вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 листопада 2012 р. Справа №2а-12595/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., позивача- ОСОБА_4, посвідчення ліквідатора НОМЕР_1, представника відповідача 1- Рябченко О.С., довіреність № 10 від 01.08.12, адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим
про визнання протиправними дій, визнання вимоги недійсною,
Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, спрямовані на нархування до сплати єдиного соціального внеску після 28 лютого 2011 року;
визнати недійсною вимогу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим від 01.10.2012 №2745 про сплату заборгованості із єдиного соціального внеску.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2012, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник першого відповідача заперечував проти адміністративного позову.
Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон про ЄСВ)
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки ЄСВ.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серія НОМЕР_2) зареєстрований фізичною особою - підприємцем 25.06.2004 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3, тобто є платником ЄСВ в силу статті 4 Закону про ЄСВ.
01.10.2012 на адресу позивача була спрямована вимога про сплату боргу №ф2745 про стягнення недоїмки станом на 01.10.2012 у сумі 1610,30 грн. з ЄСВ.
Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню в силу частини 4 статті 4 Закону про ЄСВ, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому позивач посилається на те, що згідно посвідчення та архівної довідки Центрального архіву внутрішніх військ, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а саме з 06.05.1986 по 21.05.1986, та з 29.05.1986 по 06.06.1986. Таким чином на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХП він має право на пенсію з зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 10 років, тобто після досягнення віку 50 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, а саме з 28 лютого 2011 року.
За вказаними обставинами позивач оскаржив вимогу від 01.10.2012 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, який за наслідками розгляду скарги, листом від 02.10.2012 №2634/П-11 відмовив в її задоволенні.
Суд вважає адміністративний позов таким що не підлягає задоволенню за наступними підставами.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609-УІ стаття 4 Закону про ЄСВ була доповнена частиною 4 такого змісту:
"4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином безумовною підставою для звільнення особи від сплати ЄСВ є факт перебування нею в статусі пенсіонера за віком отримання нею пенсії за віком або соціальної допомоги.
В судовому засіданні судом досліджений оригінал пенсійної справи №55/17541 ОСОБА_4. В зазначеній справі наявна заява ОСОБА_4 від 13.01.2004 про призначення йому пенсії у зв'язку із звільненням зі служби 29.12.2003 за вислугу років.
З січня 2004 року і по день розгляду справи позивач є отримувачем пенсії за вислугу років, що підтверджується відповідними розрахунками, тобто не є пенсіонером за віком.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХП особи, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Ця норма передбачена і в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (стаття 10).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.
Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за фактичним місцем проживання (реєстрації) пенсіонерів.
Документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25.03.2004 N4-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 06.04.2004 за N 427/9026 (із змінами).
Згідно з пунктом 3 Порядку №4-1 види пенсії: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років є обов'язковим реквізитом пенсійного посвідчення.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Позивачем не доведено, та матеріалами пенсійної справи не підтверджено, що ОСОБА_4 звертався до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя з заявою про призначення йому пенсії за віком, або з заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший.
Також позивачем не надано пенсійне посвідчення пенсіонера за віком.
На підставі наведеного суд робить висновок про відсутність доказів наявності в ОСОБА_4 статусу пенсіонера за віком, з якими Закон про ЄСВ пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску.
Таким чином у задоволені позову в частині визнання недійсною вимогу від 01.10.2012 №2745 про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 1610,30 грн. слід відмовити.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача, спрямовані на нарахування до сплати ЄСВ після 28.02.2011 ОСОБА_4
Відповідно до статті 25 Закону про ЄСВ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного суд робить висновок про правомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя щодо формування та спрямування на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 вимоги про сплату недоїмки від 01.10.2012 №2745, а тому відмовляє у задоволені позову в зазначеній частині.
В судовому засіданні 29.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови виготовлено 04.12.2012.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.