Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/12054/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Зайцевій Я.О.
за участю:
представника позивача - Бублейник В.А.
представника відповідача - Іващенко Д.А., Шульга О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0004121542/0 від 28.08.2012 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0005731540/0 від 28.08.2012 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 13.08.2012 року № 2590/22-4/23182148. Даний акт складено за результатами виїзної документальної перевірки АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійснення господарських операцій з ПМП «ДІКСІ» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.
Перевіркою було встановлено, порушення ч. 5 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 235 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; п. 44.1, ст. 44, п. 198.3, ст. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, в результаті чого підприємством АМ ТА СП ТОВ «ДА-ЛВ» завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість в сумі 2 173 972,10 грн., в т.ч. по податковому періоді липень 2011 року в сумі 2 173 972,10 грн.; п. 138.1, 138.8 ст. 138, Податкового кодексу України, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 10 869 860,48 грн., у т.ч. в 3-му кварталі 2011 року на суму 10 869 860,48 грн., та як слідство, занижено об'єкт оподаткування та податок на прибуток у 3-му кварталі 2011 р. у сумі 2 500 067,92 грн.
Позивач не згодний з такими висновками податкового органу, а також з рішеннями прийнятими відповідачем, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню угод, які відповідач вважає такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності, повністю підтверджуються первинними документами.
Позивач посилається на те, що в порушення приписів ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем було безпідставно проведено перевірку, за наслідками якої позивачу було донараховано податку на додану вартість та податку на прибуток.
Основною підставою для викладення висновків стосовно нікчемності укладених правочинів між позивачем та ПМП «ДІКСІ» є твердження про відсутність у ПМП «ДІКСІ» основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Проте, такий висновок відповідача суперечить висновкам ДПІ у Оболонському районі м. Києва, викладеним в довідці від 05.07.2012 року № 517-22-6-16393378. Фактично, відповідачем зроблено висновок про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем з ПМП «ДІКСІ», що виходить за межі його повноважень.
Отже, висновок щодо порушення позивачем п. 138.1, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, за яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 10 869 860,48 грн., у т.ч.: в 3-му кварталі 2011 р. на суму 10869 860,48 грн. та як слідство, занижено об'єкт оподаткування та податок на прибуток у 3-му кварталі 2011 році у сумі 2 500 067,92 грн. - є незаконним та протиправним.
Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд, визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005731540 від 28 серпня 2012 року, та повідомлення-рішення № 0004121542 від 28 серпня 2012 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та пояснили, що податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. Згідно з системою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та інформації отриманої від ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено, що постачальником товарів ПМП «ДІКСІ», які були продані АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ», було підприємство ТОВ «»ВК «Союз-Метал», стан якого «11» - припинено, але, не знято з обліку. Отже, встановити по ланцюгу постачання виробника неможливо. Також, у ПМП «ДІКСІ» відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.
Крім того, відповідачем був встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій за липень 2011 року позивачем з його контрагентом ПМП «ДІКСІ», та як наслідок встановлено невідповідність первинних документів, отриманих від ПМП «ДІКСІ», нормам ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.2, п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року. Відповідач вважає, що позивач не має право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з підприємством постачальником, оскільки вказані витрати та податковий кредит позивачем сформовані по взаємовідносинах з ПМП «ДІКСІ» за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків. У результаті порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України було завищено податковий кредит за липень 2011 року з ПДВ в сумі 2 173 972,09 грн. та валові витрати у сумі 10 869 860,48 грн.
Представники відповідача також зазначили, що товарно-транспортні накладні заповнені невірно. При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів, відповідно до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилаючись на вказані обставини, просили суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач, Асоціація малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 12 грудня 1997 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
Основними видами діяльності підприємства згідно довідки з ЄДРПОУ є: виробництво дистильованих алкогольних напоїв, виробництво виноградних вин, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
13 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на підставі наказу від 01.08.2012 року № 518 та направлення на перевірку від 1 серпня 2012 року № 1379, № 1380 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПМП «ДІКСІ» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.
За наслідками перевірки було складено акт № 2590/22-4/23182148 від 13 серпня 2012 року.
Перевіркою встановлені порушення:
ч. 5 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 235 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічних порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;
п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства в результаті чого підприємство АМ ТА СП ТОВ «ДА-ЛВ» завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість в сумі 2 173 972,10 грн., в т.ч. по податковому періоді липень 2011 року в сумі 2 173 972,10 грн.;
п. 138.1, 138.8 ст. 138, Податкового кодексу України, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 10 869 860,48 грн., у т.ч. в 3-му кварталі 2011 року на суму 10 869 860,48 грн., та як слідство, занижено об'єкт оподаткування та податок на прибуток у 3-му кварталі 2011 р. у сумі 2 500 067,92 грн.
