вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
22 листопада 2012 р. Справа №2а-10912/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Яковлев М.А. довіреність №523 від 12.11.12, представника відповідача- Отаршинова К.Л. довіреність №6 від 06.03.12, адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Старокримське лісомисливське господарство"
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0000852201,
Обставини справи: Державне підприємство "Старокримське лісомисливське господарство" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0000852201.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2012 об'єднано в одне провадження адміністративну справу №2а-10912/12/0170/13 за позовом Державного підприємства "Старокримське лісомисливське господарство" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.09.2012 № 0000852201 та адміністративну справу №2а-10911/12/0170/5 за позовом Державного підприємства "Старокримське лісомисливське господарство" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.09.2012 № 0000842201.
Під час судового засідання представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Державне підприємство «Старокримське лісомисливське господарство» 06.12.1994 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради АРК як юридичну особу, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АОО №544963.
З 14.08.2012 по 20.08.2012 на підставі наказу від 10.08.2012 №694 та згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором-інспектором проведена позапланова виїзна документальна перевірка державного підприємства «Старокримське лісомисливське господарство» з питань підтвердження господарсько-правових відносин з КП «Альянс» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманий від КП «Альянс» у період з 01.01.2009 по 31.03.2012.
Під час перевірки відповідачем були досліджені первинні документи надані ДП «Старокримське лісомисливське господарство» - господарські договори, податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг) реєстри отриманих податкових накладних, фінансово-господарськи документи, що підтверджують передачу товарів, виконаних робіт (видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт), журнали-ордери по рахунку 631, акти про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків УП «Альянс», інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків та платежів", "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України- комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) встановлено взаємовідносини з КП «Альянс» за період з 01.01.2009 по 30.09.2011.
За результатами якої був вкладений акт від 28.08.2012 №1032/2201/00992289, в якому встановлено порушення:
- підпунктів 5.2.1., 5.3.9., 8.1.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.1., підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, у результаті занижений податок на прибуток на загальну суму 2019,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року по терміну сплати 19.11.2009 у сумі 625,00 грн., за 3 квартал 2010 року по терміну сплати 19.11.2010 у сумі 723,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року по терміну сплати 19.11.2011 у сумі 671,00 грн.;
-підпунктів 3.1.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198, підпункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1663,00 грн., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 500,00 грн. по терміну сплати 30.10.2009, за жовтень 2010 року у сумі 580,00 грн. по терміну сплати 30.10.2010, за вересень 2011 року у сумі 583,00 грн. по терміну сплати 30.102.2011 по взаємовідносинам з контрагентом КП «Альянс».
На підставі акту перевірки 6 серпня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
1) №0000852201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2078,75 грн.;
2) №0000842201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2523,75 грн.
Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ).
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).
Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.
Перевіркою формування податкового кредиту ДП «Старокримське ЛМГ» встановлено його декларування у сумі 239298,00 грн., та його завищення у сумі 1663,33 грн. у тому числі за вересень 2009 року у сумі 500,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 580,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 583,00 грн.
Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та встановлено наступне.
Основними видами господарської діяльності позивача, що здійснювалась у період, що підлягав перевірки є надання послуг у лісовому господарстві, мисливства, одержання продукції лісового господарства, виробництва інших виробів з деревини та інших. Для здійснення господарської діяльності з надання послуг тимчасового розміщення (проживання) на період з 09.02.2009 по 09.02.2012 позивачем отриманий сертифікат відповідності серія ВВ №304912.
Судом встановлена наявність в ДП «Старокримське ЛМГ» нерухомого майна:
будівлі контори 1974 року побудови з підвалом, сараєм, брамами, хвірткою, огорожею,
будинку мисливця 1998 року побудови,
комплексу будівель та споруд 1987, 1994 років побудови, у тому числі котельної з прибудовою, гаражу з прибудовою, ремонтно-механічною майстернею, столярного цеху інші.
Зазначені приміщення використовуються платником податків з метою ведення господарської діяльності - надання послуг у лісовому господарстві, послуг тимчасового розміщення.
Інвентарними картками обліку основних засобів підтверджена наявність в платника податків устаткування: вентилятору 1993 року виробу, станку К-40 універсального 1992 року виробу, деревино оброблювальних станків 1991 року виготовлення ЦТР -100, ЦМ-120, станків заточних 1991 та 1985 року виробу ЛВ-116, пилорами стрічкової ЛП-428 2002 року виробу, станку круглопилочного 1955 року виробу, станку 2м-112 1986 року виробу, циклону Ц-950 1974 року виробу, станку фугувального 1968 року виробу, фрезерного станку 1980 року виробу.
