"28" листопада 2012 р. Справа № 5016/1805/2011(8/86)
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Кондратовій О.В.,
з участю представників сторін:
від позивача:, не з'явився;
від відповідача: Гусєв М.М., довіреність № 36/7д від 04.04.11;
від 3-ї особи: Пащук В.В., довіреність № Д-017/2012 від 11.02.12;
За участю прокурора Круш Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/1805/2011 (8/86)
За позовом: Заступника прокурора Миколаївської області в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3
До відповідача: Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара", 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Спеціалізована Державна Податкова Інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/9);
2. Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.Державний концерн "Укроборонпром", 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36
про: стягнення коштів у сумі 10 900 000,00 грн.,-
Заступник прокурора Миколаївської області в особі Міністерства промислової політики України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (далі -відповідач) коштів у сумі 10900000 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного 04.09.1997р. договору № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 1997-1998 років Міністерством промислової політики України було укладено ряд договорів направлених на фінансову підтримку суднобудівної галузі промисловості, так між позивачем та відповідачем було укладено договір від 04.09.1997 р. № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден на підставі якого та додаткової угоди відповідачу Міністерством було надано 10 900 000,00 грн., які відповідачем не повернуті до Державного бюджету України, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у письмових поясненнях на позовну заяву та у судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права. А відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції на підставі статей 256, 257, 264 та 267 Цивільного кодексу України дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності, зазначивши щодо відсутності поважних причин пропуску позовної давності.
За апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2011р. в апеляційному порядку, постановою від 06.10.2011 року залишив його без змін з тих же підстав.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. у справі № 5016/1805/2011 (8/86) та рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.02.2012 року справу № 5016/1805/2011 (8/86) прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012 року у справі № 5016/1805/2011 (8/86) на підставі ст. 25 ГПК України здійснено заміну первісного позивача по справі Мінпромполітики на його правонаступника - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, на підставі ст. 27 ГПК України залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний концерн "Укроборонпром".
Ухвалою господарського суду від 04.05.2012р. провадження по справі було припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2012 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012р. у справі 5016/1805/2011(8/86) було скасовано, а справу направлено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.
При новому розгляді ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.10.2012р. було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Спеціалізовану Державну Податкову Інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Державну казначейську службу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.1997р. між Міністерством Машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи по закінченню будівництва рефрижераторних суден згідно контрактів (зав. № 1146-1152).
Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що оплата за виконані роботи проводиться на зворотній основі і виконується за рахунок коштів від приватизації об'єктів державної власності згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 20.05.1997р.
Термін повернення коштів визначається після 01.01.2000р. (п. 2.2 Договору).
17.01.2001 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно з умовами якої, відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні"від 18.11.99 року № 1242 та листа Міністерства фінансів України від 12.12.2000 року № 031-303/13-604 здійснена реструктуризація заборгованості по цьому договору та додатковій угоді у сумі 10900000 гривень на термін до 01.01.2005 р. зі сплатою її відповідачем щомісячно рівними частинами у розмірі 227083,33 грн., починаючи з січня 2001 року (том 1 а.с. 44).
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 10900000 грн., про що свідчать копії розподілу коштів державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства України та копії платіжних доручень.
Листом від 18.09.2009 року № 36/814 ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»звернулося до Мінпромполітики України з проханням продовжити термін дії договору від 04.09.1997р. № 7373/07.
Листом від 09.10.2009р. №10/3-1-1451 Мінпромполітики України надало згоду на продовження терміну дії вищезгаданого договору до 01.01.2010 року.
Відповідач в порушення умов додаткової угоди №2 від 17.01.2001р. до договору №7373/07 від 04.09.1997р. та положень ст.ст. 1046, 1049 ЦК України (які застосовуються до правовідносин сторін на підставі п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) грошові кошти у сумі 10 900 000грн. у строк до 01.01.2005р. не повернув.
Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), у строк та в порядку, що встановлені договором.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на ст. 525, ст. 526 та ст. 530 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач та Державний концерн "Укроборонпром", як зазначалось раніше, в задоволенні позову просили відмовити, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст.261, ст. 266 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач знав про порушення свого права на отримання коштів в повному обсязі в сумі 10900000 грн. за договором з 02.01.2005р., тому позовна давність спливла 02.01.2008р., при цьому, позов пред'явлено 06.06.2011р.
Посилаючись на копію листа № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р., яким позивач повідомив, що не має заперечень щодо продовження дії Договору до 01.01.2010р., позивач вважає, що позовна давність спливає 02.01.2013р. Суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки по-перше: строк дії договору та строк виконання договірних зобов'язань не є тотожними поняттями; по-друге: надана копія листа № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р. не підписана посадовою особою; виправлення дат з 01.01.2011р. на 01.01.2010р. не засвідчено у встановленому порядку; по-третє: лист № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р. не є належним доказом внесення змін до Договору, адже згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір № 7373/07 від 04.09.1997р. укладений сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками; жодних застережень щодо внесення змін до цього Договору шляхом обміну листами, він не містить.
Крім того, оскільки відповідач виступав виконавцем робіт за державним замовленням (замовником виступав державний орган виконавчої влади в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії, правонаступником якого є Мінпромполітики України), до оформлення угод про внесення змін до договору з врахуванням вимог ст. 654 ЦК України слід застосовувати положення ст.ст. 183, 188 Господарського кодексу України, приписи яких вимагають внесення змін до господарських договорів за державним замовленням шляхом підписання сторонами єдиного документа (ч.3 ст. 183 ГПК України).
Навіть за умови продовження строку договору строк виконання зобов'язань за ним не є таким же, оскільки це не тотожні поняття та регулюються різними нормами матеріального права (ст. 530 ЦК України, ст. 631 ЦК України).
Щодо наявності підстав для переривання строку позовної давності згідно із ч.1 ст. 264 ЦК України, то суд дійшов висновку, що лист №36/814 від 18.09.2009р. не є доказом переривання перебігу строку позовної давності, оскільки на час підтвердження ДП свого боргу (18.09.2009р.) позовна давність вже сплинула (02.01.2008р.) та переривання цього строку не могло відбутися у зв'язку з його закінченням.
Згідно з частинами 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні прокурору та позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності та відсутністю поважних причин її пропущення.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Коваль
Рішення підписано 04.12.2012р.