За наслідками перевірки та на підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005731540 від 28 серпня 2012 року, яким позивачу було донараховано податку на прибуток у сумі 25 00 067,92 грн. та № 0004121542 від 28 серпня 2012 року, позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 2 173 972,10 грн. та застосовано штраф у сумі 543 493,03 грн.
Висновки про порушення вимог податкового законодавства АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених 1 липня 2011 року позивачем з ПМП «ДІКСІ». Відповідач вважає, що здійснення позивачем господарських операцій з ПМП «ДІКСІ» мали безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Так, відповідно до договору поставки № ДГ-П01071 від 1 липня 2011 року ПМП «ДІКСІ» іменуємий у подальшому Постачальник з однієї сторони та АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» іменуємий у подальшому Покупець, з іншої уклали договір про те, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар та сплатити його в строки вказані у договорі.
Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПМП «ДІКСІ» у липні 2011 року.
На підтвердження фактичного виконання умов вищевказаного договору позивач надав суду: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти про приймання векселів.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до приписів п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.
Крім того, виходячи з наведенного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 Кодексу).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наявні у позивача вищеперелічені первинні документи, а саме: договір про постачання товару № ДГ-П01071 від 1 липня 2011 року, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти про приймання векселів, повністю підтверджують факт виконання умов договору та його товарність.
Судом також було встановлено, що оплата за вказаним договором частково була проведена векселями, про що свідчать акти приймання-здачі векселів.
Приймання товару за договором поставки № ДГ-ПО1071 від 01.07.2011 року здійснювалося уповноваженим представником АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» ОСОБА_4, на ім'я якого були виписані довіреності на отримання ТМЦ.
Вказані обставини підтверджуються копією журналу реєстрації довіреностей.
Крім того, позивачем підтверджено факт транспортування товару, а саме, надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи.
Так, перевезення товару здійснювалось транспортом позивача.
Згідно умов Договору поставки № ДГ- ПО 1071 від 01.07.2011 року, а саме, п. 3.9 Доставка товару здійснюється транспортом Покупця та за рахунок Покупця.
З матеріалів справи вбачається, що товар транспортувався транспортними засобами, а саме: автомобілем марки КАМАЗ 5320, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_3, 1991 року випуску, тип транспортного засобу Фургон та автомобілем марки КАМАЗ 5320, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_4, 1991 року випуску, тип транспортного засобу Фургон.
Факт використання транспортних засобів в господарській діяльності позивача, а саме, вказаних транспортних засобів, підтверджується технічними паспортами виданими АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ», що наявні у матеріалах справи.
Саме ці транспортні засоби вказані у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах.
Крім того, водій ОСОБА_5, який зазначений в товарно-транспортних накладних, згідно наказу АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» від 21 грудня 2010 року прийнятий водієм на підприємство позивача та значиться у штатному розкладі.
З товарно-транспортних накладних вбачається, що вантажовідправником виступає - ПМП «ДІКСІ», вантажоодержувачем - АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ». Пунктом розвантаження вказано адреса: 83059, Донецьк, пр. Ілліча, 103. Згідно договору оренди № 1149/2001 від 31 березня 2004 року та додаткових угод до нього, позивач є орендарем цілісного майнового комплексу за вказаною адресою.
Слід також зазначити, що згідно інвентаризаційного опису основних засобів на складі за адресою м. Донецьк, пр. Ілліча, 103 значаться об'єкти, які були поставлені за договором постачання від 1 липня 2011 року № ДГ-ПО1071.
Що ж стосується висновків податкового органу, стосовно адреси відвантаження товару, яка не співпадає з адресою вантажовідправника, слід зазначити, що адреса відвантаження товару зазначена у товарно-транспортних накладних - «м. Дніпропетровськ, вул. Буденного, буд. 2».
Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Зважаючи на це акт перевірки може розглядатися як письмовий доказ в адміністративній справі.
З довідки Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.07.2012 року № 517-22-6-16393378 про результати зустрічної звірки ПМП «ДІКСІ» за січень 2012 року вбачається, що відвантаження продукції за договором поставки № ДГ-П0 1071 від 01.07.2011 року, проводилось зі складу Постачальника за адресою: Україна, 49087, м. Дніпропетровськ, вулиця Буденного, буд. 2.