За технічними характеристиками вказане електрообладнання призначене для виконання всіляких токарних робіт, для прямолінійного подовжнього розпилювання дощок і бруса на дошки обрізів, для прямолінійного стругання (фугування) заготовок по пласті або кромках, для механічного уловлювання деревних відходів (стружки, тирса, пил), тобто безпосередньо для обробки деревини.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.1998 №4 «Про затвердження Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» з метою безпечної експлуатації електроустановок керівник підприємства зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів.
Для цього він повинен забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ); забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.
З метою проведення поточного профілактичного випробування та вимірювання ДП «Старокримський ЛМГ» уклало договори з КП «Альянс» від 08.09.2009 на проведення робіт з профілактичного вимірювання електрообладнання, від 01.10.2011 на надання послуг з профвимірювання електрообладнання, від 01.09.2011 на виконання лабораторних вимірювань електрообладнання.
Судом встановлено, що колективне підприємство «Альянс» зареєстровано виконавчим комітетом Симферопольської міської ради (ідентифікаційний номер 32468182), на виконання умов Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 №113/98-ВР, ним було отримано свідоцтво про атестацію на проведення вимірювань в сфері розповсюдження державного метрологічного нагляду 109-09 РЕ на строк з 29.07.2009 по 29.07.2012, що видане ДП «Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».
На підставі наведеного суд робить висновок, що ДП «Старокримський ЛМГ» уклало договори з належним суб'єктом відповідного виду господарської діяльності, з визначеною і офіційно підтвердженою уповноваженим органом готовністю до проведення метрологічних робіт.
Судом встановлено, що під час укладання договорів сторонами підписувалися довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, відомості про договірну ціну, акти приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, відомості про ресурси, розрахунок загальновиробничих витрат, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів. Фактичне виконання робіт КП «Альянс» підтверджено технічними звітами з профілактичних вимірів електрообладння ДП «Старокримський ЛМГ», протоколами вимірювань опори розтікання на основних заземлітелей і заземленнях магістралей і устаткування.
На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані податкові накладні від 09.09.2009 №3428 на загальну суму 3000,00 грн. у тому числі ПДВ 500,00 грн. від 19.10.2010 №3492 на загальну суму 3480,00 грн., у тому числі ПДВ 580,00 грн., від 01.09.2011 №11 на загальну суму 3500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн.,
Оплата за виконані роботи була проведена у повному обсязі безготівковим шляхом, що не заперечується сторонами.
На підставі вказаних документів суд робить висновок про обґрунтований зв'язок здійснених господарських операції з основною діяльністю позивача та використанням отриманих результатів наданих послуг в господарському обороті ДП «Старокримський ЛМГ».
Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вересня 2009 року включено 500,00 грн., жовтень 2010 року включено 580,00 грн., вересень 2011 року включено 583,00 грн. за операціями з КП «Альянс».
Згідно інформаційної бази ДПА України (http://sts.gov.ua/anulir) на момент виконання робіт на користь ДП «Старокримський ЛМГ» КП «Альянс» було зареєстроване платником податку на додану вартість до 11.04.2012, моменту анулювання свідоцтва за ініціативою податкового органу.
Таким чином на момент видання податкових накладних постачальник був платником податку на додану вартість та ДП «Старокримський ЛМГ» правомірно включило вказані суми до складу податкового кредиту відповідних періодів.
Також витрати з придбання послуг від КП «Альянс» включено ДП «Старокримський ЛМГ» до складу валових витрат за 3 квартал 2009 року у сумі 2500,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 2900,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 2916,67 грн.
Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон про прибуток).
Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються:
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:
організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
придбання лотерей, участь в азартних іграх;
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.
Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.
Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, шо витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Перевіркою формування податку на прибуток по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період з 01.01.2009 по 30.09.2011 встановлено безпідставне включення до складу валових витрат за 3 квартал 2009 року у сумі 2500,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 2900,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 2916,67 грн.
Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.
Податковий орган застосовує матеріали зустрічної звірки, робить висновок що всі операції з надання послуг за участю КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки КП «Альянс» має ознаки фіктивного підприємства.
Проте обставини фіктивного підприємства можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку..
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вказаного суд відхилює, як неналежний доказ, акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків КП «Альянс», а тому вважає необґрунтованим донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2019,00 грн.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012 №0000852201, №0000842201 є такими, що прийнято Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 29.11.2012.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.08.2012 № 0000852201, № 0000842201.
3.Стягнути на користь Державного підприємства "Старокримське лісомисливське господарство" судовий збір у розмірі 214,60 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.