"03" грудня 2012 р. Справа № 5017/2943/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бєлих К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Філіпенко Н.О.,
від відповідача Баштовий В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „ОБЛПАЛИВО" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 6242,40 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2012 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „ОБЛПАЛИВО", порушено провадження у справі № 5017/2943/2012, призначено її до розгляду в засіданні суду на 19.11.2012 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 19.11.2012 р. оголошено перерву до 03.12.2012 р.
Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „ОБЛПАЛИВО" (далі -ПрАТ „ВО „ОБЛПАЛИВО") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі - ДП „Одеська залізниця") 6242,40 грн. збитків, завданих втратою вантажу в процесі перевезення.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ „ВО „ОБЛПАЛИВО" посилається на ст.ст.909,924 ЦК України, ст.ст.23,26 Закону України „Про залізничний транспорт", п.п.110,111,113,136 Статуту залізниць України, договір поставки твердого палива від 27.06.2011 р. № 18, залізничну накладну від 11.11.2011 р. № 51032746, комерційний акт від 15.11.2011 р. АА № 0507996/1187/7, рахунок-фактуру від 11.11.2011 р. № СФ-000491, платіжне доручення від 16.11.2011 р. № 2051, лист від 19.03.2012 р. № 3 тощо.
ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки відправник не підготував вантаж до перевезення. Крім того, на думку відповідача, пропущено строк позовної давності, вказаний в п.136 Статуту залізниць України. Окремо залізниця звертає увагу суду на те, що поглиблення на поверхні вантажу виникли внаслідок його течі через наявні у вагоні зазори.
В поясненнях по суті відзиву позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що вони є помилковими.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
11.11.2011 р. зі станції Фащівка Донецької залізниці ТОВ „Метал-Сировина" (відправник) на станцію призначення Любашівка Одеської залізниці для ПрАТ „ВО „ОБЛПАЛИВО" (одержувач) відправлено вагон № 66763079 з антрацитом у кількості 69800 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51032746, згідно відміток якої кокс завантажено у вагон засобами відправника навалом, вантаж такий, що змерзається, профілактика проведена із застосуванням олії.
13.11.2011 р. на станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці оформлено комерційний акт АА № 042239/571, яким встановлено, що: нетто 65100 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 4700 кг; навантаження нерівномірне, нижче бортів на 30-60 см; вантаж марковано вапном; праворуч по ходу потяга над 3-4 люками знаходиться воронкоподібне поглиблення довжиною 3 м, шириною 2,5 м, глибиною до полу вагона; на місці поглиблення маркування відсутнє; в технічному відношенні вагон справний; можна побачити сліди старої течі вантажу; праворуч по ходу потяга знаходиться зазор між кришкою 3 люка та поперечною балкою вагону довжиною 500 мм, шириною 40-50 мм; для запобігання подальшим втратам вантажу зазор ущільнили за допомогою дошки та паклі; двері суцільнометалеві, розвантажувальні люки з обох боків закриті; вантаж у вагоні міститися міг.
15.11.2011 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складено акти загальної форми №№ 33393 та 33401, в яких підтверджено викладену в комерційному акті АА № 042239/571 інформацію.
Крім того, 15.11.2011 р. на цій же станції оформлено акт № 857 про технічний стан вагону, згідно із яким: вагон № 66763079 технічно справний, проте деформована кришка 3 люка; по ходу потяга наявний зазор між кришкою люка та поперечною балкою шириною 40 мм, довжиною 500 мм; деформація кришки люка старого походження, виникла в процесі навантажувально-розвантажувальних робіт; втрата вантажу можлива; вантажовідправник несправність бачити міг, але заходів по усуненню не вжив.
Того ж дня складено комерційний акт АА № 0507996/1187/7, яким встановлено, що: у вагоні навантаження навалом нижче бортів на 400 мм; на поверхні вантажу знаходиться воронкоподібне поглиблення праворуч по ходу потяга над 2-3-4 люками довжиною 3500 м, шириною 2500 мм, глибиною до полу вагона; просипання вантажу відсутнє; маються старі сліди просипання вантажу; щілина між кришкою люка і поперечною балкою шириною 40 мм, довжиною 500 мм, закладена дошками і паклею; мається захисне маркування вапном, на місці поглиблення маркування відсутнє; каток не застосовувався; нетто 63900 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 5900 кг; вантаж, якого немає, у вагоні вміститися міг.
