04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" листопада 2012 р. Справа№ 48/428
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від прокуратури: Карпенко Н.М. посв. № 002740 від 05.09.2012 року
від позивача 1: Астрюхін К.А. дов. № 2604/15/14-12 від 06.06.2012 року
від позивача 2: Лоза Д.О. дов. № 1085 від 08.08.2011 року
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Письменна Н.В. дов. № б/н від 01.01.2012 року
від відповідача 3: не з'явився
від відповідача 4: не з'явився
від відповідача 5: не з'явився
від відповідача 6: не з'явився
від відповідача 7: не з'явився
від третьої особи 1: Астрюхін К.А., дов. № 40 від 22.03.2012 року
від третьої особи 2: Нестеренко О.І. дов. № 9.1-2/1144 від 30.12.2011 року
від третьої особи 3: Демиденко О.А. дов. № 334 від 18.09.2012 року
від третьої особи 4: не з'явився
від третьої особи 5: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Товариства з обмеженою
відповідальністю «Норвік Україна»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 20.06.2012 року
у справі № 48/428 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі
1.) Міністерства інфраструктури України
2.) Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»
до 1.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр
«Перехрестя»
2.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»
3.) Компанії «Рексал Інтелектуал Файнесис Лімітед» (Reksal
Intellectual Finances Limited)
4.) Компанії «Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед» (Europa
Assets
& Investments Limited)
5.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея парк»
6.) Компанії «Норвік Пропертіз Лімітед» (Norwick Properties
Limited)
7.) Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд
Інвестмент Лімітед» (Daneford Investment Limited)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1.) Державна адміністрація залізничного транспорту
«Укрзалізниця»
2.) Кабінет Міністрів України
3.) Фонд Державного майна України
третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1.) Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрімСістем»
2.) ОСОБА_9
про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого
незаконного володіння,-
На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" (надалі -ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (надалі -ТОВ "Норвік Україна), Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) та Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1, було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у зв'язку з чим прокурор вказує на існування підстав для визнання договорів купівлі-продажу такого майна недійсними та витребування такого майна на користь позивача 2.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. було залучено до участі у справі в якості відповідача 5 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алея парк" (надалі -ТОВ "Алея парк"), відповідача 6 - Компанію "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited), відповідача 7 -Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивачів: Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця", Кабінет Міністрів України, Фонду державного майна України; відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрімСістем", ОСОБА_9
24.10.2011 р. через канцелярію суду представником позивача 2 було подано пояснення до позовної заяви за змістом якого фактично було уточнено позовні вимоги шляхом пред'явлення додаткової вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" здійснити за ПАТ "КЕЗ "Транссигнал" реєстрацію права власності на спірне майно, клопотання про уточнення заходів забезпечення позову до клопотання про забезпечення позову, поданого до суду 03.10.2011 р., за змістом яких просив: накласти арешт на спірне майно, заборонити відповідачам здійснювати відчуження спірного майна, заборонити Комунальному підприємству "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" здійснювати реєстрацію прав власності на спірне майно, заборонити відповідачам вчиняти дії щодо виселення позивача 2 із спірного майна. Також, було подано установчі документи з яких вбачається, що ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (надалі -ПАТ "КЕЗ "Транссигнал"), що було враховано судом.
В судовому засіданні прокурором було надано уточнення позовних вимог в частині визначення поштових адрес спірного майна.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. в задоволенні клопотання ПАТ "КЕЗ "Транссигнал" про забезпечення позову відмовлено.
В судовому засіданні представником відповідача 2 подано клопотання за змістом якого у зв'язку із відсутністю належних доказів повідомлення відповідачів 3, 4, 6, 7 про розгляд справи просить здійснити повідомлення вказаних осіб в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 р., у зв'язку із зверненням суду із судовими дорученнями про надання правової допомоги з метою вручення документів розгляд справи відкладено до 28.05.2012 р., провадження у справі зупинено.
У судовому засіданні 28.05.2012 року представником відповідача 2 , було подано клопотання про залишення позову без розгляду, витребування доказів, припинення провадження у справі та зупинення провадження у справі, у задоволенні якого було відмовлено через відсутність об'єктивних підстав.
У судовому засіданні 20.06.2012 року представником прокуратури подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову за змістом якої просить накласти арешт на спірне майно та заборонити власникам здійснювати відчуження та будь-які інші дії з таким майном.
