вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 листопада 2012 р. Справа №2а-12222/12/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Лазуренко О.А., представника позивача - Сергєєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного підприємства «АВТОЦЕНТР-М» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,
ПП «АВТОЦЕНТР-М» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.10.2012 року № 0005812204; № 0005822204 та № 0005832204, винесені ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік, за результатами якої складено акт № 6782/22-1/35515643 від 04.10.2012 року. В ході перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок укладення нікчемних угод з вищевказаними контрагентами. Вважає ці висновки відповідача протиправними, оскільки фактичне виконання ними договорів з ТОВ БВП «Строітель Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» в вересні 2009 року та червні 2010 року підтверджені усіма необхідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, отримані послуги були використані в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим вважає висновок податкової інспекції щодо фіктивності укладених ними договорів протиправним.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає можливим, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватне підприємство «АВТОЦЕНТР-М» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 633942 та згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами його діяльності є: оптова та роздрібна торгівля автомобілями; посередництво в торгівлі автомобілями; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с. 12,13).
ПП «АВТОЦЕНТР-М» є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтву про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100329066 (а.с. 83).
Судом встановлено, що з 24.09.2011 року по 28.09.2012 рік Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Автоцентр-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік (вересень 2009 року, червень 2010 року), за результатами якої був складений акт № 6782/22-1/35515643 від 04.10.2012 року (а.с. 29-59).
Зазначеною перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «БВП «Строітель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» встановлено їх завищення усього в сумі 933335 гривень, у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 700000 гривень; за 2 квартал 2010 року в сумі 233335 гривень та неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 188667 гривень.
Так, до ДПІ у м. Сімферополі надійшов акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ БВП «Строітель-плюс» від 11.04.2012 року, яким було встановлено, що діяльність цього підприємства була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкових зобов'язань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.
Звіркою ТОВ «Кримбудіндустрія» також було встановлено відсутність об'єкту оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям; відсутність підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок контрагентів цього підприємства.
Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ПП «Автоцентр-М»:
- П. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4.2, п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Автоцентр-М» занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість усього в сумі 14442 гривень, у тому числі за січень 2010 року та зменшено значення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» у декларації за червень 2012 року - 172225 гривень;
- П. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Автоцентр-М» в податковому обліку занижено податок на прибуток усього в сумі 233334 гривень, у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 175000 гривень, за 2 квартал 2010 року в сумі 58334 гривень.
На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:
- № 0005812204 від 17.10.2012 року, яким ПП «Автоцентр-М» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість усього в сумі 18052,50 гривень, в тому числі 14442 гривень за основним платежем та 3610,50 гривень - штрафні санкції (а.с. 9);
- № 0005822204 від 17.10.2012 року, яким ПП «Автоцентр-М» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 291667,50 гривень, в тому числі 233334 гривень - за основним платежем та 58333,5 гривень - штрафні санкції (а.с. 10);
- № 0005832204 від 17.10.2012 року, яким ПП «Автоцентр-М» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 172225 гривень (а.с. 11)
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість є нікчемність внаслідок безтоварності укладених ним договорів з ТОВ БВП «Строітель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія».
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом в 2009 році між ПП «Автоцентр-М» та ТОВ «БВП «Строітель-Плюс» було укладено договір на надання послуг по транспортуванню вантажів з 15.07.2009 року по 30.09.2009 року.
30.09.2009 року між сторонами було підписано акт здачі - приймання виконаних робіт, відповідно до якого протягом дії договору, ТОВ БВП «Строітель-Плюс» були надані послуги на загальну суму 280000 гривень, в тому числі ПДВ - 46666,67 гривень (а.с. 86).
Оплата цих послуг разом із сумою ПДВ була здійснена позивачем в повному обсязі 11.09.2009 року та за фактом оплати ТОВ БВП «Строітель-Плюс» було виписано податкову накладну № 4014/1 від 11.09.2009 року (а.с. 84, 85).
Податкова накладна № 4014/1 від 11.09.2009 року на суму 280000 гривень зареєстрована в Реєстрі податкових накладних за вересень 2009 року (№ зп 46) та включена до складу податкового кредиту вересня 2009 року, відповідно до Декларації з ПДВ, поданої позивачем 19.10.2009 року; валові витрати в сумі 233333 гривень віднесені до Декларації на прибуток за 3 квартал 2009 року (а.с. 104-115).
Також, 29.04.2010 року між ПП «Автоцентр-М» (орендар) та ТОВ «БВП Строітель-плюс» (орендодавець) було укладено договір оренди та зберігання вантажу № 655, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду відкриту охоронювану територію площею 500 кв.м., та перераховує оплату за оренду на рахунок орендодавця розміром 280 гривень за 1 кв.м. щомісячно. Строк дії договору - з 01.05.2010 року по 30.06.2010 рік (а.с. 90-91).
