вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 листопада 2012 р. (15:16) Справа №2а-15958.1/11/0170/9
(15:16год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1; ОСОБА_2
до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
про визнання незаконними дій та скасування постанов
Представники сторін:
представник позивача (ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність № б.н. від 16.03.11р.;
представник позивача (ОСОБА_2) - ОСОБА_3, довіреність № б.н. від 16.03.11р.;
представник відповідача - Морозов О.С., довіреність № б.н. від 08.08.12р.
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання дій державного виконавця Морозова А.С. при здійсненні примусового виконання по виконавчим провадженням про стягнення з позивачів на користь ОСОБА_5 сум в розмірі 295830грн., 295830грн., 237000грн. на підставі виконавчого листа №2-4865/2010, виданого Ялтинським судом АР Крим 11.01.2011р. незаконними; скасування постанов від 22.07.2011р. про відкриття виконавчого провадження; постанов від 23.08.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження; постанов про арешт грошових коштів боржника від 22.08.2011р. та від 12.09.2011р., акта про витрати на проведення виконавчих дій від 05.12.2011р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.11р. позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконними дій та скасування постанов залишено без розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.12р. апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2- ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.11р у справі №2а-15958/11/0170/9 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Ухвалами суду від 23.08.12р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на наявних в матеріалах виконавчих проваджень виконавчих документах, є відмітка про те, що рішення суду набрало законної сили 24.10.10р., що не відповідає фактичним обставинам. У зв'язку із тим, що на виконавчих листах є відмітка про повернення виконавчих документів на підставі п.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», на думку позивачів, питання щодо відкриття виконавчого провадження повинно було вирішуватися на підставі знов виданого виконавчого документа. Позивачі також посилаються на те, що в дорученні представника боржника на представлення інтересів не вказано повноважень, щодо надання виконавчих документів до примусового виконання та представлення інтересів в органах ВДВС, що є підставою для прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. Крім того, у позові зазначено, що боржник ОСОБА_6 не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження.
У позові також є посилання на те, що на думку позивачів, необхідно критично ставитися до постанов про накладення арешту на грошові кошти тому, що в матеріалах виконавчого провадження є відповіді про відсутність у боржників майна. Також позивачі вважають, що постанови про накладення арешту необхідно скасувати тому, що в них відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками. На думку позивачів резолютивна частина постанов суперечить Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивачі вважають, що необхідно критично ставитися до акту державного виконавця про розрахунок витрат по виконавчому провадженню у зв'язку із відсутністю у акті розміру ставок МЮУ.
У письмових запереченнях на позов відповідач повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає (а.с.132-134).
У судовому засіданні 21.11.12р. представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача надав заперечення на позов від 20.11.12р. вих. №03/18374, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13.12.2010р. у справі №2-4865/10 позов ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 в рахунок боргу 237000,00грн., стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в рахунок боргу 293880,00грн. солідарно, а також судові витрати в сумі 1950,00грн (а.с.121).
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 19.04.2011р. апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13.12.2010р. залишено без змін (а.с.120).
Ялтинським міським судом на виконання судового рішення видані три виконавчих листа (а.с.66-71).
Данні виконавчі листи були пред'явленні до виконання представником стягувача за довіреністю ОСОБА_8 (а.с.72).
22.07.2012р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Морозовим А.С. відкриті три виконавчих провадження:
виконавче провадження № 27756557 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4865/2010, якій видав 11.01.2011 р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі
237000,00 грн.;
виконавче провадження № 27756521 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4865/2010, якій видав 11.01.2011 р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі
295830,00 грн.;
виконавче провадження № 27756490 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4865/2010, якій видав 11.01.2011 р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 295830,00 грн.
01.08.2011р. прийнято постанову про об'єднання виконавчих проваджень.
22.08.2011р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Морозовим А.С. були прийняті постанови про арешт грошових коштів боржника:
- накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в ф-ї АТ «Укрєксимбанк», МФО 324786, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в межах суми стягнення 532830,00грн. (а.с.77-78);
- накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в КРД АТ «Райфайзенбанк Аваль» м. Київ, МФО 322904, на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в межах суми стягнення 532830,00грн. (а.с.79-80);
- накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Севастополь, МФО 308092, на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 в межах суми стягнення 295830,00грн. (а.с.82-80);
23.08.2011р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Морозовим А.С. були прийняті постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження:
- накладено арешт на все майно, що належать боржнику ОСОБА_1, на все нерухоме майно, заборонено вчиняти відчуження будь-якого майна, що належить боржнику (а.с.81);
- накладено арешт на все майно, що належать боржнику ОСОБА_2 , на все нерухоме майно, заборонено вчиняти відчуження будь-якого майна, що належить боржнику (а.с.85.).
