"03" грудня 2012 р.Справа № 5017/919/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бєлих К.В.,
за участю представників учасників процесу:
від позивача Макогон Ю.О.,
від відповідача Гордієнко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 16679,93 грн. вартості недостачі вантажу.
Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" (далі -ПАТ „Концерн Стирол") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі -ДП „Одеська залізниця") 16679,93 грн. вартості втраченого під час перевезення вантажу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2012 р. прийнято позовну заяву ПАТ „Концерн Стирол" та порушено провадження у справі № 5017/919/2012.
В процесі вирішення спору позивач, уточнивши розрахунок вимог, вказав, що розмір завданих йому збитків складає 16679,93 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2012 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р., уточнений позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012 р. скасовано названі вище постанову та рішення, справу № 5017/919/2012 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Постанова господарського суду касаційної інстанції, викладені в якій вказівки згідно із ч.1 ст.111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, вмотивована тим, що:
- судами попередніх інстанцій в порушення п.129 Статуту залізниць України та п.16 Правил складання актів не встановлено, чи було спростовано у встановленому порядку відомості, викладені в комерційному акті від 06.12.2011 р. АА № 021891/1282;
- посилання апеляційного господарського суду на п.31 Статуту залізниць України застосовані безпідставно, оскільки поза увагою залишився той факт, що перевезення карбаміду здійснювалось у приватних вагонах власності ПАТ „Концерн Стирол", про що зазначено у п.20 залізничної накладної, а у відповідності із ст.322 ЦК України саме власник несе тягар утримання власного майна у належному стані;
- посилання апеляційного господарського суду на п.2.2 Типової інструкції прийомоздавальника вантажу, затвердженої наказом „Укрзалізниці" від 02.04.2002р. № 157-Ц також є безпідставним, оскільки ця типова інструкція є внутрішнім документом, не зареєстрована в Міністерстві юстиції, а, відтак, не являється нормативно-правовим актом в розумінні ст.908 ЦК та ст.307 ГК України;
- згідно календарного штемпелю видачі вантажу, проставленого в п.52 досильної залізничної накладної, спірний вагон видано залізницею одержувачу 06.12.2011 р., а експертиза Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проводилась 09.12.2011 р. на під'їзній колії ТОВ „Трансінвестсервіс". При цьому судами не надано ніякою правової оцінки тим обставинам, хто і як забезпечував схоронність вантажу в цей період;
- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою проведення експертизи Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою без участі начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції), а також не досліджено дотримання порядку замовлення та проведення експертизи, встановленого п.30 Правил видачі вантажів;
- судами не враховано приписи п.111 Статуту залізниць України, якою встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні, завантаженому засобами відправника, з непошкодженими пломбами відправника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2012 р. дану справу прийнято до провадження суддею Лічманом Л.В., призначено її до розгляду в засіданні суду на 29.10.2012 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 29.10.2012 р. оголошено перерву до 19.11.2012 р., у судовому засіданні 19.11.2012 р. -до 03.12.2012 р.
Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обґрунтовуючи вимоги під час нового розгляду справи, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що комерційний акт від 06.12.2011 р. АА № 021891/1282, подача скарги на який згідно п.16 Правил складання актів є правом вантажоодержувача, не містить причин недостачі та детального описання обставин її виникнення, у зв'язку з чим ПАТ „Концерн Стирол" замовлено експертизу, за результатами якої встановлено розкрадання вантажу. З огляду на викладене, прийняття ДП „Одеська залізниця" вантажу до перевезення без будь-яких зауважень, той факт, що представники залізниці запрошувались для проведення експертизи, надання доказів збереження вантажу між датою видачі одержувачу та проведенням експертного висновку, на думку позивача, безумовно свідчать про необхідність стягнення збитків у сумі 16679,93 грн.
ДП „Одеська залізниця" у письмових поясненнях просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи на незапрошення її посадових осіб для участі в проведеній експертизі. Крім того, відповідач вважає, що в технічному відношенні вагон був справним, усі пломби не пошкоджені, а за таких обставин залізниця прийняла та доставила вантаж масою та у стані, в яких його передано до перевезення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
04.12.2011 р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ „Концерн Стирол" (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „Тіс-Міндобрива" (одержувач) відправлено групу вагонів, в т.ч. № 59256248 з мінеральними добривами (карбамід) в кількості 55510 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51755346, згідно відміток якої вантаж завантажений у вагон засобами відправника насипом, вантаж запломбовано запірно-пломбувальними пристроями відправника, вагон є власністю останнього.