За результатами розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, господарським судом м. Києва було відмовлено прокурору у її задоволенні через відсутність доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглянувши подане 24.10.2011 р. через канцелярію суду представником позивача-2 пояснення до позовної заяви за змістом якого фактично було уточнено позовні вимоги шляхом пред'явлення додаткової вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" здійснити за ПАТ "КЕЗ "Транссигнал" реєстрацію права власності на спірне майно, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вказане пояснення, яким доповнюється предмет позову додатковою вимогою, прийняттю до спільного розгляду не підлягає з огляду на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 20.06.2012 року місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотань відповідача 2 про призначення судових експертиз з огляду на те, що наведені відповідачем 2 в клопотаннях підстави призначення експертиз не стосуються предмету спору у даній справі, а також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залучення Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" до участі у справі в якості відповідача у зв'язку із відсутністю обставин з якими положення ст. 21, 24 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість залучення до участі у справі іншого відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 48/428 провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.06.2008 р., укладених між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя", договору позички від 12.01.2009 р., укладеного між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги прокурора в частині витребування (зобов'язання повернути) майна згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України не можуть бути задоволені, оскільки захист права особи, яка вважає себе власником майна, в даному випадку можливий лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову з дотриманням вимог встановлених ст.ст. ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд відзначив відсутність підстав для витребування майна від відповідачів 2, 3, 4 з дотримання положень ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України з огляду на наявність усіх ознак добросовісності у набувачів спірного майна та відсутністю підстав вважати майно таким, що передано поза волею власника, що підтверджується листом №1/24-5-2134 від 14.07.2004 р. Міністерства транспорту України, яким було погоджено рішення про передачу спірного майна до статутного фонду ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя".
В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.06.2008 р., укладених між ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" та ОСОБА_9, та договору позички від 12.01.2009 р., укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ "Норвік Україна", провадження у справі було припинено з огляду на непідвідомчість даного спору судам господарської юрисдикції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року у справі № 48/428 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт зазначає, що враховуючи особливий статус майна корпоратизованого підприємства, як державного, здійснювати повноваження власника щодо відчуження зазначеного майна, в тому числі шляхом його внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи мав право тільки Фонд державного майна України, що свідчить про відсутність дійсного волевиявлення власника на відчуження спірного майна.
20.07.2012 року через канцелярію суду Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року у справі № 48/428, у якій апелянти просять змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом доповнення висновками, викладеними в апеляційній скарзі.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 48/428 прийнято до провадження для розгляду у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Смірнова Л.Г. та призначено розгляд справи на 05.09.2012 року.
Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 48/428 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 48/428 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
05.09.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача-2 було подано клопотання про застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів.
19 вересня 2012 року представником відповідача-2 було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
19 вересня 2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду прокуратурою було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, мотивоване тим, що відповідачі свідомо вчиняють дії з метою ускладнення судової процедури щодо повернення майна його законному власнику та намагаються припинити існування єдиного об'єкту -нерухомого майна - будівлі інженерно-побутового корпусу (літ. А).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року заяву прокуратури м. Києва про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 48/428 задоволено частково. З метою забезпечення позову:
- заборонено компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу нежилі приміщення загальною площею 3857,3 кв. м., що складають 95/100 частини від будівлі інженерно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 101, а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам;
- заборонено компанії Рексал Інтеллектуал Файненсіс Лімітед (Reksal Intellectual Finances Limited) здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу 5/100 частини від будівлі інженерно-побутового корпусу загальною площею 213,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101, а саме нежилі приміщення (в літ. А) 1-го поверху з № 1 по № 8, з № 10 по № 17, з № 34 по № 37), а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам;
- заборониено компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу 2/3 частини будівлі виробничого корпусу 3-х поверхового загальною площею 5914,0 м. кв. розташованої за адресою: АДРЕСА_1(літ. Б), а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам;
- заборонено компанії Рексал Інтеллектуал Файненсіс Лімітед (Reksal Intellectual Finances Limited) здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу 1/3 частини будівлі виробничого корпусу 3-х поверхового загальною площею 5914,0 м. кв. розташованої за адресою: АДРЕСА_1(літ. Б), а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам;
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу будівлю гаражу загальною площею 759,5 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (літ. В); деревообробний цех загальною площею 971,1 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (літ. Г), а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам;
- заборонено ОСОБА_9 здійснювати відчуження у будь-який спосіб, надавати у заставу склад чавунного лиття, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (літ. Ж) загальною площею 48,3 м. кв.; акумуляторну електрокарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (літ. Д) загальною площею 629,1 м. кв.; склад готової продукції що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (літ. Е) загальною площею 218,3 м. кв., а також вчинювати інші дії щодо передачі прав на вказані приміщення будь-яким іншим особам.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 48/428 від 03.10.2012 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 48/428 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Іоннікова І.А.
