номер провадження справи 19/15/12
Запорізької області
09.08.12 Справа № 5009/2646/12
За позовом Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К. Маркса, 5)
До: 1) Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, 5)
2) Мелітопольської районної ради (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської,5)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 28)
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Державне підприємство «Дослідне господарство «Мелітопольське»Мелітопольської дослідної станції садівництва ім. М.Ф. Сидоренка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»(72383, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Фруктове, вул. Стара, 1)
про скасування розпорядження та державних актів на право постійного користування землею
Суддя Давиденко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: Сонних К.Ю. -представник за довіреністю б/н від 20.09.11.; Поляков В.В. -представник за довіреністю б/н від 30.08.11.
Від відповідача-1: Якубович А.А. -представник за довіреністю № 21/01-38 від 16.01.12.
Від відповідача-2: Єсипенко Ю.О. -представник за посвідченням № 031 від 28.12.10.
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: Сенін В.В. -директор, наказ № 81-к від 11.10.10.; Алексєєва С.О. -представник за довіреністю № б/н від 23.07.12.
До господарського суду Запорізької області 12.07.12. звернулась Мелітопольська міська ради з позовною заявою до: 1) Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, 2) Мелітопольської районної ради про:
- визнання незаконним та скасування розпорядження Представника Президента України від 13.06.94. № 317 «Про видачу державного акту на право постійного користування на землю Укр. НДІ зрошувального садівництва»;
- скасування державного акту на право постійного користування землею № 252 від 16.05.94. (ЗП № 000746), та державний акт на право постійного користування землею № 253 від 16.05.94. (ЗП № 000747).
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Представника Президента України від 13.06.94. № 317 «Про видачу державного акту на право постійного користування на землю Укр. НДІ зрошувального садівництва», який на думку позивача не мав повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, що знаходиться в адміністративних межах міст, Дослідному господарству «Мелітопольське»інституту зрошуваного садівництва їм. М.Ф. Сидоренка Національної академії аграрних наук України передано у постійне користування земельні ділянки площею 234,2 га та площею 163, 9 га., на які були видані державні акти № 252 від 16.05.94. (ЗП № 000746), та № 253 від 16.05.94. (ЗП № 000747).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.12. порушено провадження у справі № 5009/2646/12, справі присвоєно номер провадження 19/15/12, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області та Державне підприємство «Дослідне господарство «Мелітопольське»Мелітопольської дослідної станції садівництва Національної академії аграрних наук України»; судове засідання призначено на 26.07.12. о 10-45.
Представником відповідача-1 через канцелярію суду 26.07.12. подано заяву про залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відділ Держкомзему у Мелітопольському районі, у зв'язку із розглядом спору, який стосується земельних питань.
Через канцелярію господарського суду Запорізької області 25.07.12. від третьої особи-2 надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи -Національну академію аграрних наук, у зв'язку із тим, що Державне підприємство «Дослідне господарство «Мелітопольське»Мелітопольської дослідної станції садівництва національної академії аграрних наук України»перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України.
Також, від третьої особи-2 до канцелярії господарського суду Запорізької області 26.07.12. надійшло клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Розгляд вказаних вище клопотань у справі було відкладено судом до наступного судового засідання.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.12., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.08.12. о 10-00.
В судовому засіданні 09.08.12. представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 09.08.12. заперечив проти задоволення позову, надав суду 09.08.12. письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивачем порушено строк позовної давності та не порушено питання щодо поновлення строку позовної давності.
В судовому засіданні 09.08.12. представник відповідача-2 надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні 09.08.12. представники третьої особи-2 заперечили проти задоволення позову, просили суд в задоволенні позовних вимог Мелітопольської міської ради відмовити.
09.08.12. через канцелярію господарського суду Запорізької області від третьої особи-2 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, де вказано, що позивачем не надано доказів порушення суб'єктивного матеріального права або інтересу Мелітопольської міської ради та подано суду письмові пояснення у вигляді історичної довідки.
Від Національної академії аграрних наук України через канцелярію господарського суду 07.08.12. надійшло клопотання про залучення останньої до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-1, що подано до господарського суду 26.07.12., третьої особи-2, поданого до канцелярії господарського суду 25.07.12. та Національної академії аграрних наук України, що надійшло до канцелярії господарського суду 07.08.12., про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки судом встановлено, що рішення у даній справі не може вплинути на права зазначених осіб та обов'язки щодо однієї з сторін спору.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Також, судом відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи-2 про припинення провадження у справі, в зв'язку із спливом позовної давності, оскільки закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові, а не припинення провадження у справі.
Представник третьої особи-1 в судове засідання 09.08.12. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, але від третьої особи-1 через канцелярію господарського суду Запорізької області 24.07.12. надходили письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа-1 просила суд розглядати справу за відсутністю його представника.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5009/2646/12.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідно до державних актів на право постійного користування землею № 252 та № 253 від 16.05.94., виданих на підставі розпорядження Представника Президента України від 13.06.94. № 317, Дослідному господарству «Мелітопольське»інституту зрошуваного садівництва їм. М.Ф. Сидоренка Національної академії аграрних наук України було передано у постійне користування земельні ділянки площею 234,2 га та площею 163, 9 га в межах згідно з планом землекористування для наукових досліджень сільськогосподарського виробництва.
Згідно з інформацією Управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області вказані земельні ділянки розташовані в адміністративних межах м. Мелітополя.
Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що в порушення норм Земельного кодексу України від 18.12.90., державні акти на право постійного користування землею № 252 та № 253 від 16.05.94. були видані ДГ «Мелітопольське»Мелітопольською районною Радою народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області на підставі розпорядження Представника Президента України від 13.06.94. № 317.
