донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2012 р. справа №5009/2983/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Черноти Л.Ф., Радіонової О.А.
при секретарі судового засідання Максименко Г. П.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явились
від відповідача:не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від17.09.2012 р.
у справі№ 5009/2983/12 (суддя Попова І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС», м. Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя
провизнання недійсним договору оренди № 05/01/11-13/Е-3 від 05.01.2011 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року у справі № 5009/2983/12 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС», м. Запоріжжя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про визнання недійсним договору оренди № 05/01/11-13/Е-3 від 05.01.2011 р.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановив наявності фактів для визнання укладеного між сторонами договору недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «ЮНИС»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року у справі № 5009/2983/12, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «ЮНИС»зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не було прийнято до уваги докази, надані в обґрунтування того, що оспорюваний договір оренди дійсно був укладений під впливом тяжкої обставини, посилаючись на те, що директор товариства знаходилася у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, замість неї виконуючою обов'язки директора була призначена інша особа, яка на той час не мала досвіду керівника товариства, до того ж під час укладання договору вона захворіла гіпертонічною хворобою, що підтверджується копією дубліката листка непрацездатності № 290933/АВА, серія АВХ № 456710, виданого Крят Світлані Миколаївні в тому, що вона дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 20.01.2011 року до 28.01.2011 року. Таким чином, Крят С.В. не могла належним чином на момент укладення договору оцінити невигідність його умов, служби, які могли це зробити, були відсутні, а відповідач наполягав на прискоренні підписання договору, погрожуючи тим, що віддасть приміщення іншим орендарям. За відсутності таких тяжких обставин правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги докази, надані в обґрунтування того, що договір оренди був укладений на вкрай невигідних умовах, яким є його ціна, розмір орендної плати та строк дії, протягом якого позивач повинен сплачувати таку невигідну ціну. Зокрема, заявник скарги в підтвердження умов невигідності укладеного між сторонами договору посилається на лист Державної служби України з лікарських засобів від 03.02.2012 року № 507-5.0.1/5.0./24-11 та акт від 31.01.2012 р., відповідно до яких аптека в орендованому приміщенні не могла знаходитись, оскільки на момент подачі позовної заяви вже була закрита, господарська діяльність в орендованому приміщенні позивачем повністю припинена 31.01.2012 року. До того ж, на думку апелянта, орендна плата, встановлена в договорі є завищеною та нічим не обґрунтованою, сторони неодноразового укладали додаткові угоди про зменшення орендної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ЮНИС»без задоволення, посилаючись на те, що доводи і твердження апелянта є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а ТОВ «ЮНИС»звернувшись з даним позовом насправді вирішило спробувати розірвати договір через визнання його недійсним, оскільки відповідач не погодилась на пропозицію позивача достроково розірвати договір.
Відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до апеляційного суду не прибули.
Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНИС», м. Запоріжжя в особі директора Крят С.М. (Орендар) був укладений договір № 05/01/11-13/Е-3 оренди нежитлового вбудованого приміщення, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 на правах власника передала, а ТОВ «ЮНИС»прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлені об'єднані вбудовані нежитлові приміщення, з окремим входом, загальною площею 116,1 кв.м., які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, прим. №№ 75,76, загальною вартістю 312650,00 грн. згідно звітів про незалежну експертну оцінку на період з 05 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року. З умов вказаного договору вбачається, що призначення об'єднаних приміщень (мета використання) -під аптеку ТОВ «ЮНИС».
Факт передачі ФОП ОСОБА_5 нерухомого майна та прийняття його ТОВ «ЮНИС»підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 05 січня 2011 року, який містить підписи обох сторін та скріплений їх печатками.
Додатковими угодами № 1 від 01.09.2011 р., № 2 від 01.10.2011 р., № 3 від 01.11.2011р., № 4 від 01.12.2011 р. сторонами вносилися зміни щодо розміру орендної плати, а саме: сторони встановили орендну плату за вересень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р. у розмірі 8500 грн. на місяць.
Позивач просить визнати зазначений договір недійсним з посиланням на те, що такий договір укладений на вкрай невигідних умовах та під впливом тяжких обставин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем своїх вимог.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі -постанова Пленуму ВСУ № 9) визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ № 9 передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Тобто, для кваліфікації правочину за ст. 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Невигідними умовами позивач вважає ціну договору, розмір орендної плати та строк дії договору, протягом якого позивач повинен сплачувати невигідну ціну. Крім того, невигідними умовами спірного договору позивач вказує також п.п. 10.1, 1.2 договору, якими встановлено строк дії договору та мета використання приміщення -під аптеку ТОВ «ЮНИС». Підтвердженням невигідності вважає також те, що господарська діяльність в цьому приміщенні не ведеться, аптека закрита.
Тяжкими же обставинами позивач вважає те, що директор товариства знаходилась у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а замість неї обов'язки директора виконувала виконуюча обов'язки директора Крят С.М., яка на той час не мала досвіду керівника товариства та не могла оцінити невигідність умов цього договору, яка до того ж у зв'язку з гострим емоційним перенапруженням новою роботою захворіла гіпертонічною хворобою, в підтвердження чого надала копію дублікату листка непрацездатності, згідно якого в період з 20.01.2011 р. по 28.01.2011 р. Крят С.М. перебувала на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, наданий позивачем листок непрацездатності щодо стану здоров'я особи, якою підписано спірний договір оренди, не є доказом тяжкої хвороби Крят С.М., за наявності якої вона не могла усвідомлювати своїх дій, або мали місце обставини, для усунення або зменшення яких необхідно було укласти такий правочин.
Будь-яких інших доказів в підтвердження того, що оспорювана угода була укладена під тиском та за наявності важких обставин чи знаходження позивача у вкрай важкому матеріальному, фінансовому чи соціальному становищі позивачем суду не надано.
Суд першої станції також вірно зазначив, що посилання позивача на невигідність умов укладеного між сторонами договору необґрунтовані, оскільки оспорюваний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних застережень, що свідчить про розуміння його сторонами можливих наслідків на момент укладання договору, волевиявлення сторін договору при його укладанні було вільним.
Безпідставними є посилання позивача, як на тяжкі обставини, на відсутність у Крят С. М. достатнього досвіду у здійсненні нею обов'язків директора товариства, оскільки посадові особи відповідно до ч. 4 ст. 89 Господарського кодексу України відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства. Тобто, якщо виконуюча обов'язки директора позивача Крят С. М. внаслідок своєї непрофесійності чи інших факторів завдала товариству шкоду, то вона повинна нести персональну відповідальність, однак як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наказу № 01/06-2к від 01.06.2011 р. (а.с. 21) Крят С.М. з 01.06.2011 р. призначена на посаду директора ТОВ «ЮНИС», на якій працює і дотепер.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність позивачем факту вчинення сторонами правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ЮНИС»- без задоволення.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИС», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року у справі 5009/2983/12 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року у справі 5009/2983/12 -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: Л. Ф. Чернота
О. А. Радіонова