донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2012 р. справа №23/5014/1778/2012(11/182пн/2011)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.
від позивача:Машлятін О.А. -дов. №266 від 26.01.2012р.
від відповідача:Волохова М.С. -дов. №167 від 19.12.2012р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальнітю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від18.09.2012 року
у справі№23/5014/1778/2012(11/182пн/2011 (суддя Воронько В.Д.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м.Луганськ
про стягнення 213 871грн. 96коп. та зобов»язання повернути майно
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м.Луганськ про стягнення 213 871грн. 96коп. та зобов»язання повернути майно.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м.Луганськ відмовлено повністю, підставою якого стало рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012р. у справі №23/79пд/2011, що залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. та яким визнано недійсним п.п.3.4.1, 3.4.2, 3.4.5 спірного договору фінансового лізингу по справі, згідно з якими здійснюється коригування лізингових платежів. 05.07.2012р. постановою Вищого господарського суду України по справі №23/79пд/2011 було скасовано рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. і в позові відмовлено. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулось до господарського суду Луганської області із заявою про перегляд рішення суду від 21.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 за нововиявленими обставинами. Скасування рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012р. у справі № 23/79пд/2011 Вищим господарським судом України, яке стало підставою прийняття рішення від 21.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 про відмову у задоволенні позову, є нововиявленою обставиною та підставою для скасування рішення від 21.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 та перегляду його в порядку ст.114 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 03.09.2012р. у справі №23/5014/1778/2012(11/182пн/2011) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про перегляд рішення суду від 01.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду від 01.06.2012р. у праві №11/182пн/2011 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду від 21.06.2012р. у справі №11/182пн/2011 скасовано, справу №23/5014/1778/2012(11/182пн/2011) для розгляду по суті.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.09.2012р. у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 18.09.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м.Луганськ, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Через канцелярію суду позивачем надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №080213-54/ФЛ-Ю-О, відповідно до п.1.1 якого предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу найменування, каталоговий номер, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток№2 до договору) -далі за текстом договору -«майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарський діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1.- 3.4.5. договору (п.3.1 договору).
Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1. -3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Так, коригування збільшує частину лізингових платежів -комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п.3.4.5).
Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов»язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов»язань (п.18.1 договору).
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди від 16.12.2009р., від 01.03.2009р., відповідно до яких внесені зміни до лізингових платежів, зміни гафіку платежів.
На виконання умов договору, відповідно до графіку сплати лізингових платежів, відповідач свої зобов»язання щодо оплати лізингових платежів не виконав ідповідно до рахунків, копії яких є в матеріалах справи
09.11.2010р.позивачем на адресу відповідача направлено письмове повідомлення №3607 про розірвання (відмову від) договору внаслідок того, що відповідач мав прострочення зі сплати плтатежів більше 30 днів з вимогою повернути предмет лізингу.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг").
Згідно ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається зі складеного, на думку позивача, у відповідача є заборгованість з лізингових платежів за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. Таким чином, борг складає 53076грн. 69коп.
Норма ч. 3 ст.632 Цивільного кодексу України забороняє зміну ціни договору після його виконання, що дозволяє суду констатувати незмінюваність впродовж всього розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості вартості предмету лізингу для лізингодавця.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною ознакою є фактичними данними, що в установленному порядку спростовують факти, які Були покладені в основу судового рішення.
Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним безпопередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Положеннями ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України пердбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених вказаним параграфом та законом. До відносин, пов»язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу
Законом України "Про фінансовий лізинг"(частина 2 статті 1) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно частини 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Зокрема, вартість майна входить в склад лізингових платежів та не може збільшуватись самостійно. Сума лізингового платежу в цілому може бути збільшена за рахунок зміни решти складових платежу, зокрема, витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору лізингу або його винагороди.
Водночас, сторони в договорі лізингу передбачили збільшення лізингового платежу за рахунок корегування виключно винагороди Лізингодавця, однак при розрахунку суми корегування винагороди, в якості суми, яка корегується визначена вся сума лізингового платежу.
Як зазначалось вище, відшкодування вартості майна відповідно до умов договору також входить до складу лізингового платежу. Таким чином, незважаючи на те, куди буде віднесене таке корегування, фактично вартість майна також буде збільшена, що суперечить умовами вищенаведених пунктів договору, де вказано, що коригування розмірів лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на протязі всієї дії договору, корегування здійснювалось на всю суму лізингового платежу, включаючи відшкодування вартості майна.
Відповідачем було здійснено розрахунок лізингових платежів з врахування умов договору та застосовано корегування тільки на одну складову лізингового платежу - винагороду Лізингодавця.
З розрахунку відповідача, який виконано арифметично вірно, вбачається що станом на дату розірвання позивачем договору борг за договором був відсутній. Станом на 01.10.2009 переплата складала 66633,74 грн.
З огляду на вказане, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, й позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1581 грн. 70 коп., інфляційних збитків у розмірі 3127 грн. 49 коп., пені в сумі 2544 грн. 17 коп., неустойки в сумі 81198 грн. 01 коп. та штрафу у розмірі 54166 грн. 64 коп., оскільки відсутність факту порушення відповідачем зобов'язання зумовлює відсутність у позивача права на вимогу щодо покладення на відповідача відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", умовами пункту 16.3 договору передбачене право Лізингодавця на дострокове розірвання договору фінансового лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем належними та допустими доказами не доведено правомірність розрахунку розміру позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року у справі №23/5014/1778/2012(11/182пн/2011) ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБіЛізинг», м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року у справі №23/5014/1778/12 (11/182пн/2011) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року у справі № 23/5014/1778/12 (11/182пн/2011) - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді О.В.Стойка
Т.А. Шевкова