Крім того, позивач зазначив, що розпорядження Представника Президента України № 317 було прийнято на місяць пізніше (13.06.94.), ніж видані на підставі цього розпорядження державні акти на право постійного користування землею № 252 та № 253 (16.05.94.), в зв'язку з чим, вказаний факт ставить під сумнів законність видання державних актів раніше, за прийняття розпорядження про можливість їх видання, що є підтвердженням порушення порядку видачі державних актів.
За результатами проведеної перевірки, позивачем було виявлено, що державні акти на право постійного користування землею від 16.05.94 № 252 та № 253 були видані Дослідному господарству «Мелітопольське»з порушенням ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.90., а також те, що земельна ділянка площею 71,6 га (землі Мелітопольського району) одночасно перебуває у постійному користуванні Дослідного господарства «Мелітопольське»УНДІЗС на підставі державного акту № 252 від 16.05.94. та у постійному користуванні Інституту зрошуваного садівництва Української академії аграрних наук на підставі державного акту від 11.12.2000 №75.
У 2012 році позивачем укладено договір з Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДНІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя на розробку Генерального плану міста. При обрахуванні площі міста виявлено розбіжності між обчисленою фактичною площею міста та площею земель міста, відповідно до виданих правовстановлюючих документів на землю в межах міста, що унеможливлює завершення робіт по розробці Генерального плану міста, до приведення у відповідність виданих правовстановлюючих документів на землю в межах міста.
У зв'язку з викладеним, Мелітопольська міська рада вважає, що розпорядження Представника Президента України від 13.06.1994 № 317 прийнято з перевищенням компетенції. В зв'язку з чим, Мелітопольська міська рада звернулась до суду для відновлення права розпорядження міськими землями, а також з метою приведення у відповідність до вимог законодавства правовстановлюючі документи на землю в межах міста Мелітополя.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
13.06.94. розпорядженням Представника Президента України № 317 «Про видачу державного акта на право приватної власності на землю Укр.НДІ зрошувального садівництва»(26.04.12. реорганізовано у Державне підприємство «Дослідне господарство «Мелітопольське»Мелітопольської дослідної станції садівництва ім. М.Ф. Сидоренка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України») затверджено матеріали про видачу державного акта на право постійного користування землею на 234,2 га та 163,9 га, затверджено державні акти на право постійного користування землею № ЗП-00746, ЗП-000747.
16.05.94. Мелітопольською районною радою народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області видано Дослідному господарству «Мелітопольське»УНДІЗС державні акти на право постійного користування 234,2 га та 163,9 га землі в межах згідно з планом землекористування, зазначені акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 252 (серія ЗП 000746) та № 253 (серія ЗП 000747).
Державним інспектором Управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області 24.03.11. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське»Мелітопольської дослідної станції садівництва ім. М.Ф. Сидоренка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», яким встановлено, що згідно з планом зовнішніх меж землекористування державного акту № 252 в користування ДГ «Мелітопольське»передані дві окремих земельні ділянки площею 162,6 га та площею 71,6 га. Акти відведення цих земельних ділянок відсутні; державні акти на право постійного користування виготовлялись та надавались на підставі планового матеріалу з архівів Запорізького інституту землеустрою без додержання вимог щодо порядку проведення інвентаризації земель: фактично відсутні матеріали інвентаризації, в т.ч. погодження суміжними землекористувачами та результатами геодезичних вимірів. Фактично земельні ділянки знаходились та знаходяться в адміністративних межах м. Мелітополя. Земельна ділянка площею 71, 6 га знаходилась та знаходиться за межами м. Мелітополя -на території Мелітопольського району.
За результатами проведеної Державним інспектором Управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області перевірки було виявлено, що державні акти на право постійного користування землею від 16.05.94 № 252 та № 253 були видані Дослідному господарству «Мелітопольське»з порушенням вимог ст. 19 Земельного кодексу України (діючого на той час), а також те, що земельна ділянка площею 71,6 га одночасно перебуває у постійному користуванні Дослідного господарства «Мелітопольське»УНДІЗС на підставі державного акту № 252 від 16.05.94. та у постійному користуванні Інституту зрошувального садівництва Української академії аграрних наук на підставі державного акту № 75 від 11.12.00.
Актом перевірки були встановлені порушення земельного законодавства Дослідним господарством «Мелітопольське», а саме: відсутність оформлених належним чином технічних та правових документів на землю; невідповідності площ угідь даним державних актів, наявність інших категорій земель, відхилення від схеми внутрігосподарського устрою та невиконання природоохоронного режиму використання земель з боку господарства та інституту, що є порушенням вимог Земельного кодексу України.
Земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. (ст. 1 Земельного кодексу України (далі -ЗК України)).
Відповідно до приписів ст. 19 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час видачі спірних державних актів), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:
- із земель запасу для сільськогосподарського використання;
- із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;
- для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки:
- із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд;
- в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.
Статтею 23 ЗК України (в редакції чинній на час видачі спірних державних актів), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи те, що встановлений ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР строк сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки спірні державні акти на право постійного користування були видані 16.05.94., в даному випадку підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного Кодексу Української РСР, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 74 Цивільного кодексу Української РСР, вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 74 Цивільного кодексу Української РСР).
У відповідності до ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно з ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР, встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Зазначене вище стосується позивача у справі, який мав довести на захист своїх порушених прав, наявність поважних причин пропущення позовної давності.
Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано суду заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем було порушено загальний строк позовної давності, який передбачено нормами ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, що відповідно до ст. 80 цього Кодексу є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 13.08.12.
Суддя І.В. Давиденко
Помічник судді О.О.ХриЗгідно з оригіналом. Пом