21.11.2011 р. залишок вантажу видано одержувачу, який звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 6242,40 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% маси нетто визначена як 5202 кг; вартість вантажу 1200,00 грн. з ПДВ за 1 тону -по рахунку-фактурі від 11.11.2011 р. № СФ-000491).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 11.11.2011 р. № 51032746 свідчить про укладення між ТОВ „Метал-Сировина" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ „ВО „ОБЛПАЛИВО".
Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66763079 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, п.31 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.
Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)..."
Проаналізувавши п.31 Статуту залізниць України, його тлумачення господарським судом касаційної інстанції, наведені вище тексти актів, у т.ч. комерційних, у яких за правилами п.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості яких (комерційних актів) не подавались письмові скарги в порядку п.16 Правил складання актів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля вагон з ознаками непридатності в комерційному відношенні (із явним зазором, який міг призвести до витікання вантажу), тому ТОВ „Метал-Сировина" слід винним у втраті товару.
Разом з тим, абз.1 п.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
В п.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Комерційні акти та акти загальної форми підтверджують те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.
Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій перевізника та відправника, перший -за втрату частини вантажу в процесі перевезення та другий -за навантаження антрациту в несправний у комерційному відношенні вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.
В п.п.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу -у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...
Таким чином, ПрАТ „ВО „ОБЛПАЛИВО" правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями перевізника вантажу збитки в розмірі дійсної його вартості в сумі 3121,20 грн. (6242,40 грн./2), розрахунок якої здійснено судом, виходячи з таких показників:
- вартість антрациту за 1 тону з ПДВ -1200,00 грн., яка вказана в рахунку-фактурі ПП „Донулеторг" від 11.11.2011 р. № СФ-000491, з урахуванням листа ТОВ „Метал-Сировина" від 19.03.2012 р. № 3, в якому повідомлено про те, що власником вугілля є ПП „Донулеторг";
- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% маси нетто вологого вантажу -5202 кг.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню. При цьому правові передумови для залучення ТОВ „Метал-Сировина" в якості іншого відповідача у суду відсутні, т.я. підставами позову названо незбереження вантажу саме залізницею, а не порушення правил завантаження відправником.
Не приймаються до уваги доводи ДП „Одеська залізниця" про пропуск строку позовної давності, вказаного в п.136 Статуту залізниць України, оскільки з урахуванням змісту ч.4 ст.315 ГК України та постанови Верховного Суду України від 19.04.2012 р. по справі № 10-26/166-10-4300 шестимісячний строк слід визначати з дня одержання відповіді від 11.05.2012 р. № 43/4, якою перевізник відхилив претензію одержувача, в зв'язку з чим строк на звернення з позовом станом на день його подачі не сплинув.
Що стосується тверджень залізниці про те, що поглиблення на поверхні вантажу виникли внаслідок течі через наявні у вагоні зазори, то в цій частині господарський суд зазначає, що така позиція не підтверджена належною доказовою базою, зокрема, висновком експертизи, проведення якої на підставі п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, перевізником з метою з'ясування причин недостачі не ініційовано. До того ж з комерційних актів вбачається, що в проміжок часу між їх складанням нетто вантажу зменшилось на 1200 кг, не дивлячись на те, що зазори на станції слідування Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці усунуто.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк", м. Одеса, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „ОБЛПАЛИВО" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, п р/с № 26003060306125, в ЮГРУ ПАО КБ „Приватбанк" в м. Одеса, МФО 328704, код ЄДРПОУ 30514975) 3121/три тисячі сто двадцять одна/ грн. 20 коп. вартості недостачі вантажу, 804 /вісімсот чотири/ грн. 75 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 06.12.2012 р.
Суддя Лічман Л.В.