"26" листопада 2012 р.Справа № 5017/1148/2012
за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця"
до відповідача Публічного акціонерного товариства „Ексімнафтопродукт"
про стягнення 8 327, 96 грн.
Головуючий суддя Смелянець Г.Є.
Суддя Степанова Л.В.
Суддя Гут С.Ф.
за участю представників сторін
від позивача: Запорожець К.С. за довіреністю від 03.01.2012р. №217
від відповідача: Некрасов О.В. за довіреністю від 19.07.2011р. №4; Дівич Р.Г. за довіреністю від 23.04.2012р. №01.2-13/363 від 23.04.2012р.; Юрковський В.Ф. за довіреністю від 12.07.2012р. №7
Суть спору: ДП „Одеська залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення ПАТ „Ексімнафтопродукт" 8327,96 грн. боргу за користування вагонами під час їх затримки на станції призначення.
В якості доказів, які підтверджують позовні вимоги ДП „Одеська залізниця" надані до суду договір між Одеською залізницею і ВАТ „Ексімнафтопродукт" про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип від 01.06.2008р.; довідка норм вивантаження і складення актів загальної форми підприємства „Ексімнафтопродукт" на грудень 2011 року станції Одеса-Пересип; акти загальної форми ГУ-23; пам'ятки про подавання та забирання вагонів; відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
Також позивач надав до суду пояснення від 28.05.2012р. за вх.№16299/2012 та письмові пояснення від 13.06.2012р. за вх.№18283/2012, згідно з якими в актах загальної форми в графі „опис обставин, що викликали складання акту" під терміном „клієнт" мається на увазі саме вантажоодержувач -ПАТ „Ексімнафтопродукт". Вживання саме такого терміну „клієнт" пов'язано із застосуванням програми АРМ ПЗ, яка містить відповідні шаблони. Вина відповідача в затримці вагонів полягає в тому, що відповідач несвоєчасно вивантажує подані на його під'їзну колію вагони, тому залізниця не має можливості подавати наступну партію вагонів на під'їзну колію відповідача та вимушена затримувати їх на станційних коліях. Твердження відповідача про наявність лише одного підпису в актах загальної форми не відповідає дійсності, оскільки акти загальної форми підписані двома особами -представником станції та представником ПАТ „Ексімнафтопродукт" із зауваженням. Нарахування плати за користування власними іновагонами здійснено позивачем на підставі п. 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 та зареєстрованих в Мінюсті України 15.03.1999р. за №165/3458, п.5 розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009р. №317 та зареєстрованого в Мінюсті України 15.04.2009р. №340/16356, із врахуванням коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів та роз'яснень Головного комерційного управління Укрзалізниці від 19.12.2011р. №8/1096.
Окрім того, позивач надав письмові пояснення про причини затримки вагонів з вантажем, які залучені судом до справи 12.11.2012р. за вх.№34142/2012 та письмові пояснення в.о. начальника станції Одеса-Пересип, які залучені судом до справи 19.11.2012р. за вх. № 35110/2012.
У відзиві на позов, який залучений судом до справи 16.05.2012р. за вх.№14921/2012, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що позивач безпідставно нарахував відповідачу плату за користування вагонами, оскільки не встановив належним чином наявність вини відповідача у затриманні вагонів, так як в актах загальної форми ГУ-23 не зазначено кого саме має на увазі залізниця під терміном „клієнт", а в нормативних актах такий термін не вживається.
Також відповідач посилається на те, що позивач безпідставно при нарахуванні плати за користування іноземними вагонами застосував тарифи, які передбачені для розрахунку плати за користування вагонами залізниць України, оскільки ставки плати за користування іновагонами встановлені у Правилах експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, які затверджені 24.05.1996р. відповідно до Рішення п'ятнадцятого засідання Ради по залізничному транспорту від 05.04.1996р., та згідно з якими залізнична адміністрація -користувачка оплачує залізничній адміністрації -власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Плата за користування вагонами нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Оплата за користування вагоном передбачається за час його заходження на залізничній адміністрації -користувачці з моменту приймання до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю третьої країни. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивач безпідставно просить суд стягнути плату за користування іноземними вагонами з відповідача, оскільки користувачем цих вагонів є саме українська залізниця, яка і вносить плату за користування іноземними вагонами іноземним залізницям, а відповідач не являється користувачем цих вагонів і лише відшкодовує українській залізниці плату за користування іноземними вагонами, що передбачено вимогами ч.4 ст.119 Статуту залізниць України, ч.2 п.1 розділу 5 „Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів, Постановою КМУ від 28.10.1996р. №1312 „Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам". Але, позивач не надав до суду жодних доказів оплати позивачем відповідним іноземних залізницям плати у зв'язку із отриманням від них у користування вагонів.