У зв'язку з неявкою представників позивача 1, відповідача 1, 3-7, третіх осіб 1,4,5 ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на 10.10.2012 року.
09.10.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником третьої особи-1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 10.10.2012 року колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого третьою особою 1 клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалила відкласти розгляд справи на 22.10.2012 року.
18.10.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником третьої особи-1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 48/428 від 22.10.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 48/428 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Іоннікова І.А.
У судовому засіданні 22.10.2012 року колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого третьою особою 1 клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалила відкласти розгляд справи на 14.11.2012 року.
У судовому засіданні 14.11.2012 року колегією суддів на обговорення поставлено подане представником відповідача-2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 05.09.2012 року клопотання про застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів.
При обговоренні клопотання, присутні учасники процесу висловили наступні думки: прокуратура - вважала за можливе слухати справу не застосовуючи положення конвенції; представник позивача 1- вважав за можливе слухати справу; представник позивача 2 - поклався на розсуд суду; представник відповідача-2 - вважав за необхідне задовольнити заявлене клопотання; представник третьої особи 1- вважав за можливе слухати справу; представник третьої особи 2 - поклався на розсуд суду.
Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи є наявні належні докази про надіслання судових документів відповідачам - нерезидентам міжнародними засобами зв'язку та повідомлення про їх вручення, а також враховуючи застосування положень даної Конвенції судом першої інстанції з метою належного повідомлення нерезидентів шляхом зупинення провадження на шестимісячний термін, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення учасників процесу та надання достатнього часу для належного захисту своїх законних інтересів, а отже відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача-2.
Представник прокуратури в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року у справі № 48/428 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік» просив відмовити.
Представники позивача 1,2, третіх осіб 1-3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги прокурора підтримали та просили суд її задовольнити у повному обсязі, при цьому у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік» просили відмовити.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, натомість просили задовольнити власну апеляційну скаргу.
Представники відповідача 1, 3-7 та третіх осіб 4,5 в судове засідання 14.11.2012 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності представників відповідачів-1,3-7 та третіх осіб 4,5.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1,2, відповідача 2 та третіх осіб 1-3 перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Наказом Міністерства транспорту України від 23.04.2001 р. № 241 "Про перетворення Київського електротехнічного заводу "Транссигнал" у відкрите акціонерне товариство" перетворено Київський електротехнічний завод "Транссигнал" у Відкрите акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", затверджено статут ВАТ "КЕЗ "Транссигнал", затверджено акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "КЕЗ "Транссигнал".
Відповідно до акту передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству від 23.04.2001 р., який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2001 № 241, Міністерство транспорту України передало, а ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" прийняло нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зокрема: інженерно-побутовий корпус площею 4 070,9 кв.м. (літ. А) (поштова адреса якого в подальшому була змінена на вул. Житомирська, 101); виробничий корпус площею 5 914,10 кв.м. (літ. Б); будівлю гаражу площею 759,5 кв.м. (літ. В); деревообробний цех площею 971,1 кв.м. (літ. Г); акумуляторна електрокарів площею 629,1 кв.м. (літ. Д); склад готової продукції площею 218,3 кв.м. (літ. Е); склад чавунного лиття площею 48,3 кв.м. (літ. Ж) (надалі -"спірне майно").
Згідно із п.п. 1.2, 5.5 Статуту ТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя", зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 19.07.2004 р., одним із двох учасників товариства є ВАТ "КЕЗ "Транссигнал", вклад якого та частка у статутному капіталі становить 5 460,00 грн., чи 26% фонду.
13.09.2004 р. Печерською райдержадміністрацією у м. Києві здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя", згідно із якими пунктом 5.5 у новій редакції передбачено, що вклад та частка ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у статутному капіталі становить 12 660 527,00 грн., чи 26% капіталу та його додатковий внесок у статутний капітал товариства здійснюється шляхом передачі у власність нерухомого майна у вигляді будівель, що належать ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" на підставі наказу Міністерства транспорту України № 241 від 23.04.2001 р. та акту прийому-передачі нерухомого майна у власність від 23.04.2001 р. і складається із спірного майна, яке було передано до статутного фонду ТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя" на підставі актів прийому-передачі від 15.09.2004 р. та 17.11.2007 р.
