Відповідно до п.6.1 Договору позичальник зобов'язувався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів кредитора №20787135 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно умов цього договору.
Основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до Договору). При цьому графік погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього Договору) не повинен порушувати наступні вимоги: погашення основної суми кредиту здійснюється рівними частинами щорічно, не рідше одного разу на рік, але у будь-якому разі не пізніше кінцевої дати кредитного договору, зазначеної у п. 1.1. цього Договору.
Відповідно до графіка погашення, позичальник зобов'язувався погашати заборгованість наступним чином:
- до 29.06.2011р. - 50 389 грн. 53 коп. (залишок основної заборгованості за кредитом - 100 779 грн. 05 коп.)
- до 29.06.2012р. - 50 389 грн. 53 коп. (залишок основної заборгованості за кредитом - 50 389 грн. 52 коп.)
- до 24.05.2013р. - 50 389 грн. 52 коп. (залишок основної заборгованості за кредитом - 0 грн. 0 коп.)
Всього 151 168 рн. 58 коп.
Договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток сторін.
Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, що стверджується меморіальним валютним ордером №2 від 05.06.2008р. на суму 31612,00 USD (у гривневому еквіваленті 153 381 грн. 42 коп.
Проте, відповідач всупереч умовам укладеного договору у строки, встановлені графіком погашення кредитної заборгованості кредит не погашав. Станом на 02.10.2012 р. прострочена позичкова заборгованість відповідача згідно графіку погашення заборгованості становила 50 389 грн. 53 коп.
Загальна позичкова заборгованість Відповідача за кредитним договором станом на 02.10.2012 р. становила 100 779 грн. 05 коп.
Відповідно до п. п. 3.2, 6.1 кредитного договору, п.3 Додаткової угоди №010/89-07/587/980 від 24.11.2010 р., відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 20,5% річних не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з дня перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту фактичного повернення кредиту.
Станом на 02.10.2012 р. заборгованість відповідача по сплаті відсотків за кредитом становила 3612 грн. 62 коп. за період 30.07.2012р. - 01.10.2012р.
Відповідно до п. 10.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, відповідач сплачує Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.
Станом на 02.10.2012 року розмір пені становив 2 038 грн. 60 коп. за період з 29.06.2012р. по 01.10.2012р., з яких 1961 грн. 89 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 76 грн. 71 коп. коп. - пеня за прострочення сплати відсотків.
Таким чином, станом на 02.10.2012 р. заборгованість відповідача по кредитному договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р. складала 106 430 грн. 27 коп., а саме: позичкова заборгованість по кредиту 100 779 грн. 05 коп., заборгованість по відсотках - 3 612 грн. 62 коп., пеня - 2 038 грн. 60 коп.
Відповідно до п. 7.4 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.05.2008р. Банк має право достроково вимагати погашення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані проценти та штрафні санкції у випадку невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених розділом 6 вказаного кредитного договору.
05.04.2012р. Банком відповідачу направлялася вимога про дострокове повне погашення заборгованості по кредиту, однак, станом на 02.10.2012 р. заборгованість по кредиту відповідачем повністю не погашена.
Після порушення провадження у справі відповідачем було частково погашено заборгованість по кредиту та відсотках, в зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 50 203 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 038 грн. 60 коп. пені.
Таким чином, станом на час розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №1010/89-07/587 від 03.06.2008р. становить 52 241 грн. 65 коп., а саме: 50 203 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 038 грн. 60 коп. пені, що стверджується матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважаться повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач, зокрема, вказує на відсутність підстав для дострокового стягнення позичкової заборгованості. Разом з тим, господарський суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п.6.1 розділу 6 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008 р., позичальник зобов'язаний забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 6.1 розділу 6 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008 р. передбачено, що основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається відповідачем згідно графіку погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього договору).
Відповідно до останньої погодженої сторонами редакції графіка погашення кредитної заборгованості (Додаткова угода №010/89-07/587/980 від 24.11.2010р.), відповідач був зобов'язаний 29.06.2012р. частково погасити позичкову заборгованість по кредиту у сумі 50389 грн. 53 коп.
