04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" грудня 2012 р. Справа№ 5011-16/10967-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Ярема І.В. (довіреність б/н від 08.06.2012 р.)
від відповідача - Денисов В.Є. (голова комісії з припинення ВАТ «НДІСЛ» згідно протоколу №34 від 31.10.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття»
на рішення
господарського суду міста Києва
від 11.10.2012 р.
у справі № 5011-16/10967-2012 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний
інститут спеціальних способів лиття»
про стягнення 230847,89 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» про стягнення заборгованості за надані послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 230847,89 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2012 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 230847,89 грн. основного боргу та 4616,96 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, здійснив розгляд справи однобоко враховуючи лише докази надані позивачем та не приймаючи, та ніяким чином не досліджуючи заперечення відповідача, та тим самим визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, не доводячи їх повною мірою дослідженими доказами. Також, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.11.2000 р. між КП «Одесводоканал» (водоканал за договором), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (абонент за договором) було укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 4192/3, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з подачі питної води на об'єкти абоненту, а також по водовідведенню ливневих стоків абонента в систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, сторони зобов'язались керуватися «Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та іншими нормативними актами, прийняти ми у встановленому порядку.
Згідно п. 2.2 договору, позивач зобов'язався подавати воду по графіку, затвердженому місцевими органами влади і приймати стоки, у відповідності до стану мереж і споруд.
Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом пере рахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Пунктом 3.9 договору передбачено, що об'єми стоків, що відводяться від об'єкта відповідача, відводяться рі вними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 Правил водокористування. Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим способом, згідно з п. 15.9 Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 р. № 65 (далі Правил).
Відповідно до п. 15.9 Правил, додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби.
Пунктом 2.3.13 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги водопостачання та водовід ведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виставлених рахунків на оплату послуг з водовідведення ливневих стоків за період з липня 2008 року по 01.10.2011 року по договору не виконав.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за отримані по договору № 4192/3 від 01.11.2000 р. послуги водовідведення ливневих стоків за вказаний період становить 230847,89 грн.
Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно довідок Гідрометеорологі чного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за даний період та від повідно до акту № 1429-ти від 18.06.2003 р., листів вих. № 15485 від 05.10.2005 р., вих. № 5873/ти від 19.10.2005 р., вих. №10659 від 20.07.2005 р., вих. № 18701 від 29.11.2005 р., вих. № 6627/ти від 02.12.2005 р., вих. № 19630 від 19.12.2005 р., вих. № 6668/ти від 07.12.2005 р. про територію боржника. Характер каналізації - загальносплавний.
З жовтня 2008 року діють нові «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. № 190, п. 4.10 яких закріплено такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.
Як стверджує позивач, формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, викори стовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 «Гідросфера», «Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств», що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. Пункт 7.3 стандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.
Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів оплати суми заборгованості в розмірі 230847,89 грн. відповідачем не надано.
Щодо посилань відповідача на факт припинення договірних відносин з позивачем по договору № 4192/3 від 01.11.2000 р. та невикористання приміщення - об'єкта надання послуг з водовідведення ливневих стоків у спірний період, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Умовами п. 5.3 договору визначено, що договір укладений строком на п'ять років і діє з 01.11.2000 р. по 01.11.2005 р. Договір вважається продовжений на наступні п'ять років, якщо до спливу місяця, після закінчення строку його дії, одна із сторін не заявить про зміну чи припинення його дії.
Додатковою угодою від 28.10.2005 р. до договору № 4192/3 від 01.11.2000 р. сторони дійшли згоди доповнити розділ 5 договору пунктом 5.7: «п.5.7. Дія даного договору припиняється за домовленістю сторін і за іншими, передбаченими чинним законодавством підставами.»
В матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано доказів зміни або відмови від продовження договору, надсилання відповідачем вимоги щодо розірвання договору, укладення додаткових угод про припинення договірних правовідносин, що було б підставою для припинення дії договору за домовленістю сторін і за іншими, передбаченими чинним законодавством підставами.
Слід зазначити, що вказані твердження відповідача про припинення договору спростовуються наданням позивачем послуг водопостачання та водовідведення, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. по справі №29/136-10-3217 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.09.2008 р. по 01.05.2010 р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р.
Щодо доводів відповідача про те, що останній не є власником майна, що є предметом данного договору про надання послуг, що за ним не зарестровано право власності ні на майновий комплекс за адресою: м. Одесса, вул. Хімічна, 2 ні на земельну ділянку на якій він розташований, колегія суддів зазначає наступне.
Вказані доводи відповідача спростовуються рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2008 р. у справі №16/255, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 р.та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2009 р., відповідно до якого визнано недійсними прилюдні торги від 04.07.2007 р. по реалізації майна, яке належить ТОВ «Дубль А», оформлених протоколом №7290084 стосовно комплексу нежитлових будівель, а саме: літ. «А» (крім -1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що розташовані в м. Одеса, вул. Хімічна, 2; визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів Р.13199/23.08.2007 р., видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мічман І.М. про придбання ТОВ «Донпромметресурс» з прилюдних торгів нежитлових будівель, а саме: літ. «А»(крім - 1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що становлять 957/1000 нежитлових будівель; зобов'язано Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» відновити у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис від 17.03.2004 р. про реєстрацію права власності ВАТ «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» на нежитлові будівлі літ. «А» (крім - 1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що становлять 957/1000 нежитлових будівель; зобов'язано Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» вилучити з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВ «Донпромметресурс» на нежитлові будівлі літ. «А» (крім - 1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що становлять 957/1000 нежитлових будівель; усунути перешкоди у здійсненні ВАТ «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» права власності на нежитлові будівлі літ. «А» (крім - 1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що становлять 957/1000 нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 2 шляхом виселення ТОВ «Донпромметресурс» з нежитлових будівель літ. «А» (крім - 1 поверх: 2, 48; 4 поверх: 2а, 3,4), «ББ1» (крім - 1 поверх: 6-14,44), «В», «ГГ1», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», загальною площею 22256,4 кв.м., що становлять 957/1000 нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 2.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 230847,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Випадки порушення норм процесуального права, які у будь-якому разі є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду передбачені частиною 3 вказаної статті. Однак остання, з огляду на наявні матеріали справи, у даному разі застосуванню не підлягає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідача взагалі не зазначено які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 р. у справі №5011-16/10967-2012 залишити без змін.
Справу №5011-16/10967-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Дикунська С.Я.
Сітайло Л.Г.