22.10.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 22.10.2004 р. №1480-В було видано ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" свідоцтво про право власності на спірне майно, що зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" 17.11.2004 р. в реєстровій книзі №22з-227 за реєстровим №1090-з.
В подальшому право власності на спірне майно на підставі правочинів та судових рішень переходило до інших осіб, а саме:
1. Право власності на 95/100 частини інженерно-побутового корпусу площею 4 070,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), що становить 3 857,3 кв.м., внаслідок порушення умов укладеного між ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") та ТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя" договору іпотеки на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2008 р. №18/272 перейшло ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна"). В подальшому за договором купівлі-продажу від 09.04.2009 р. таке майно перейшло до Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited), а 28.04.2009 р. згідно договору управління нерухомим майном передано ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна"). Від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) право власності на вказане майно перейшло до Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 р., а рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. у справі № 30/101 право власності на нежилі приміщення площею 3 857.3 кв.м. визнано за Компанією "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) як на окремий об'єкт нерухомого майна та присвоєно поштову адресу: вул. Жилянська, 101.
2. Право власності на 5/100 частини інженерно-побутового корпусу площею 4 070,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), що становить 213.6 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.11.2007 р. від ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" перейшло до ТОВ "Алея парк". В подальшому право власності на вказані приміщення перейшло від ТОВ "Алея парк" до Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2009 р., а рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. у справі № 30/101 право власності па нежилі приміщення площею 213,6 кв.м. визнано за Компанією "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) як на окремий об'єкт нерухомого майна та присвоєно поштову адресу: вул. Жилянська, 101.
3. Право власності на виробничий корпус площею 5 914.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) було визнано за Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited) згідно рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2005 р. В подальшому від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited) право власності на вказане майно перейшло до Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2009 р., а 28.04.2009 р. згідно договору управління нерухомим майном передано ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна").
Надалі:
- право власності на 2/3 частини виробничого корпусу площею 5 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) перейшло до Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) на підставі договору купівлі -продажу від 22.12.2009 р.;
- право власності на 1/3 частину виробничого корпусу площею 5 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) перейшло до Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 р.
4. Право власності па гараж площею 759,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. В), перейшло до ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2007 р.
5. Право власності на деревообробний цех площею 971,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Г), перейшло до ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2007 р.
6. Право власності на акумуляторну електрокарів площею 629,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Д), перейшло ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 р., а на підставі договору позички від 12.01.2009 р. вказане майно було передано ТОВ "Норвік Україна".
7. Право власності на склад готової продукції площею 218,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Е), перейшло до ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 р., а на підставі договору позички від 12.01.2009 р. вказане майно було передано ТОВ "Норвік Україна".
8. Право власності на склад чавунного лиття площею 48,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Ж), перейшло до ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 р., а на підставі договору позички від 12.01.2009 р. вказане майно було передано ТОВ "Норвік Україна".
Спір у справі стосується наявності підстав для визнання договорів іпотеки, управління нерухомим майном та купівлі-продажу спірного майна недійсними та витребування такого майна.
Прокурор вказує, що договори купівлі-продажу укладені з порушенням норм законодавства про приватизацію, що є підставою для визнання їх недійсними та як наслідок повернення майна згідно ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Прокурор вважаючи, що при укладанні договорів купівлі-продажу сторонами було порушено норми законодавства про приватизацію, що є підставою для визнання їх недійсними та як наслідок повернення майна згідно ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 334 ЦК України).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Позивач, заявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, що розцінюються як невизнання чи оспорювання права власності.
В силу ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Господарський суд м. Києва обґрунтовано дійшов висновку, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. (Пленум Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р.№9).
Отже підсумовуючи вищевикладене, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Таким чином, господарський суд вірно звернув увагу, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди на підставі ст. 215 ЦК України, стороною в якій така особа не є, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з дотриманням вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог прокурора в частині витребування (зобов'язання повернути) майна на підставі ст. 1212 (глави 83) Цивільного кодексу України, оскільки захист права особи, яка вважає себе власником майна, в даному випадку підлягає захисту з дотриманням визначених ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд відзначає відсутність підстав для витребування майна від відповідачів 2, 3, 4 з дотримання положень ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", Компанія "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited), Компанія "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited), Товариство з обмеженою відповідальністю "Алея парк", Компанія "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited), Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited) набували спірне майно на підставі правочинів, зокрема купівлі-продажу шляхом сплати коштів, та судових рішень, а станом на момент укладання таких правочинів за продавцем (ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя") було зареєстровано право власності на таке майно згідно свідоцтва про право власності від 22.10.2004 р.