Також відповідач надав до суду письмові пояснення від 19.11.2012р. за вх.№35046/2012, в яких посилається на те, що плату за користування вагонами позивач нарахував відповідачу без наявності належним чином оформлених актів загальної форми ГУ-23, в яких би було встановлено, що саме ПАТ „Ексімнафтопродукт" винне у затриманні вагонів на станції призначення, а діючим законодавством України передбачено, що плата за користування вагонами нараховується вантажовласнику лише у разі, якщо цей простій виник з його вини. Окрім того, відповідач посилається на невиконання позивачем вимог п.п.1,2,4 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, а саме позивач не зробивши відповідачу повідомлення про прибуття вантажу на його адресу та про час подачі вагонів з вантажем під вивантаження, автоматично ставив прибувши вагони на простій із нарахуванням плати за користування вагонами, без додержання двогодинного терміну, протягом якого плата взагалі не повинна була нараховуватися.
Ухвалою суду від 13.06.2012р. задоволено клопотання позивача та справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області. Згідно з розпорядженням голови суду 13.06.2012р. ухвалою від 14.06.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Невінгловська Ю.М., Степанова Л.В.
Згідно з розпорядженням голови суду від 13.08.2012р. ухвалою від 13.08.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Невінгловська Ю.М., Гут С.Ф. у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці.
Згідно з розпорядженням голови суду від 17.09.2012р. ухвалою від 17.09.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Зайцев Ю.О., судді Невінгловська Ю.М., Гут С.Ф. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному. Згідно з розпорядженням голови суду від 24.09.2012р. ухвалою від 25.09.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Невінгловська Ю.М., Гут С.Ф.
Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 23.11.2012р. ухвалою від 26.11.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Степанова Л.В., Гут С.Ф. у зв'язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. у відпустці.
На підставі ст.77 ГПК України у судових засіданнях оголошувалася перерва до 28.05.2012р., до 26.11.2012р.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.06.2008р. між Одеською залізницею і ВАТ „Ексімнафтопродукт" (підприємство), правонаступником якого є ПАТ „Ексімнафтопродукт" (відповідач), про що свідчить Статут останнього, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Ексімнафтопродукт" 13.04.2011р. та державну реєстрацію змін до якого проведено 20.04.2011р., укладено договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, відповідно до умов п.1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і тарифів залізничного транспорту України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці та примикає до станції Одеса-Пересип Одеської залізниці через стрілки № 148 та № 124 до ходових колій № 37 та № 46 та обслуговується локомотивом залізниці.
Подача вагонів Залізницею на під'їзну колію для навантаження і розвантаження засобами Підприємства виконується без повідомлення (п.5). Про готовність одночасно поданої партії вагонів до забирання Підприємство повідомляє Залізницю письмовим повідомленням (п.7).
Максимальна добова переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження взимку -356 вагонів (мазут -178 вагонів, дизельне паливо -87 вагонів, пічне паливо -87 вагонів, будівельні матеріали -4 вагони). Переробна спроможність вантажних пунктів для холодного періоду року обчислюється з 15 жовтня по 15 квітня (п.9).
В п. 11 договору сторонами було погоджено наступну спеціалізацію і місткість вантажних фронтів під'їзної колії, з визначенням добової переробної спроможності вантажних фронтів щодо вивантаження вантажів: колія № 1 -місткість фронту 20 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 20 вагонів, взимку 10 годин на 20 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 100 вагонів, взимку 40 вагонів; колія № 2 -місткість фронту 21 вагон (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 21 вагон, взимку 10 годин на 21 вагон, добова переробна спроможність -влітку 105 вагонів, взимку 42 вагони; колія № 5 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 80 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 6 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, дизельне паливо), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 4 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, пічне палив), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 5а -місткість фронту 4 вагони, одночасне вивантаження -1 вагон, добова переробна спроможність влітку та взимку -4 вагони (інші вантажі), норма вивантаження визначається відповідно роду вантажу згідно з Правилами перевезення вантажів.
Згідно з умовами п.13 договору Підприємство сплачує Залізниці плату зокрема: за користування вагонами (контейнерами) -згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за користування вагонами, що не з вини Залізниці простоюють на Станції та на підходах до неї в затриманих поїздах в очікуванні подачі, згідно із Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів.
Вказаний договір укладено терміном на 5 років з 01.09.2008р. до 01.09.2013р. включно (п. 20 договору).
Згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ВАТ „Ексімнафтопродукт", що обслуговується станцією Одеса-Пересип Одеської залізниці, затвердженої начальником Одеської дирекції залізничних перевезень 28.03.2008р., загальна довжина під'їзної колії становить 3735 метрів: на балансі ВАТ „Ексімнафтопродукт" - 1950 метрів, на балансі залізниці -1 785 метрів.
Згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу -дистанція колії №22 ст. Одеса-Сортувальна від 10.08.2012р. №1609, на коліях ПАТ „Ексімнафтопродукт" виконувалися поточні роботи у жовтні, листопаді, грудні 2011р. на суму 15273 грн. Під час виконання поточних робіт рух поїздів не зупинявся. У Технічному паспорті залізничної під'їзної колії ВАТ „Ексімнафтопродукт" при станції Одеса-Пересип Одеської залізниці, який складений станом на 20.04.2007р. встановлено, що балансоутримувачем залізничних колій ПАТ „Ексімнафтопродукт" являється ПАТ „Ексімнафтопродукт" та ПЧ-22, із визначенням при цьому довжини цих колій.
Згідно з довідкою норми вивантаження і складання актів загальної форми підприємства „Ексімнафтопродукт", яка складена начальником станції Одеса -Пересип, у грудні 2011р. місячна норма зливу становить 5518 вагонів, відповідачем фактично злито 3107 вагонів з мазутом і газойлем, недовивантажено -2596.
Також судом встановлено, що на станції Одеса-Пересип були затримані вагони з мазутом і газойлем, які надходили на адресу відповідача 17.11.2011р. та з 05.12.2011р. по 01.01.2012р., про що на станції Одеса-Пересип (залізниця) складені Акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника (форми ГУ-23), в яких перелічені номери затриманих вагонів, найменування вантажу у цих вагонах, а також наведений опис обставин, що викликали складання акту, наведений час початку і час закінчення затримки вагонів, та Пам'ятки про подавання та забирання вагонів затриманих вагонів (форма ГУ-45), в яких перелічені номери затриманих вагонів, вказаний код і найменування вантажовласника та вказаний час передачі вагонів при подаванні і час передачі вагонів при забиранні.
В подальшому залізницею складені Відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46), в яких також перелічені номери затриманих вагонів, з кодом адміністрації приписки вагону, зазначений загальний час користування вагонами, та нараховано плату за користування затриманими вагонами.
При цьому в якості причин затримки вагонів на станції призначення в Актах загальної форми ГУ-23 зазначені: „у зв'язку із звільнення вантажного фронту", „у зв'язку з переключенням 2 колії на червоне світло", „у зв'язку з переключенням 6 колії на червоне світло", „у зв'язку з переключенням 5 колії на червоне світло", „ у зв'язку з ремонтом на 2 колії", „ у зв'язку з несвоєчасним поданням заявки", „у зв'язку з відсутністю реквізитів", „у зв'язку із зливом гайзойлю на 1 колії".
Також складені залізницею Акти загальної форми ГУ-23 не підписані самим вантажовласником, а у Відомостях плати за користування вагонами, останній зазначив про підписання застережень до Актів загальної форми ГУ- 23 станції Одеса-Пересип та не підписання в цілому відомості плати за користування вагонами.
Застереження вантажовласника до Актів загальної форми ГУ-23 стосуються того, що діючим законодавством України і міжнародними угодами не передбачено оплати за користування власними/орендованими вагонами, які належать юридичним і фізичним особам країн СНД і Балтії.
При цьому, у деяких Відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ-46) наявні відомості про нарахування плати за користування затриманими вагонами з кодом адміністрації приписки вагону 22, а саме: №08123575, №08123576, №26123724, №29123746, №31123779.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, згідно з яким відповідач сплачує Залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) -згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за користування вагонами, що не з вини Залізниці простоюють на Станції та на підходах до неї в затриманих поїздах в очікуванні подачі, згідно із Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів.
У ст.119 Статуту залізниць встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 та зареєстровані в Мінюсті України 15.03.1999р. за №165/3458, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника (п.4 Правил).
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8 Правил).
У п.16 Правил встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Згідно з п.17 Правил унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за N 864/5085.
Як вище встановлено господарським судом, на станції Одеса-Пересип були затримані вагони з мазутом і газойлем, які надходили на адресу відповідача 17.11.2011р. та з 05.12.2011р. по 01.01.2012р., про що складені відповідні Акти загальної форми ГУ-23, які підписані лише залізницею. На підставі цих документів здійснений облік часу користування затриманими вагонами та нараховано плату за користування вагонами, про що складені відповідні Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, в яких представником вантажовласника внесені застереження про те, що діючим законодавством України і міжнародними угодами не передбачено оплати за користування власними/орендованими вагонами, які належать юридичним і фізичним особам країн СНД і Балтії.