05.12.2011 р. вагон № 59256248 прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці, на якій складено акт загальної форми № 2706, де вказано про відчеплення вагону в зв'язку з комерційним браком.
06.12.2011 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складено комерційний акт № АА № 021891/1282 як додаток до акту загальної форми від 05.12.2011 р. № 35968, в якому вказано, що вагон № 59256248 та ЗЗП на ньому справні, верхні завантажувальні люки та нижні розвантажувальні люки щільно закриті, доступу до вантажу немає, просипання вантажу відсутнє, слідів втрати та крадіжки не виявлено, при зважуванні виявилось нетто 50550 кг, різниця ваги проти документа в сторону зменшення на 4960 кг.
Того ж дня вагон № 59256248 направлено на станцію призначення та видано вантажоодержувачу, який в порядку, встановленому п.133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред'явлення претензії та позову ПАТ ,,Концерн Стирол", що підтверджується написом на зворотному боці залізничної накладної (досилка) від 06.12.2011 р. № 40576365, після чого відправник звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втрачених під час перевезення мінеральних добрив у розмірі 16679,93 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1,5% маси нетто вантажу визначена як 4127 кг; вартість вантажу 3368,05 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по довідці відправника про дійсну вартість карбаміду).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна в матеріалах справи залізнична накладна від 04.12.2012 р. № 51755346 свідчить про укладення між ПАТ ,,Концерн Стирол" (вантажовідправник), ДП „Одеська залізниця" (перевізник) та ТОВ „Тіс-Міндобрива" (одержувач) договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Як вбачається з тексту залізничної накладної, завантаження вантажу здійснювалось відправником, який як власник вагону № 59256248 з урахуванням ст.322 ЦК України повинен нести тягар утримання майна у належному стані.
За правилами п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
На відомості комерційного акту в разі оформлення його з порушеннями може подаватись письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами).
Враховуючи той факт, що в комерційному акті від 06.12.2012 р. АА № 021891/1282, на дані якого скарга на підставі п.16 Правил складання актів не подавалась, не встановлено жодних обставин, пов'язаних зі стороннім доступом до вантажу в процесі перевезення, ненадання позивачем інших документальних підтверджень наявності вини перевізника у втраті вантажу, підстави для притягнення ДП „Одеська залізниця" до відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні.
Одночасно господарський суд погоджується з доводами позивача щодо його права, а не обов'язку подавати скаргу на зміст комерційного акту, та з тим, що відомості останнього не являються беззаперечними доказами, проте зазначає, що інформація, вказана в комерційному акті, дійсно може бути спростована під час вирішення спору в суді шляхом представлення належної доказової бази, що ПАТ ,,Концерн Стирол" зроблено не було.
Не приймається до уваги акт експертизи від 09.12.2011 р. № УТЭ-4346, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою в зв'язку з тим, що дослідження здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції. При цьому доказів направлення/вручення виклику начальника станції позивачем не надано, що доводить недотримання порядку проведення експертизи, оформлений за наслідками якої без участі представника залізниці акт не може сприйматись судом як об'єктний доказ.
Крім того, господарський суд відзначає, що акт експертизи від 09.12.2011 р. № УТЭ-4346 однозначно не визначає причину недостачі, вказуючи лише на можливість відкриття люків без порушення цілісності ЗПП, та взагалі не називає момент такого відкриття, яке могло статись і перед пред'явленням вантажу до перевезення.
За таких обставин, наявні у справі належні докази свідчать про те, що залізниця прийняла в справному вагоні та доставила вантаж масою та у стані, в яких його їй передано, а тому з огляду на приписи п.111 Статуту залізниць України правових передумов для задоволення позову немає.
Керуючись ст.ст.33,34,43,82-85 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення підписано 06.12.2012 р.
Суддя Лічман Л.В.