Доказів того, що відповідачі 2-7 знали чи могли знати про те, що ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" не може відчужувати спірне майно, матеріали справи не містять, а тому вказані особи є добросовісними набувачами спірного майна.
Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Підтвердженням наявності волевиявлення спрямованого на вибуття спірного майна із володіння ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" є погоджене Міністерством транспорту України (лист №1/24-5-2134 від 14.07.2004 р.) рішення про передачу спірного майна до статутного фонду ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя", яке оформлене протоколом №1 зборів засновників ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" від 15.07.2004 р., протоколом №3 зборів учасників ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" від 03.09.2004 р., актами прийому-передачі нерухомого майна від 15.09.2004 р. та від 17.11.2004 р. , актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.09.2004 р.
Відсутність погодження передачі спірного майна Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" не спростовує висновку суду про наявність волевиявлення ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" на передачу спірного майна ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя".
Слід відзначити, що ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" є акціонерним товариством, а згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент передачі спірного майна ВАТ "КЕЗ "Транссигнал") товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Тобто, внаслідок передачі Міністерством транспорту України на виконання наказу від 23.04.2001 р. № 241 спірного майна ВАТ "КЕЗ "Транссигнал", останній в силу положень ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" став його власником.
Доказів того, що передане ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" спірне майно перевищувало 25% його статутного фонду матеріали справи не містять, а тому з огляду на положення п. 8.2.4 Статуту ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" підстави вважати обов'язковим наявність дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" чи Міністерства транспорту України (Міністерства інфраструктури України) на подальше передання ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" такого майна, в т.ч. шляхом внесення його до статутного фонду іншого товариства, відсутні, а положеннями ст. 114 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" та Статуту ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" передбачено право ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" бути засновником чи учасником інших товариств.
Посилання прокурора та позивачів на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2005 р. у справі №44/222, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р., яким було визнано недійсними: п. 1.2 Статуту ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя", зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 19.07.2004 р., в частині участі ВАТ "КЕЗ "Транссигнал"; п. 5.5 Статуту ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя", зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 19.07.2004 р., в частині здійснення вкладу ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у статутний фонд; зміни до п. 5.5 Статуту ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя", зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві від 13.09.2004 р., в частині здійснення вкладу ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у статутний фонд; п. 1.2 Статуту ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" (нова редакція), зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 07.12.2004 р., в частині участі ВАТ "КЕЗ "Транссигнал"; п. 6.5 Статуту ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" (нова редакція), зареєстрованого Печерською райдержадміністрацію у м. Києві 07.12.2004 р., в частині здійснення вкладу ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у статутний фонд, судом відхилюється з огляду на скасування таких судових рішень в наведеній частині постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2011 р.
Згідно положень ст. 388 Цивільного кодексу України вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника чи особи, яка володіє таким майном, на вибуття такого майна.
Відтак, не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, майна є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов'язане із дефектом волі.
За таких обставин, відсутні підстави для витребування спірного майна від добросовісних набувачів - відповідачів 2, 3, 4.
Оскільки судом не встановлено обставин, з якими приписи ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна у добросовісних набувачів, то згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 не підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів стороною в яких не є позивач, з огляду на визначений ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України спеціальний спосіб захисту прав, який є відмінний від реституції по недійсному правочину.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування спірного майна та встановлення судом наявності волевиявлення позивача 2 на передачу спірного майна ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя", що в свою чергу свідчить про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову з огляду на його необґрунтованість, то відсутні підстави для розгляду заяви відповідача 2 про відмову в позові з огляду на пропуск строків позовної давності.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.06.2012 року, укладених між ТОВ «Бізнес-центр Перехрестя» та ОСОБА_9, та договору позички від 12.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ «Норвік Україна», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Виходячи із положень статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.06.2008 р., укладених між ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" та ОСОБА_9, та договору позички від 12.01.2009 р., укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ "Норвік Україна".
Також як було вірно встановлено судом першої інстанції, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №11367358 від 12.10.2011 р. вбачається, що станом на момент винесення судом рішення ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ "Бізнес-центр "Перехрестя".
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Товариства з обмеженою «Норвік Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року по справі № 48/428 залишити без змін.
Матеріали справи № 48/428 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Чорна Л.В.
Іоннікова І.А.