Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" листопада 2012 р. Справа № 5023/3246/12
вх. номер 3246/12
Судова колегія господарського суду у складі :
головуючий суддя Светлічний Ю.В.
судді: Пономаренко Т.О.
Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Цимберова Д.І. ліквідатора, Уставицької В.М. довіреність б/н від 07.08.12 р.;
відповідача - Клименко В.В. довіреність №01-14/4498 від 27.09.2012 р.;
3-ї особи (Інститут овочівництва і баштанництва Національної академії наук України) - Новікової Т.Г. довіреність №153ю від 10.08.12 р., Гури О.В. довіреність б/н від 03.09.12 р.;
3-ї особи (Українська академія аграрних наук) - не з'явився;
3-ї особи (Міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботині Харківському районі Харківської області) - не з'явився;
прокурора - Кріциної Н.Г. службове посвідчення №006801 від 28.09.12 р.;
розглянувши матеріали справи за позовом: Дослідного господарства "Мерефа" Інстітуту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, с. Селекційне
до Харківської районної державної адміністрації, м. Харків
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Інститут овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, п/в Селекційне,
- Українська академія аграрних наук, м. Київ,
- Міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботині Харківському районі Харківської області
за участю Харківської міжрайонної прокуратури
про визнання недійсним розпорядження
Дослідне господарство "Мерефа" Інстітуту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, с. Селекційне (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо визнання недійсним розпорядження Харківської районної державної адміністрації, м. Харків (відповідач) ради народних депутатів від 07 серпня 2002 року №248. Також позивач просить визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею від 22 серпня 2002 року серія I XP №006279 видаваного Інституту овочівництва і баштанництва УААН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №380 та скасувати його державну реєстрацію.
Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року для розгляду справи № 5023/3246/12 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Пономаренко Т.О. , Денисюк Т.С.
Присутні у судовому засіданні ліквідатор ДГ "Мерефа" та представник позивача підтримували заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити.
Присутній представник відповідача проти позову заперечувала оскільки розпорядження від 07.08.02 р. №248 Харківської райдержадміністрації є законним та обґрунтованим, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідно до ст. 186, п. 12 розділу Х Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Також у відзиві на позов та через канцелярію господарського суду Харківської області 28 листопада 2012 року нею заявлено клопотання про застосування судом позовної давності до винесення рішення у даній справі, оскільки оскаржувані позивачем акти прийняті у 2002 році, що згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.
Присутні представники третьої особи (Інститут овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук) проти позову заперечували та просили у задоволенні відмовити, про що протягом розгляду справи надавали письмові пояснення, зазначаючи проте, що 27.09.1996 р. інститутом отримано Державний акт на право користування землею 321,7 га на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації №399 від 26.04.1996 р. Також 22.08.2002 р. інститутом отримано Державний акт на право постійного користування землею площею 729,5990 га (в дану площу входять земельна ділянка 321,7 га по первинному Державному акту та площа якої відображена в матеріалах інвентаризації землі інститут і закріплена за інститутом рішенням Харківської районної державної адміністрації №248 від 07.08.2002 р.) на підставі згоди, яка надана директором ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН, згоди Харківської районної державної адміністрації на підставі яких Президія УААН 22.09.2000 р. прийняла Постанову (протокол №13) про вилучення 300 га землі із землекористування позивача. Також представники третьої особи пояснили, що постановою господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року у справі №Б-10745/2-19 Дослідне господарство "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Укр. ААН визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Цимберова Д.І. Також 19.09.12 р. третьою особою надана заява про застосування строків позовної давності, що згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.