Таким чином, доводи податкового органу, щодо адреси відвантаження товару зазначеній в товарно-транспортних накладних, яка не співпадає з адресою вантажовідправника, а отже визиває сумніви, щодо транспортування товару, повністю спростовані інформацією, яка викладена у довідці від 05.07.2012 року № 517-22-6-16393378.
Отже, перевіривши надані докази, суд не має сумнівів, стосовно дійсності транспортування товару від ПМП «ДІКСІ» на адресу позивача за договором від 1 липня 2011 року № ДГ- ПО 1071, а отже і товарності вказаної угоди.
Судом також встановлено, що між позивачем (виконавець) та ПМП «ДІКСІ» (заказник) було укладено договір на здійснення послуг № ДГ-У-010711 від 1 липня 2011 року.
Відповідно до умов цього договору заказник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок, що належать заказнику на праві власності. Згідно ж цього договору, Заказник зобов'язується прийняти та сплатити виконані послуги в порядку, строки та на умовах передбачених договором. Розповсюдження листівок здійснює виконавець на території пр. Гагаріна, вул. Інтернаціональна, Вуглегірське шосе міста Горлівки Донецької області та по вул. Леніна, вул. Орджонікідзе, вул. Менжинського м. Макіївки Донецької області. Строки та об'єкт розповсюдження листівок - 600 000 шт. протягом 17 робочих днів з 8.00 до 15.00 годин.
На підтвердження фактичного виконання умов вищевказаного договору позивач надав суду: податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання - здачі виконаних робіт, акти приймання-здачі векселів, зразки листівок.
Факт розповсюдження листівок відповідно до договору про надання послуг № ДГ-У-010711 від 1 липня 2011 року, підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт.
Отже, перевіривши надані докази, суд приходить до висновку, що умови договору про надання послуг від 1 липня 2011 року № ДГ-У-010711 виконувались сторонами у спірному періоді, про що свідчать вищеперелічені первинні документи, які наявні у матеріалах справи.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що згідно з даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України та інформації отриманої від ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено, що постачальником товарів ПМП «ДІКСІ», які були продані АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ», було підприємство ТОВ «ВК «Союз-Метал», стан якого «11» - припинено, але не знято з обліку.
Отже, встановити по ланцюгу постачання виробника неможливо.
Ці посилання податкового органу суд не приймає до уваги, оскільки податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу донараховувати податкові зобов'язання в залежності від розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, з огляду також на те, що між ПМП «ДІКСІ» та АМ та СП ТОВ «ДА-ЛВ» розбіжностей не встановлено.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що зі змісту наказу відповідача від 01.08.2012 року № 518 про проведення перевірки вбачається, що перевірка проводилась на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Зі змісту п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вбачається, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Обов'язковою умовою для проведення документальної виїзної перевірки є наявність хоча б однієї з обставин, які перелічені у п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Як було з'ясовано у судовому засіданні, жодних запитів на надання документів не було отримано, у податкового органу були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, а тому прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної виїзної перевірки за відсутності таких обставин свідчить про його неправомірність.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з довідкою ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 517-22-6-16393378 про результати зустрічної звірки зазначено та підтверджено господарські взаємовідносини між ПМП «ДІКСІ» та позивачем за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань не встановлено їх завищення або заниження з боку ПМП «ДІКСІ». Факту порушення податкового законодавства України як з боку позивача, та і з боку ПМП «ДІКСІ» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року не існувало та податковими органами України встановлено не було, про що свідчить довідка ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 517-22-6-16393378 про результати зустрічної звірки. Перевіркою були встановлені господарські взаємовідносини між позивачем та ПМП «ДІКСІ» у спірному періоді.
Отже, відсутні будь-які сумніви, щодо безтоварності вказаних угоди, виходячи також з того, що за результатами зустрічної перевірки не встановлено будь-яких порушень.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з матеріалів справі, а ні у відношенні керівника ПМП «ДІКСІ», а ні у відношенні керівника підприємства позивача не було порушено кримінально справу та не виносився вирок, щодо встановлення вини вказаних осіб.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання незаконними спірних податкових повідомлень-рішень та, водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд з урахуванням приписів ст. 11 КАС України задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення.
На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0005731540 від 28 серпня 2012 року, № 0004121542 від 28 серпня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» витрати по сплаті судового забору у розмірі - 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 листопада 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 2 грудня 2012 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Галатіна О.О.