19 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12012/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСтепаненко В.В.
при секретаріНовченко Є.Ю.
за участю:
представника позивача Степанова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000541504
09 жовтня 2012 року приватне підприємство «Комард» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000541504, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72 391,00 грн. за податковою декларацією за червень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 195,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунках платника у банку за червень 2012 року, за результатами якої складено Акт №2274/152/32804325 від 12.09.2012 року. Позивач не згоден з висновками, викладеними в Акті, щодо здійснення позивачем нікчемного правочину, а саме завищення суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на загальну суму 72 391,00 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 72 391,00 грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків акту перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що приватним підприємством «Комард» дотримано всіх вимог щодо формування податкового кредиту, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що встановлені перевіркою обставини не дають можливості встановити виробника/(імпортера) сировини та товарів по всьому ланцюгу постачання та відповідно сплату податку на додану вартість до Державного бюджету. Крім того, зі змісту Податкового кодексу України випливає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару. Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про отримання приватним підприємством «Комард» податкової вигоди шляхом бюджетного відшкодування за червень 2012 року у розмірі 72 391,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла в межах повноважень та на підставі законодавства України, через що просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Старшим державним податковим ревізором-інспектором Джур О.Г. проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Комард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, за наслідками якої 12 вересня 2012 року складено Акт №2274/152/32804325. Згідно висновків, викладених в Акті, в порушення частини 1 статті 67 Конституції України, частини 2 статті 228 Цивільного Кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 4.6 пункту 4 розділу V, пункту 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року № 197/18935, приватним підприємством «Комард» сформовано «сумнівний» податковий кредит за березень, квітень, червень 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ - 666 603,82 грн. (в т.ч.: березень 2012 р. - 324 063,35 грн., квітень 2012 р. - 240 552,18 грн., червень 2012 р. - 101 988,29 грн.) за рахунок продажу товару за ціною нижчою за придбання, а також включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт» та ПП «Ластре», що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого ПП «Комард» в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на загальну суму 72 391,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 72 391,00 грн.
На підставі зазначеного Акту Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 20 вересня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000541504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 72 391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 195, 00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 (підпунктами 1-23) Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду
Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: .
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного
відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступногоподаткового періоду.
За викладеного суд доходить висновку, що Податковий кодекс України, зокрема пункт 200.4 прямо вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг). Суд звертає увагу на те, що Податковий Кодекс не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відшкодування ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов, щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
В акті перевірки встановлено, що позивач у березні 2012 року здійснив продаж (експорт) зошитів ТОВ «Альт» (Росія) на загальну суму 1 342 797,00 грн., які ж у березні 2012 року придбав у виробника ТОВ «Полісвіт» на загальну суму 1 944 380,1 грн., який в свою чергу придбав сировину для виробництва даних зошитів. У квітні 2012 року ПП «Комард» здійснив продаж (експорт) зошитів ТОВ «Альт» (Росія) на загальну суму 1 244 791 грн. Даний товар позивач придбав у квітні 2012 року на загальну суму 1 443 313,1 грн. у ТОВ «Полісвіт», який в свою чергу придбав сировину для виробництва даних зошитів. У червні 2012 року ПП «Комард» здійснив продаж (експорт) ТОВ «Легпромснаб» (Росія) виробів для новорічних свят на загальну суму 560 840 грн., які у червні 2012 року позивач придбав на загальну суму 611 929,74 грн. у ПП «Ластре», який в свою чергу придбав сировину для виробництва даних виробів для новорічних свят. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що в частині здійснення операцій купівлі-продажу зошитів приватне підприємство «Комард» здійснювало завідомо збиткову діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції та її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ «Полісвіт» та ПП «Ластре», які значно наростили вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнули власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів. Актом перевірки визначено постачальників з 3, 7, 8, 9, 16 станом із основних «сумнівних» контрагентів згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ІІІ-V ланцюгу постачання.
Однак, такі висновки органу податкового органу є безпідставними, оскільки саме сума ПДВ, яку сплачує покупець в ціні товару постачальнику, за правилами податкового обліку не включається до складу витрат такого платника, а в бухгалтерському обліку (в балансі) такий товар обліковується за собівартістю, яка не включає в себе ПДВ, на яку (на собівартість), при його подальшому продажу й нараховується торговельна націнка підприємством, що й визначає рентабельність здійснюваної операції.
Так, в декларації з ПДВ за березень 2012 року, позивачем відображена сума експорту 1 342 797,00 грн., однак ця сума є неповною у зв'язку з тим, що до складу рядку 2.1 декларації не включена сума 399 362,59 грн. по ВМД №208390 з ТОВ «Альт» з датою фактичного перетину митного кордону 20/03/2012 року, тому що на момент здачі декларації за березень 2012 року митний орган не надав позивачу оригінал ВМД, завірений печаткою митного органу, який підлягає обов'язковому долученню до декларації з ПДВ. Отже, сума експорту в даному випадку становить 1 742 159,44 грн. без ПДВ, а сума закупівлі товару без ПДВ - 1 620 316,75 грн. (1 944 380,1 грн. - сума ПДВ 324 063,35 грн.), тобто прибутковість даної операції становить 121 842,69 грн. Висновки про нібито збитковість експортних операцій за аналогічних обставин відповідач робить й за квітень та червень 2012 року, що також є необґрунтованими з викладених вище аналогічних доводів.
Крім того, Закон не оперує таким поняттям як сумнівний податковий кредит, який застосовано податковим органом в акті перевірки без зазначення його істотних ознак, які б визначалися чинним законодавством, зокрема для цілей оподаткування. Тому висновки про сумнівність податкового кредиту не ґрунтуються на законі.
Щодо висновку в акті перевірки позивача про порушення ним статті 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угод з контрагентами та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків. Отже відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними з підстав їх фіктивності або недодержанням вимог відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином приватним підприємством «Комард» дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, а саме реальність господарської операції із закупівлі товару, підтвердження її первинними документами, використання його у своїй господарській діяльності, перерахування суми податку на додану вартість у ціні товару, договірні взаємовідносини з постачальниками (виробниками) товару, які мають відповідну податкову правосуб'єктність, зокрема є добросовісними платниками податку за автоматизованою системою податкового органу. Отже, мотиви податкового органу щодо неможливості встановити у ланцюгу руху товару факту сплати податку на додану вартість до бюджету; наявності у 3-му та 4-му ланцюгах так званих «сумнівних» суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач несе за них юридичну відповідальність та, відповідно, не має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України та є безпідставними з огляду на вищезазначене.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем не надано суду докази, які б свідчили про правомірність дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2146,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 70-72, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000541504 - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000541504.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Комард» судові витрати у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2012 року
Суддя В.В. Степаненко