Представник 3-ї особи (Українська академія аграрних наук) у судове засідання не з'явився. Надав заяву про застосування строку позовної давності за вх.№12243, що згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові, в якій зокрема повідомив суд проте, що отримання Державного акту на земельну ділянку загальної площею 729,599 га Інститутом овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук було здійснено на підставі погодження: із землекористувачем ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН від 14.07.2000 р. №267/5, із Харківською райдержадміністрацією, звернення Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук від 14.07.2000 р. №425-7/04, за результатами яких Президією Академії аграрних наук України було прийнято постанову від 22.09.2000 р., якою надана згода на вилучення з ДГ "Мерефа" та передачу зазначеної земельної ділянки до Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук. На підставі вищевикладених документів Харківська районна державна адміністрація своїм розпорядженням від 07.08.2002 року №248 погодила технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, чим саме і підтвердила право постійного користування земельної ділянкою загальною площею 729,599 га за інститутом. На підставі зазначених розпоряджень були внесені зміни до земельної документації Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук та виготовлено новий державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР №006279. Також третьою особою зазначено, що всі рішення про вилучення та передачу до Інституту вищевказаних земельних ділянок були прийняті до введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна арбітражного керуючого Цимберова Д.І.
Представник 3-ї особи (Міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботині Харківському районі Харківської області) у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області письмові пояснення за вх.№19017, в яких проти позову заперечує, та заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Присутній представник прокуратури у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Дослідним господарством "Мерефа" Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук у 1993 році був отриманий державний акт на право користування землею серія Б №074212. Державний акт був виданий Мерефянською міською Радою Харківського району Харківської області на 2104,2 га (кадастровий номер відсутній).
Цільове призначення земельної ділянки: для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та проведення первинного та елітного насінництва.
До зазначеного державного акту був внесений ряд змін, зокрема:
- на підставі розпорядження №339 від 27.09.1996 р. земельна ділянка, площею 321,70 га була передана Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук;
- за результатами розгляду матеріалів інвентаризації Харківською районною державною адміністрацією та листа Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук нею було винесено розпорядження №248 від 07.08.2002 - "Про розгляд матеріалів інвентаризації та земельної ділянки Інституту овочівництва та баштанництва УААН" щодо погодження технічної документації земельної ділянки Інституту на земельну ділянку, загальною площею 729, 5990 га.
У Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено про особливості вирішення спорів відносно об'єктів, що належать до сфери управління Національної академії наук України державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій.
Зокрема, визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до зазначеної сфери, здійснює Кабінет Міністрів України (підпункт "а" пункту 10 розділу X "Перехідні положення" ЗК України).
Статтею 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.
Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України.
Так, постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 р. №1370-ХІІ "Про статус Української академії аграрних наук" за Українською академією аграрних наук було закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ і встановлено, що порядок володіння та використання їх визначається виключно президією Академії.
Частинами 10 і 11 ст.15 Закону України від 13.12.1991 р. №1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" в редакції Закону України від 01.12.1998 р. №284-XIV встановлено, що земельні ділянки надаються академіям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України. Академії здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами академій та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України ч.10 ст. 15 Закону України від 13.12.1991 р. №1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність", ця частина передбачає, що земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України.
Пункт "а" статті 141 Земельного кодексу України передбачає припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, що позивачем ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН була надана згода на передачу Інституту овочівництва і баштанництва для проведення наукових досліджень та розмноження нових сортів гетерозисних гібридів овочевих культур 729,599 га.
На підставі згоди землекористувача ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН, погодженої Харківської районною державною адміністрацією, на підставі звернення Інституту овочівництва і баштанництва, витягу з протоколу №26 засідання президії Української академії аграрних наук від 16.11.1995 про закріплення за Інститутом овочівництва і баштанництва земельних ділянок, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області №399 від 26.04.1996 р. дозволено дослідному господарству "Мерефа", передати інституту овочівництва і баштанництва земельну ділянку, загальною площею 331,7 га.
27.09.1996 року Інститут овочівництва і баштанництва отримав Державний акт на право користування землею площею 321,7 га на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 26.04.1996 року № 399 про передачу цієї земельної ділянки з ДГ "Мерефа" до Інституту овочівництва і баштанництва УААН.
В свою чергу, на підставі згоди землекористувача ДГ "Мерефа" овочівництва і баштанництва УААН від 14.07.2000 р. №267/5, Харківською райдержадміністрацією, лист на ім'я Президента Української академії аграрних наук України від 14. 07.2000 р. Клопотання Голові Держадміністрації Харківського району від Адміністрації Інституту овочівництва і баштанництва УААН щодо розгляду питання та винесення рішення про закріплення за інститутом 300 га землі та вилучення її із землекористування дослідного господарства "Мерефа" (додаток Витяг), звернення Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук від 14.07.2000 р. №425-7/04.