Так, код адміністрації приписки вагонів, який встановлений у графі 3 Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 свідчить, що затримані залізницею вагони не належать Українській залізниці, кодом якої є код 22, а є вагонами які приписані до залізниць держав СНД і Балтії, що підтверджується Додатком №12.5 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, згідно з якою кодом Української залізниці являється код 22.
У ч.1 ст.119 Статуту залізниць встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
У ч.4 ст.119 Статуту залізниць встановлено, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Отже, у разі знаходження у українських вантажовласників та портів під навантажувально-розвантажувальними операціями вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на відшкодування (компенсацію) за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами, при умові, що ці витрати були нею дійсно понесені.
Вказаній нормі Статуту відповідає норма ч. 2 п. 1 Розділу 5 „Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 р., № 317, відповідно до якої плата за користування вагонами інших держав відшкодовується за ставками та в порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань.
Нарахування плати за користування іновагонами передбачено Правилами експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, які затверджені 24 травня 1996 року у відповідності з Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць СНД, згідно з якими залізнична адміністрація - користувачка сплачує залізничній адміністрації - власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Оплата здійснюється по роду рухомого складу за вагоно-добу по ставкам відповідно до Додатку №5. Плата за користування вагонами нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Оплата за користування вагоном передбачається за час його знаходження на залізничній адміністрації - користувачі з моменту приймання до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю третьої країни.
У Постанові Кабінету Міністрів України від 28.10.1996 р. № 1312 „Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам" також встановлено, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами, які належать іншим державам, від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажно-розвантажувальних операцій в порядку, визначеному Державною адміністрацією залізничного транспорту відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Таким чином, іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування цими вагонами відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Вантажовласники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій, а лише відшкодовують українській залізниці оплачену останньою плату за користування іноземними вагонами.
Між тим, позивач просить суд не відшкодувати плату за користування іноземними вагонами, а стягнути з відповідача саме плату за користування вагонами, яка передбачена за користування вагонами залізниць України. При цьому, жодних доказів, які свідчать, що позивач оплатив плату за користування затриманими іноземними вагонами відповідним іноземним залізницям, останній до суду не надав.
За таких обставин, господарський суд вважає обґрунтованими застереження відповідача щодо стягнення плати за користування затриманими вагонами, які не належать Українській залізниці.
Більш того, як вище встановлено господарським судом, акти загальної форми ГУ-23 взагалі не підписані відповідачем, що суперечить вимогам п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 та зареєстровані в Мінюсті України 15.03.1999р. за №165/3458, та згідно з якими у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Вимогами ст. 119 Статуту залізниць України також встановлено, що плата за користування вагонами і контейнерами залізниці вноситься вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Отже, виходячи з того, що акти загальної форми ГУ-23 не підписані відповідачем та акт відмови відповідача від підпису позивачем не складений, а також з того, що плата за користування затриманими вагонами вноситься лише у випадку наявності причин затримки, які залежать саме від відповідача, господарський суд вважає, що причини затримки вагонів, які зазначені позивачем в актах загальної форми ГУ-23 повинні бути підтверджені відповідними доказами, які в силу вимог ст.34 ГПК України можна визнати допустимими доказами у даній справі.
Між тим, всупереч вимог ст.33 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надав до суду жодних доказів, які свідчать, що причини затримки вагонів, які зазначені позивачем в актах загальної форми ГУ-23, зокрема: „у зв'язку із звільнення вантажного фронту", „у зв'язку з переключенням 2 колії на червоне світло", „ у зв'язку з переключенням 6 колії на червоне світло", „у зв'язку з переключенням 5 колії на червоне світло", „ у зв'язку з ремонтом на 2 колії", „у зв'язку з несвоєчасним поданням заявки", „у зв'язку з відсутністю реквізитів", „у зв'язку із зливом гайзойлю на 1 колії" залежать саме від відповідача. При цьому такі докази витребувані судом у позивача в ухвалі від 13.08.2012р. та в ухвалі від 22.10.2012р.
Посилання позивача на те, що відповідач несвоєчасно вивантажує подані на його під'їзну колію вагони і тому залізниця не має можливості подавати наступну партію вагонів на під'їзну колію відповідача та вимушена затримувати їх на станційних коліях також всупереч вимог ст.33 ГПК України не підтверджені жодними доказами, а тому не приймаються до уваги господарським судом. Довідка норм вивантаження і складення актів загальної форми підприємства „Ексімнафтопродукт" на грудень 2011 року станції Одеса-Пересип не приймається до уваги господарським судом, оскільки підписана представником позивача в односторонньому порядку.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та їх безпідставність, а тому відмовив ДП „Одеська залізниця" у задоволенні позову.
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Державному підприємству „Одеська залізниця" у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 30 листопада 2012 року.
Головуючий суддя Смелянець Г.Є.
Суддя Степанова Л.В.
Суддя Гут С.Ф.