30.06.2010 року між сторонами було підписано акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) у вигляді оренди території з 01.05.2010 року по 30.06.2010 рік загальною вартістю 280000 гривень, в тому числі ПДВ - 46666,67 гривень, в той же день отримані послуги були позивачем оплачені та ТОВ БВП «Строітель-Плюс» виписана податкова накладна № 2573 від 30.06.2010 року (а.с. 87,88,89).
Податкова накладна № 2573 від 30.06.2010 року на суму 280000 гривень була зареєстрована в Реєстрі податкових накладних за червень 2009 року (№ зп 53) та включена до складу податкового кредиту червня 2009 року, відповідно до Декларації з ПДВ, поданої позивачем 20.07.2010 року (а.с. 92-101).
Як встановлено судом, ТОВ «БВП «Строітель-Плюс» є юридичною особою, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; до цього часу його реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не припинена; на момент укладення та виконання договорів з позивачем мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 15.05.2012 року (а.с. 68-73, 76-77).
Крім того, 29.07.2009 року між ПП «Автоцентр-М» та ТОВ «Кримстройиндустрія» було укладено договір оренди охоронюваної території № 82 на строк з 01.08.2009 року по 30.09.2009 рік.
11.09.2009 року ПП «Автоцентр-М» було перераховано на користь ТОВ «Кримстройиндустрія» грошові кошти в сумі 560000 гривень в рахунок оплати послуг за договором та за фактом проведеної оплати 11.09.2009 року ТОВ «Кримбудіндустрія» було виписано позивачу податкову накладну № 641/2 від 11.09.2009 року на загальну суму 560000 гривень, в тому числі ПДВ - 93333,33 гривень (а.с. 84,117).
30.09.2012 року між сторонами договору було підписано акт здачі - приймання робіт з оренди відкритої охоронюваної території на загальну суму 560000 гривень, в тому числі ПДВ - 93333,33 гривень (а.с. 116).
Податкова накладна № 641/2 від 11.09.2009 року зареєстрована в Реєстрі податкових накладних за вересень 2009 року (№ зп 47) та включена до складу податкового кредиту вересня 2009 року, відповідно до Декларації з ПДВ, поданої позивачем 19.10.2009 року; валові витрати в сумі 466666,67 гривень віднесені до Декларації на прибуток за 3 квартал 2009 року (а.с. 104-115).
ТОВ «Кримстройиндустрія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; його діяльність не припинена та на момент укладення та реалізації договору з позивачем, виписки податкової накладної підприємство мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012 року (а.с. 74-75; 78-79).
В акті перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено факт поставки товару від ТОВ БВП «Строітель-плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» на адресу ПП «Автоцентр-М», а отже видаткові накладні складені необґрунтовано, що свідчить про неправомірне віднесення понесених позивачем витрат до складу валових.
В періоді, що був предметом перевірки відповідача, вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Позивачем на підтвердження отриманих від його контрагентів послуг були надані належним чином оформлені акти здачі - приймання виконаних робіт (послуг), інша необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з ТОВ «БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія», оплату одержаних послуг та відповідно правомірність віднесення витрат по їх придбанню до складу валових витрат.
Щодо посилань відповідача не необґрунтоване складання видаткових накладних, то в даному випадку позивачем таких документів на підтвердження реальності укладених угод взагалі не складалось. В той же час, правомірність складання актів здачі - приймання виконаних робіт, відповідач в своєму акті перевірки взагалі ніяким чином не спростовує.
Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок вищезазначених контрагентів позивача суд зазначає наступне.
Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).
Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбачено.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).
Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Судом встановлено, що ПП «Автоцентр-М», за наслідками придбання у ТОВ БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» послуг сформував в вересні 2009 року та червні 2010 року податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення цих угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.
Будь-яких невідповідностей виписаних ТОВ БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Кримстройиндустрія» накладних вимогам податкового законодавства, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 165 від 30.05.2009 року в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено, у зв'язку з чим сума у розмірі 186667 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту правомірно.
В судовому засіданні представником позивача надані всі необхідні документи, які підтверджують, що ПП «Автоцентр-М» має можливість здійснювати господарську діяльність, фактично її здійснює та послуги були ним отримані від контрагентів з метою використання в його господарській діяльності; одержання та оплата послуг підтверджені належними бухгалтерськими проведеннями (а.с. 80-82).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.
Таким чином, на думку суду, на момент укладення договорів з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Кримстройиндустрія» позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавствами цими підприємствами, а також контрагентами цих підприємств.
Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, ніяких доказів в обґрунтування своїх доводів, викладених в акті перевірки щодо фіктивності укладених позивачем угод з його контрагентами, суду не надав.
Таким чином, на думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договори саме між ПП «Автоцентр-М» і ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Кримстройиндустрія» мають ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цих договорів ніяким чином не підтверджений.
Відповідно до ст.. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про його скасування.
Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Позивач просить суд лише скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, прийняті за наслідками проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши їх також протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 2146 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 27.11.12 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено 03.12.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного підприємства «АВТОЦЕНТР-М» - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0005812204; № 0005822204 та № 0005832204, винесені 17 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.
Стягнути на користь Приватного підприємства «АВТОЦЕНТР-М» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Ю.С. Кононова