05.12.2011р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Морозовим А.С. було складено акт про витрати на проведення виконавчих дій (а.с.76).
12.09.2011р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Морозовим А.С. була прийнята постанова про арешт грошових коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_2, що знаходяться в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Севастополь, МФО 308092, на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 в межах суми стягнення 295830,00грн. (а.с.83).
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивачів до суду з цим позовом.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог суд зобов'язаний перевірити, чи прийнята спірна постанова на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно, чи діяв відповідач в межах повноважень та у спосіб визначений законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р. (у редакції, чинній на час складення спірної постанови) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 17 Закону визначено виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Так, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема: на підставі виконавчих листів, що видаються судами, наказів господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 18 Закону, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (с.26 Закону).
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає (ст.24 Закону).
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що вищенаведені виконавчі листи відповідають вимогам ст.18 Закону, мають всі необхідні реквізити та строк пред'явлення виконавчого листа до виконання визначено до 24.12.2013р.
Враховуючи викладене суд вважає неспроможним посилання позивачів на те, що у виконавчих листах зазначено, що рішення набрало законної сили 24.12.2010р., як на підставу для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень. Відповідач немає права відмовляти у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ відповідає вимогам ст. 18 Закону та строк пред'явлення такого документа до виконання не закінчився.
Враховуючи те, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в строки, що наведені у ст. 22 Закону, суд вважає неспроможним послання позивачів на те, що питання щодо відкриття виконавчого провадження повинно було вирішуватися на підставі знов виданого виконавчого документа, у зв'язку із їх поверненням на підставі п.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 19 Закону передбачено підстави для відкриття виконавчого провадження.
Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Посилання позивачів на те, що в дорученні представника боржника на представлення інтересів не вказано повноважень, щодо надання виконавчих документів до примусового виконання та представлення інтересів в органах ВДВС, що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, спростовуються матеріалами справи. Так у довіреності від 19.08.2010р., що видана ОСОБА_10 ОСОБА_8 зазначено про те, що ОСОБА_8 уповноважений бути представником ОСОБА_10 в усіх без винятку установах, зокрема в органах державної виконавчої влади та служби України з питань пов'язаних з позовними вимогами, для чого йому надано право подавати від імені ОСОБА_10 заяви (а.с.72-73).
Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судом з'ясовано, що постанови про відкриття виконавчих проваджень були направленні на адресу боржників, яка зазначена у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_1., рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, та отримані 29.07.2011р., про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що виконавче провадження з примусового виконання вищенаведених виконавчих документів відкрито державним виконавцем в порядку, встановленому у Законом України "Про виконавче провадження" у межах наданих йому повноважень з метою виконання судового рішення.
Щодо скасування постанов про арешт грошових коштів боржника від 22.08.2011р. та від 12.09.2011р. суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що згідно отриманим відповідям, нерухомого майна, земельних ділянок, а також транспортних засобів за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зареєстровано.
Згідно відповіді ДПІ м. Ялта, за ОСОБА_2 зареєстровані розрахункові рахунки у Філії ПАТ „ПУМБ" в м. Севастополь. На даний рахунок державним виконавцем було накладено арешт. Згідно повідомлення банку, кошти на рахунку були відсутні.
Згідно відповіді ДПІ м. Ялта, за ОСОБА_1 зареєстровані розрахункові рахунки у Ф-Я АТ „Укрексімбанк" та КРД АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ. На данні рахунки державним виконавцем було накладено арешт. Сума коштів яка була примусово списана склала 16206,11 грн.
14.12.2011р. виконавче провадження №27756490 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4865/2010, який видав 11.01.2011р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 295830,00 грн. було закінчено згідно п. 8 ст. 49 Закону №606. Також було закінчено виконавче провадження № 27756490 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4865/2010, який видав 11.01.2011 р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 295830,00 грн. згідно п. 8, ч. 1, ст. 49 Закону №606, так як сума боргу стягувалась з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку.
Судом також з'ясовано, що у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, 27.06.2012 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документу згідно п. 2 ст. 47 Закону №606, з залишком суми боргу у розмірі 222312,62 грн.
Ухвалою Ялтинського міського суду від 25.07.2012 р. № 4с/0124/54/2012, за скаргою представника стягувана ОСОБА_8, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.06.2012 р., скасована.