В зв'язку з невиконанням відповідачем вищезазначеного зобов'язання, станом на 02.10.2012р. у відповідача існувала прострочена позичкова заборгованість по кредиту у розмірі 50 389 грн. 53 коп.
Відповідно до п.6.1 розділу 6 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р., проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.
На день звернення з даним позовом у відповідача існувала прострочена заборгованість по відсотках за вказаним кредитом в сумі 3 612 грн. 62 коп.
Пунктом 7.4 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р. сторони погодили, що кредитор (позивач) вправі пред'явити вимогу про дострокове погашення кредиту у разі невиконання позичальником зобовязань, передбачених розділом 6 кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відтак, Банком подано позов до суду про примусове стягнення залишку кредитної заборгованості в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту.
Крім того, заперечуючи позовні вимоги в частині нарахованої пені в сумі 2 038 грн. 60 коп., відповідач просить суд застосувати позовну давність.
З цього приводу господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 роз'яснено, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.1 розділу 6 кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008 р. передбачено, що основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається відповідачем у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості. При цьому погашення основної суми кредиту здійснюється рівними частинами, не рідше одного разу на рік, але у будь-якому разі не пізніше кінцевої дати кредитного договору - 24 травня 2013 року.
Тобто, кінцевою датою повернення кредитної заборгованості є 24 травня 2013 року, однак відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами - кожного року у розмірі 50 389 грн. 53 коп.
Відповідно до останньої погодженої сторонами редакції графіка погашення кредитної заборгованості (Додаткова угода №010/89-07/587/980 від 24.11.2010р.), відповідач був зобов'язаний частково погасити позичкову заборгованість по кредиту в сумі 50 389 грн. 53 коп. до 29.06.2012 року.
Відповідно до п.10.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1, 6.1 даного договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Оскільки 29.06.2012 року відповідачем вказана сума не була сплачена, з 29.06.2012р. по 01.10.2012р. на прострочену суму позичкової заборгованості (50 389 грн. 53 коп.) Банком нарахована пеня на загальну суму 1 961 грн. 89 коп.
Окрім того, за період з 02.04.2012р. по 01.10.2012р. нарахована пеня по прострочених відсотках на суму 76 грн. 71 коп.
Суд наголошує на тому, що позивачем нараховано відповідачу пеню по кредиту та по відсоткам в межах строків, визначених нормами чинного законодавства та положень кредитного договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р. та на заборгованість, яка виникла згідно графіку погашення кредиту на кожну суму та період окремо, строк виникнення зобов'язання щодо сплати по яких не перевищує одного року.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки останній не сплинув.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки господарство немає вільних грошових коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до п.3.17.4 постанови № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, відповідач не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, нарахованої позивачем, не є надмірно великим у порівнянні із основною сумою боргу.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач, укладаючи договір, погодився із запропонованими позивачем умовами, в тому числі і в частині пені.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 203 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 038 грн. 60 коп. пені по кредитному договору №010/89-07/587 від 03.06.2008р. є обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи, а відтак на підставі ст.ст. 11, 509. 526, 530, 546, 549, 612, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 345-348 Господарського кодексу України підлягають до задоволення.
Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 52 241 грн. 65 коп.
Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно ч. 4 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Враховуючи зазначене, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 044 грн. 83 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення від 10 жовтня 2012 року №86295 перераховано до Державного бюджету України 2 128 грн. 61 коп. судового збору (а.с.4).
При цьому, в ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що враховуючи зменшення розміру позовних вимог судовий збір в розмірі 1 083 грн. 78 коп. слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фермерського господарства ім. Шевченка, яке знаходиться в с. Копиткове Здолбунівського району Рівненської області, вул. Шкільна, 9 (код ЄДОПОУ 25320585) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", яке знаходиться в м.Рівне, вул.С.Петлюри,35 (код ЄДРПОУ 13983837) 50 203 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом, 2 038 грн. 60 коп. пені та 1 044 грн. 83 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль", яке знаходиться в м.Рівне, вул.С.Петлюри,35 (код ЄДРПОУ 13983837) з Державного бюджету України 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 78 коп. судового збору.
Суддя І.Ю. Павлюк
Рішення підписане суддею "04" грудня 2012 р.