За результатами вищезазначених звернень Президією Академії аграрних наук України, згідно витягу із проколу №13 засідання президії Української академії аграрних наук від 22.09.2000 про вилучення землі із користування дослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва та закріплення її за Інститутом овочівництва і баштанництва.
На підставі вищевикладених документів Харківська районна державна адміністрація своїм розпорядженням №248 від 07.08.2002 "Про розгляд матеріалів інвентаризації та земельної ділянки Інституту овочівництва та баштанництва УААН» погодила технічну документацію земельної ділянки загальною площею 729, 5990 га Інституту і підтвердила право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
Згідно вищевказаних розпоряджень Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук було видано Державний акт серії І ХР №006279 на право користування земельною ділянкою площею 729,5990 га від 22.08.2002 р. Оскільки вказаний акт було видано в 2002 році, до правовідносин, що виникли між сторонами застосовуються положення Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 р.
Згідно положень частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому законом.
Державний акт серії І ХР №006279 від 22.08.2002 містить кадастровий номер. Визначення кадастрового номеру земельної ділянки здійснюється після встановлення меж цієї ділянки на місцевості. В результаті його реєстрації здійснюється перевірка щодо відсутності спів падання меж земельної ділянки з координатами суміжників, інформація щодо наявності інших осіб, що мають право на користування цією земельною ділянкою, наявність підстав для надання земельної ділянки, зокрема у постійне користування, цільове призначення земельної ділянки. (У державному акті серії І ХР №006279 від 22.08.2002, що зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та у поземельній книзі має інше призначення - для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства).
Постановою господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року у справі №Б-10745/2-19 Дослідне господарство "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Укр. ААН визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Цимберова Д.І., якого зобов'язано виконати постанову господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року в повному обсязі.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети Кредиту.
Згідно із Статутом ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН головним завданням позивача є організаційне-господарське забезпечення своєчасних наукових досліджень та апробації наукових розробок та інше.
Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства з 15.04.2004 року (з дня ухвалення постанови господарського суду Харківської області про визнання банкрутом та проведення процедури ліквідації) не здійснює функції, передбачені Статутом та не веде господарську діяльність, яка відповідає цільовому призначенню державного акта на право користування землею загальною площею 2104, 2 га серія Б № 074212, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 444 для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та проведення первинного і елітного насінництва.
Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи те, що у матеріалах справи наявні всі необхідні докази щодо добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою, а також отримана згода Президії Української академії аграрних наук України, отже наявні всі підстави для припинення права користування зазначеною земельною ділянкою у зв'язку з добровільною відмовою позивача від земельної ділянки, загальною площею 729,599 га, тому відсутні перешкоди для оформлення права постійного користування цією земельною ділянкою за Інститутом овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, оскільки позивач добровільно відмовився від права користування цією земельною ділянкою на користь Інституту, відповідно до цього суд вважає у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача про пропущення строку позовної давності на звернення до суду, вважає за необхідне його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Відповідно п. 4. "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності .
Згідно з вимогами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оспорюванні позивачем акти датовані від 07 серпня 2002 р. №248 та від 22 серпня 2002 р. На час виникнення спірних правовідносин діяв Цивільний кодексу УРСР 1963 р. Згідно ст.71 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 р.
Згідно п. 2.8. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. На позовні вимоги про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не поширюється строк позовної давності. Таким чином, оскільки на позовні вимоги в даній справі позовна давність не поширюється, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотань відповідача та третіх осіб про застосування строку позовної давності відмовити.
Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді тотожних справ в яких заявлено про застосування строків позовної давності, а саме відповідно постанов у справах: №3/720-08 від 30.03.2010 р.; №16/96-НМ від 22.02.2012 р.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом у задоволенні позову відмовлено, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 268 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Головуючий суддя Светлічний Ю.В.
суддя Пономаренко Т.О.
суддя Денисюк Т.С.
Справа №5023/3246/12
Повне рішення складене 03 грудня 2012 року.