14.11.2012 р. виконавче провадження № 27756557 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4865/2010, якій видав 11.01.2011 р. Ялтинський міський суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 237000,00 грн., відновлено, згідно ч. 1 ст. 51 Закону №606".
Частиною 1 ст.11 Закону №606 ( у редакції чинній на час складання вищенаведених постанов) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 6 ч.3 ст.11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено ст.52 зазначеного Закону, частиною 2 якої визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч.4 ст.52 Закону №606).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч.6 ст.52 Закону №606).
Стаття 65 Закону №606 передбачає звернення стягнення на кошти боржника-юридичної особи.
Відповідно до ч.7 ст. 65 Закону №606 звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється також за правилами цієї глави.
Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 73 Закону №606 визначено вичерпний перелік видів виплат, на які не може бути звернено стягнення, і до їх числа не входять кошти, отримані фізичною особою боржником від зайняття підприємницькою діяльністю.
У зв'язку із вищенаведеним суд вважає безпідставними доводи позивачів про незаконність зазначення у спірних постановах окрім посилання на ст.11 та ст. 52 посилання на ст. 65 Закону №606.
Суд також вважає неспроможним посилання позивачів на те, що в матеріалах виконавчого провадження є відповіді про відсутність у боржників майна, як на підставу для скасування спірних постанов.
Також не є підставою для скасування спірних постанов те, що у вступних частинах постанов про накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в ф-ї АТ «Укрєксимбанк», МФО 324786, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в межах суми стягнення 532830,00грн. та про накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в КРД АТ «Райфайзенбанк Аваль» м. Київ, МФО 322904, на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в межах суми стягнення 532830,00грн. відсутнє посилання на те, що у рішенні суду зазначено про стягнення в солідарному порядку.
Матеріалами справи спростовано доводи позивачів про те, що резолютивна частина постанов від 22.08.2011р. (про накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в ф-ї АТ «Укрєксимбанк», МФО 324786, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в межах суми стягнення 532830,00грн. (а.с.77-78), накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в КРД АТ «Райфайзенбанк Аваль» м. Київ, МФО 322904, на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в межах суми стягнення 532830,00грн. (а.с.79-80)) та від 12.09.2011р. суперечать Закону №606.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність арешту коштів боржника в межах зазначеної у виконавчих листах сумах суми.
Щодо постанови від 22.08.2011р. про арешт грошових коштів боржника, яким накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1, що знаходяться в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Севастополь, МФО 308092, на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 в межах суми стягнення 295830,00грн. (а.с.82-80) суд зазначає наступне.
Судом з'ясовано, що вищенаведена постанова була повернута без виконання у зв'язку із тим, що в описової частині постанови про арешт коштів боржником зазначено ОСОБА_2, а у постановочної частині боржником є ОСОБА_6, у зв'язку із чим банк звернувся до відповідача з відповідним листом.
У зв'язку із помилкою, що допущена у постанові від 22.08.11р. відповідачем була прийнята постанова від 12.09.2011р. про арешт грошових коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_2, що знаходяться в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Севастополь, МФО 308092, на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 в межах суми стягнення 295830,00грн. (а.с.83).
Враховуючи те, що постанова від 22.08.2011р. була повернута без виконання суд не вбачає порушення цією постановою прав позивачів.
Що стосується постанов від 23.08.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження суд зазначає наступне.
Відповідно ч.5 ст.52 Закону №606, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Відповідно до ч.1,2 ст. 57 Закону №606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачами не доведено суду те, що спірними постановами порушено співставлення розміру суми стягнення вартості майна. Крім того, фактично спірними постановами не було арештовано будь-яке конкретно визначене майно боржників.
Позивачі не представили|уявив| суду належних доказів того, що спірними постановами відповідач порушив права позивачів, навпаки, приймаючи спірні постанови відповідач діяв в межах повноважень, що надані йому Законом №606 для забезпечення виконання рішення. При таких обставинах суд не вбачає підстав для скасування вищенаведених постанов.
Що стосується позовних вимог щодо скасування акта про витрати на проведення виконавчих дій від 05.12.2011р. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.41 Закону №606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника;
2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.
4. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена.
Суд зауважує, що Акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій не є рішенням суб'єкта владних повноважень, він не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків позивачів, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. При цьому належним способом захисту порушених прав позивачів, якщо вони не згодні з сумою витрат визначених державним виконавцем, є оскарження саме постанов про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, але такі вимоги у цьому позові не заявлені.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено 23.11.2012 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.