Справа № 22-ц/2390/3181/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 33 Гончаренко Т.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
05 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоДемченка В.А.
суддівПодороги В. М. , Василенко Л. І.
при секретаріЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УМВС України в Черкаській області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до УМВС України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про розмір відшкодування витрат за юридичну допомогу при провадженні досудового слідства у кримінальній справі від 01 листопада 2011 року та стягнення даних витрат з УМВС України в Черкаській області, -
ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до УМВС України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про розмір відшкодування витрат за юридичну допомогу при провадженні досудового слідства у кримінальній справі від 01 листопада 2011 року та стягнення даних витрат з УМВС України в Черкаській області.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що протягом 2003 року Звенигородським РВУМВС України в Черкаській області стосовно нього були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 194 КК України.
10 жовтня 2006 року кримінальна справа порушена відносно позивача була закрита на підставі п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК України. У зв'язку із незаконними притягненнями до кримінальної відповідальності він поніс матеріальну шкоду, яка складається із витрат за надання юридичної допомоги під час досудового слідства в розмірі 7500 грн.
01 листопада 2011 року постановою заступника начальника СУ УМВС України в Черкаській області підполковника міліції Кожухівського В.О. стягнуто з Державного бюджету на користь позивача понесені ним витрати за надання юридичної допомоги в сумі 84 грн. 38 коп.
Не погоджуючись з розміром відшкодування, позивач ОСОБА_6 звернувся до суду та просив визнати протиправною і скасувати зазначену постанову заступника начальника СУ УМВС України в Черкаській області від 01.11.2011 року та стягнути з УМВС України в Черкаській області на його користь 7500 грн. витрат у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 понесені ним витрати за надання правової допомоги в розмірі 7500 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, УМВС України в Черкаській області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як так вважає ухваленим із порушенням норм процесуального права, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Так, розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявними є підстави та умови для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» і обґрунтовано стягнув на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в сумі 7500 гривень за рахунок державного бюджету.
Проте, стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу, суд першої інстанції констатував, що постанова органу попереднього слідства від 1 листопада 2011 року про відшкодування витрат на правову допомогу позивачу в сумі 84.38 грн. є незаконною та підлягає скасуванню, але в резолютивній частині рішення дані висновки не відобразив, і окрім цього не вказав механізм стягнення таких коштів з Державного бюджету.
А тому, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі.
Так, колегією суддів встановлено, що 14.07.2003 року відносно ОСОБА_9 були порушені кримінальні справи за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 194 КК України, які були об'єднані в одне провадження.
10.10.2006 року провадження у вказаній кримінальній справі закрито на підставі ч. 2 ст. 213, п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за недоведеністю участі ОСОБА_9 у вчиненні злочину.
Після закриття провадження у справі позивач звернувся із заявою про відшкодування понесених ним витрат за надання юридичної допомоги.
Постановою заступника начальника СУ УМВС України в Черкаській області підполковника міліції Кожухівського В.О. від 01 листопада 2011 року за рахунок коштів державного бюджету ОСОБА_9 визначено, що відшкодуванню підлягають кошти в сумі 84 грн. 38 коп. в рахунок витрат за надання юридичної допомоги (а.с. 10-11).
При проведенні розрахунків відшкодування, що підлягає стягненню, під час винесення вказаної постанови заступник начальника СУ УМВС України в Черкаській області керувався Порядком оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.05.1999 року.
Однак, з таким розрахунком погодитись неможливо.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Ст. 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
Відповідно до ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги. До цих сум згідно Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Генеральної прокуратури від 04.03.1996, № 6/5/3/41, відносяться суми, сплачені громадянином адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи позивач витратив 7500 грн. за надання юридичної допомоги для захисту своїх прав, свобод та інтересів по кримінальній справі за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 194 КК України. Даний факт підтверджується договорами про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 02.09.2003 року та 30.05.2005 року, а також квитанціями № 120 від 02.09.2003 року, № 134 від 30.10.2003 року та № 46 від 30.05.2005 року (а.с. 18-22).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачу підлягає до стягнення вказана сума в повному обсязі, а не в розмірі 84,38 грн., як було визначено заступником начальника СУ УМВС України в Черкаській області, оскільки в постанові проведено розрахунок витрат за надання юридичної допомоги відповідно до Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженого Постановою КМУ від 14.05.1999 року № 821.
Згідно п. 1 вказаний Порядок визначає механізм оплати праці адвокатів з надання правової допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором чи судом від оплати правової допомоги у зв'язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у провадженні дізнання, досудового слідства чи розгляді кримінальної справи судом.
Позивач для захисту своїх прав уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_10 та приватним підприємцем ОСОБА_11 та здійснював оплату їх послуг за власний рахунок, а не за рахунок Державного бюджету України та адвоката за призначенням органу попереднього слідства.
Виносячи постанову про відшкодування витрат на правову допомогу від 1 листопада 2011 року, орган попереднього розслідування виходив із розміру 15 грн. за повний робочий день, відповідно до Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів №821 від 14 травня 1999 року.
А тому, колегія суддів вважає, що зазначений вище Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави не може бути застосований, оскільки юридична допомога позивачу надавалась не адвокатом за призначенням чи як малозабезпеченій особі, а на підставі договірних відносин.
Відповідно до положень п.4 ст.3 Закону, громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
У відповідності до п.4, п.10 Положення завдана громадянинові шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Окрім цього, право на відшкодування шкоди у повному обсязі гарантоване й ч.5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, про що викладено у рішенні від 15 липня 2009 року про відшкодування шкоди.
За таких обставин, враховуючи те, що вище зазначена постанова винесена з порушенням вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає скасуванню, а до стягнення за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача підлягають понесені ним витрати за надання юридичної допомоги в сумі 7500 грн.
Окрім того, розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо не залучення до справи органу Державної казначейської служби та порушення цим прав держави, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що суд апеляційної інстанції позбавлений права на залучення до справи нових сторін, а наявність у справі УМВС, як державного органу, не впливає на порушення цих прав, оскільки стягнення такого виду шкоди здійснюється шляхом стягнення з державного бюджету у безспірному порядку.
Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою.
Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.
Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про Державний бюджет України".
Ураховуючи, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, за вимогою органів державної виконавчої служби здійснюється органами Державної казначейської служби України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету в такому порядку: Державна казначейська служба України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає зміні і в частині формулювання резолютивної частини рішення в новій редакції.
А тому, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість інших доводів апеляційної скарги і до задоволення її тільки в частині скасування постанови органу попереднього розслідування від 1 листопада 2011 року, з ухваленням нового рішення у цій частині.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу УМВС України в Черкаській області задовольнити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до УМВС України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про розмір відшкодування витрат за юридичну допомогу при провадженні досудового слідства у кримінальній справі від 01 листопада 2011 року та стягнення даних витрат з УМВС України в Черкаській області - скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
- позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити ;
- визнати незаконною постанову заступника начальника СУ УМВС України в Черкаській області Кожухівського В.О. від 1 листопада 2011 року про розмір відшкодування витрат на юридичну допомогу при провадженні досудового слідства у кримінальній справі;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, шкоду на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в с.Стецівка Звенигородського району Черкаської області, на відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :